Урядові уродини. Огляд тижневиків 13–15 квітня

Скрін-шот «Інтер»

Поки «томагавки» бомбили Сирію, ефіри підсумкових програм «бомбило» повідомленнями про те, як багато здобув уряд Гройсмана, а 5 канал — темою Угорщини. А ще журналісти ховали домашніх тварин, купували в секонд-хенді, виготовляли монети і з'ясовували, чи Цукерберг не робот. Огляд інформаційно-аналітичних тижневиків «Інтера», ZIK, 5-го каналу, «1+1», ICTV, «України» та «112 Україна».

Путін і «томагавк»

Переважно випуски тижневиків починались із подій у Сирії. І якщо повідомлення «Інтера» в п’ятницю були доволі обережними, то інші тижневики не стримувалися й ілюстрували повідомлення про загострення в Сирії дуже важкими для сприйняття кадрами.

П’ятничний випуск «Подробностей недели» («Інтер»). Сирійська тема представлена ґрунтовним матеріалом Сергія Ауслендера про витоки й історію війни в Сирії з невтішним висновком: «Нет ни малейшего шанса, что война в Сирии закончится хотя бы в ближайший год и нет никакого шанса, что Сирия когда-нибудь возродится, как полноценное государство в своих прежних границах. Слишком много жертв, очень много участников и слишком много интересов». Окремий акцент у підводці Олексія Ліхмана зроблено на хімічній зброї й позиції президента США з цього приводу. Взагалі, наявність спеціального кореспондента в США, Дмитра Анопченка, дозволяє висвітлювати чимало питань, пов'язаних із Америкою, ексклюзивно й неординарно. Цього разу, наприклад, темою для сюжету стало американське соціологічне дослідження з приводу можливості ударів по Сирії. Також ексклюзивну інформацію надає кореспондентка в Німеччині, Тетяна Логунова, яка повідомила, що Німеччина хімічну атаку засуджує, але в бойових діях участі не братиме, віддаючи перевагу політичним та економічним санкціям.

Уже з суботи акценти тижневиків змінилися — це було пов'язано з авіаударами по Сирії, здійсненими силами США, Великобританії та Франції. «Перші про головне. Деталі» (ZIK) розповіли про авіаудари по об'єктах, що виробляють хімічну зброю, й наголосили, що це мала би бути одноразова акція, але якщо уряд Асада не відмовиться від використання хімічної зброї, їх можуть поновити. Звучить загрозливе «третя світова війна». У сюжеті Анастасії Яценко про хімічну атаку на місто Дума та її наслідки — як фактаж, так і емоційно важкі кадри вбитих людей, переважно дітей. Обличчя розмиті, але картинка все одно дає зрозуміти жах того, що відбувається. «Ми не можемо показати цього відео повністю, не замилюючи, з етичних міркувань. Його теж виклали у соцмережі місцеві. У ньому чоловік піднімається будинком повним трупів, здебільшого дитячих. Їхні зіниці звужені, на обличчях піна, це характерні ознаки отруєння хімічною речовиною. Застосування хімічної зброї, тим більше проти мирних жителів, це воєнний злочин. Відповідальність за це не візьме жодна сторона громадянської війни в Сирії. Та цього разу Башар Асад і Росія, яка фінансує, озброює і своїм військом підтримує його режим, не просто не визнала своєї вини, вони назвали хімічну атаку зімітованою.

Сліди хлорного газу та нервово-паралітичною речовиною уже виявили у зразках крові та сечі жертв. Їх передали до американських лабораторій. Днями до Сирії вирушила група експертів незалежної організації і заборони хімічної зброї. Попри все це Асад і Росія наполягають на своєму».

Далі хронологія заяв президента США та активних бойових дій: «Західна коаліція звітує — влучила в усі цілі, які планували — це науково-дослідницький центр і два склади хімічної зброї. За інформацією СNN, удару завдали ракетами “томагавк” і крилатими ракетами повітряного базування. “Ройтерс” повідомляє про тридцять ракет міністерства оборони Росії ПроСТО і заявляє, що їхні системи ППО жодної не збивали, адже ті не були націлені на російські бази». У цілому сюжет доволі нейтральний. Доволі безсторонній і збалансований сюжет і в тижневика 5-го каналу «Час. Підсумки тижня».

Всі оцінки лунають з уст ведучого Віталія Гайдукевича. Зокрема, підводку до сюжету про Сирію він розпочав із саркастичного: «США, Британія і Франція реалізували обіцяну відплату за хімічну атаку в сирійській Думі. Башара Асада при цьому запевнили, що не так вже й сильно їм прилетіло, мовляв, старі російські протиракетні комплекси збили ледь не третину “томагавків”. В Пентагоні це почули і зауважили, все що планували, те і поцілили. При цьому CNN оприлюднило де-які супутникові фото з доказами — було і стало після». Не обійшов увагою й реакцію Росії: «Кремль ледь не з кожної праски транслює на внутрішній ринок про свої успіхи та про ніби-то ілюзорне, успіхи реальних фіаско Дяді Сема, Асад лишився без об'єктів, які були причетні до його хімічної програми. Вашингтон при цьому натякнув, що може повторити, якщо знову почує про використання в боях хімічної зброї. США, Британія і Франція показали, що вони можуть діяти, при чому доволі таки хірургічно. Що ще? Радбез ООН продемонстрував, що він давно відстав від реальності».

Важливо, що сирійську тематику екстраполювали й на українські перспективи: «Війна на українському сході нині в епіцентрі протистояння між заходом і Росією. Дестабілізація ситуації на окупованих територіях через посилення конфронтації в Сирії, цілком реальна, прогнозують аналітики. Або ж Москва знайде іншу Ахіллесову п'яту на мапі Європи. Але, наскільки обидві сторони цього конфлікту готові підвищити ставки, ціна яких власна безпека і людські життя».

Російська тема наскрізна в сюжеті «Фактів тижня» (ICTV): «Світ балансує на межі нової війни. Вчора вночі як ніколи близько була загроза прямого військового зіткнення між Росією і Сполученими Штатами. Коаліція у складі Сполучених Штатів Америки, Франції та Великобританії почала бомбити Сирію. Рівно о четвертій ранку за Москвою годині, що вкрай символічно для росіян з часів Другої світової. В цей момент президент США Дональд Трамп звертався до нації зі словами, що цей авіаудар точковий по об'єктах пов'язаних із хімічною зброєю сирійського диктатора Башара Асада. Бо Росія так і не змогла зупинити її застосування. Остання хімічна атака у Сирії коли загинуло понад сімдесят мирних людей, стала точкою неповернення для режиму Асада. А чи не перетнув небезпечну межу увесь світ?».

Оксана Соколова і Сергій Кудімов доволі детально розібрали, що ж саме відбувається в Сирії. У сюжеті Андрія Бориса багато деталей, згадки про російську пропаганду, коментарі американських і російських чиновників і військового командування.

«События недели» («Україна») заспокоюють: «До войны, к счастью, дело не дошло», хоча в анонсі пролунали слова «предчувствие большой войны». В сюжеті Наталі Кравченко аналізується, наскільки світ був близьким до нової війни.

Розпочали із санкцій проти російських бізнесменів, а потім перейшли до протистояння в Сирії й формування коаліції навколо США. «А теперь просто соединяем всё вместе. Российские олигархи за три дня новых санкций теряют 16 миллиардов долларов. Фондовый рынок и национальная валюта 9 и 10 апреля нащупывают дно, 11 апреля к сирийским берегам Штаты отправляют эсминец и авианосец. В небо поднимают самолёт судного дня. Этот воздушный командный пункт предназначен для управления армией Штатов в ходе ядерной войны. Цены на нефть взлетают вверх по траектории его полёта: до 73 долларов — максимума за последние три года. Казна Федерации пусть и не сильно (цены то с пятницы опять упали), но всё-таки пополнилась нефтедолларами, что и спасло от падения в пропасть и российский рубль, и российские рынки». В цілому акцент сюжету на економічних і геополітичних питаннях.

«Поки що можемо видихнути — третя світова не почалася», — заспокоїла глядачів «ТСН. Тиждень» («1+1») Алла Мазур і пояснила, що відбувалося минулого тижня: «Хімічну зброю, яка жахнула світ ще минулого століття, яку після Першої світової війни побоялися застосовувати навіть у значно кривавішій Другій світовій, знову використав Асад. По сирійських повстанцях, а заодно і по невинних дітях і їхніх матерях. І все це за військової підтримки Росії і гарантіях Путіна усій світовій спільноті, що запаси бойових газів знищені. Тож західний світ вирішив не мовчати навіть попри прямі загрози Росії завдати удару у відповідь. Ось вона, карта цієї спільної атаки Сполучених Штатів, Великобританії і Франції в ніч на суботу. Ракетних ударів завдали з двох кораблів з Чорного моря, із тактичної авіації із моря Середземного і американськими бомбардувальниками з району Ет-Танф. Це дані Міноборони Росії. Міністр оборони Сполучених Штатів Джеймс Меттіс заявив, що для цього удару використали вдвічі більше “Томагавків”, аніж торік після хімічної атаки у місті Хан-Шейхун. Прицільні удари по об'єктах, пов'язаних із хімічною зброєю з елегантним попередженням Москви, куди і коли полетять ракети, щоб не зачепити російських військових. І водночас нищівний удар по самолюбству Путіна, бо дії коаліції підтримав фактично весь західний світ».

У сюжеті Катерини Шипко також є емоційні згадки про постраждалих дітей і муки тих, на кого було здійснено хімічну атаку: «Діти Алеппо вітають дітей Думи. Перші пережили хімічний напад 2 роки тому. Останні від бочкових бомб тікають прямо зараз«, «Смертельний газ, ймовірно зарин або хлор, викликав спазми, наповнював легені рідиною, і його жертви просто захлиналися. Для порятунку була тільки вода, кою намагалися змити отруту з тіла та одягу», «Про тотальні винищення цивільних жінок, старих і малих — ні слова». Йдеться тут і про подальшу реакцію США та інших держав: «Підсумок для Росії насправді катастрофічний — три ядерні держави, що займають третину світової економіки, об'єдналися в коаліцію, знехтували усіма погрозами Кремля і нагадали Путіну, що брати їх “на слабо” було не варто. Уникати бійки зі світовою задиракою ніхто більше не буде. А відгук вийшов більш ніж показовий. Трамп сказав: “Лови ракети”. І послав. Путін обіцяв напасти на кораблі і літаки, але промовчав». У цьому сюжеті також є відсилки до ймовірного загострення ситуації в Україні після цих подій — такі побоювання висловив посол Польщі Ян Пєкло. До речі, Росія у фокусі й інших сюжетів «ТСН. Тижня»: про санкції, нове розслідування авіакатастрофи під Смоленськом, у якій загинула польська верхівка, початок війни на Донбасі тощо.

Ґрунтовно підійшли до сирійської тематики в «Завтра» («112 Україна»), також апелюючи до образу «третьої світової війни»: «Так близько до Третьої світової світ не був ще ніколи. Коаліція союзників — США, Британія і Франція, — проти Росії та Ірану. Театр військових дій — Сирія, привід — використання хімічної зброї проти мирних людей. Америка не відкидає можливості повторного удару, а Росію тим часом лихоманить». Окрім сюжету, глядачі побачили включення лондонського кореспондента «Радіо Свобода» Богдана Цюпина та кореспондента каналу «112 Україна» Богдана Вістахова, дайджест західних та російських ЗМІ та експертну розмову з російським політологом і публіцистом Андрієм Піонтковським, який нині перебуває у США. З останнім обговорювали, зокрема, те, чи не захоче Путін у відповідь вдарити по Україні. Втім, Піонтковський вважає, що «для того, чтобы устроить неприятности Западу, Украине, ему никакого специального повода для этого не надо, он этим живет». І прогнозує: «Если они сами поверят в такую свою пропаганду, я не исключаю, что у них будет соблазн совершить какие-то активные гадости в других регионах».

Як на Гройсмана іменини...

Ще однією темою, що заповнила ефір, стала друга річниця уряду Володимира Гройсмана. Точніше, ефір собою заповнив сам Володимир Гройсман. Марафон прем'єр-міністра розпочався ще в п'ятницю — майже 30 хвилин в ефірі в Олексія Ліхмана.

Розпочинають із теми траншів Міжнародного валютного фонду і виплат зовнішніх боргів України, цін на газ, говорять про підвищення заробітних плат і пенсій, медичну реформу й ремонти доріг. Головний лейтмотив виступу прем'єр-міністра: все під контролем, економіка повільно, але зростає реформи поволі рухаються, а він сам думає про всіх і про те, як би побудувати справедливу державу. В цілому діяльність уряду критично ніхто не оцінює, в тому, що є негативного, винні абстрактні чиновники, підрядники й люди у високих кабінетах. Глава уряду сам розставляє акценти в діалозі, навіть у питанні медичної реформи, яка зазвичай викликає у «Подробностей тижня» особливе збудження, а в цій розмові лише схвальне кивання головою. «Исправляйте ошибку», — з симпатією радить співрозмовникові Ліхман. Разом із Гройсманом дивляться матеріал про те, як силовики тиснуть на бізнес, але й тут прем'єр-міністр демонструє свою турботу. Він, виявляється, був одним з ініціаторів закону «Маски-шоу стоп», що має протидіяти переслідуванням бізнесу.

«События недели» також відзначили дворіччя уряду райдужними перспективами економічного зростання і переможними синхронами прем'єра без тіні критики. Але тут головний герой інший. Окремий сюжет Максима Урлапова про те, як «постмайданной команде удалось удержать страну в условиях необъявленной войны с украденными территориями, огромными долгами, сотнями тысяч беженцев и заложить основы экономического роста», спрямований на глорифікацію попередника Гройсмана, Арсенія Яценюка, якому дісталася у спадок криза після Януковича і його соратників. У нього не було іншого вибору — звучить у сюжеті. Яценюка хвалять за розвиток систем альтернативного палива на заміну російському, позов проти «Газпрому» до Стокгольмського арбітражу. Навіть провал проекту «Європейський вал» подається як тимчасове відставання у зв'язку з політизацією процесу: обіцяють, що все буде зроблено до 2020 року. Проте далі таки лунають оди Гройсману. Він і зарплати підвищив, і децентралізацію провів, причому з повагою до здобутків Яценюка: «Нынешний премьер, нарушая давние украинские политические традиции, не критикует своего предшественника и не рубит на корню все его начинания».

Така беззубість тижневиків «Інтера» й «Україна» контрастує із сюжетом, наприклад, «Перших про головне. Деталей». Тижневик ZIKу одразу розпочав із холодної води: «Сьогодні два роки урядові Володимира Гройсмана і що ближче до річного звіту, то частіше звучать прогнози про відставку. Сам прем'єр переконаний, що Верховна Рада його не звільнить». Навіть проаналізували відсоток виконання урядових обіцянок: «До другої річниці керування країною портал “Слово і діло” порахував: Скільки обіцянок дав Кабмін? А скільки виконав? Отже у перший рік було 560 обіцянок, із них чверть виконано, 64 % у процесі, 12 — не виконано. У другий рік обіцянок стало менше — 381, але й виконання впало до 18 %, у процесі 68 і не виконано 14 % обіцяного». А в сюжеті Олексія Братущака — враження українців про конкретні зміни в державі, зокрема реформи держслужби, освіти, медицини, пенсійну реформу, ремонт доріг тощо. В матеріалі є коментарі експерта Реанімаційного пакету реформ Анатолія Ткачука, спеціаліста інвестиційної компанії Сергія Фурси, народного депутата від Блоку Петра Порошенка Вадима Денисенка, які переважно позитивно, але без надмірних компліментів оцінюють роботу уряду. Із критикою виступає опозиція — Юлія Тимошенко і Юрій Бойко. Враження опитаних на вулицях Києва людей різні — хтось не помітив певних змін, хтось хвалить зрушення, дехто критикує нововведення.

«Загальна оцінка діяльності уряду, яка отримана в рамках не репрезентативного опитування “Деталей” — 5,3 бала із десяти можливих. На провал не схоже. То чому ж у Президента заговорили про можливу відставку Гройсмана?» — резюмує журналіст і переходить до політичної складової. Зокрема, про тертя між прем’єром і Президентом. Цю тему коментують політексперт Володимир Фесенко та журналіст «Української правди» Роман Романюк. Сходяться на тому, що певне протистояння є і воно викликане тим, що Гройсман не захотів бути простим виконавцем волі Порошенка. Звучать прізвища можливих наступників Гройсмана (Юрій Луценко і Олександр Турчинов), хоча про причини можливої заміни чинного прем’єра на когось іншого не йдеться. Журналіст резюмує: «Гройсман таки втримається в кріслі, і це не такий уже і поганий варіант для Порошенка». Втім, тема протистояння прем’єра з Президентом видається недостатньо розкритою.

«Факти тижня» у підводці до сюжету про річницю уряду намішали всякого: і про проект закону про посилення відповідальності за махінації на виборах та дозвіл силовикам збирати інформацію без рішення суду, і про заяву Гройсмана, який «не планує долучатися до жодної політичної сили перед виборами, і не допустить, щоб на нього якась сила тиснула, у тому числі із коаліції». Чи таким чином натякають на те, що Гройсман балотуватиметься на пост Президента наступного року? В матеріалі Олександра Візгіна — про ключові реформи, здійснені урядом, «курс, який проголосив цей уряд, називався — капітальний ремонт країни». Коментують знову Володимир Фесенко, а також політтехнолог Володимир Цибулько, соціологиня Ірина Бекешкіна, економіст Олександр Савченко, юрист Андрій Вігірінський. Оцінки різні, як схвальні, так і критичні. Особливу увагу присвятили медичній реформі і, зокрема, персоні в. о. міністра Уляні Супрун: «Її звинувачують у некомпетентності з умисному звільненні відомих медичних діячів… Критики вважають, що Супрун насаджує нам американську модель медицини, яка Україні зовсім не підходить».

Також окремо зауважили вдалий ремонт доріг, децентралізацію, підвищення мінімальної заробітної плати та пенсійну реформу. Всі ці теми в сюжеті коментує Гройсман, проте є зауваги експертів, які зазначають, чого не вдалося зробити. «Перший крок капітального ремонту зроблений. Але чим ближче до виборів, тим менше політики хочуть підтримувати боязні реформи. Чи вдасться уряду Гройсмана зробити другий і треті кроки? Попереду непрості баталії», — резюмує журналіст.

«Час. Підсумки тижня», «ТСН. Тиждень» та «Завтра» про річницю уряду Гройсмана говорити не стали. Натомість «Завтра» чимало ефірного часу приділили темі виборчих технологій, зокрема в розмові з гостем студії, політтехнологом Дмитром Фіщенком.

Також цього тижня обговорювали стрибки курсу гривні в «Подробностях недели», варіанти розв’язання проблеми «євроблях» у «Час. Підсумки тижня», «індекс вареника» та карбування монет, які поступово замінять купюри, у «Фактах тижня», секрети купівлі в секонд-хендах в «ТСН. Тижні» тощо. Крім того, в «Перших про головне. Деталях» порушили важливу тему захоронення домашніх тварин, досі не вирішену на державному рівні.

Королі паркету

Окрім усюдисущого Гройсмана, тижневики традиційно надавали ефірні хвилини своїм улюбленцям. «Подробности недели» півгодини віддали на трансляцію розмови Президента Петра Порошенка із трьома журналістками, однією з яких була Катерина Лисенко з «Інтера». Розмова вийшла лагідна, без гострих кутів, так, ніби Петро Олексійович запросив до себе на чай подружок: його захоплено слухали, з усім погоджувалися.

Крім того, не забули про синхрони Порошенка і в повідомленні про миротворців (подібні висловлювання є в ефірі «Перших про головне. Деталей», але там більше бекґраунду), і в повідомлення про безпековий форум у Києві. В останньому матеріалі засвітилися і згадуваний уже Гройсман, і улюбленець «Подробностей недели» Олег Ляшко. Уже не вперше з'являється в ефірі «Інтера» Валентин Наливайченко, лідер руху «Справедливість», який цього тижня коментує події в Сирії. А для Юрія Бойка навіть тему не потрібно було придумувати — в ефір пішов його розлючений синхрон із протистояння в Києві біля пам'ятника Ватутіну, де «несколько десятков человек хотели почтить память военачальника, освобождавшего Киев от гитлеровцев, но им помешали националисты». Лідер «Опозиційного блоку» не по-писаному, дуже емоційно назвав усе, що відбулося, провокацією, спробами переписати історію й наслідком діяльності нинішньої влади, а також пообіцяв відмити пам'ятник, облитий червоною фарбою. Ведучий анонсував гарячий початок травня: «Похоже, 9 мая начинается досрочно и весь месяц до этой даты может пройти на фоне вот таких вот столкновений», а от правоохоронцям, не кажучи вже про іншу сторону конфлікту, в сюжеті місця не знайшлося. Про сутичку згадали й на каналі «112 Україна», але там обійшлося без Бойка і прогнозів.

Не відстали й «События недели». Традиційно вже в ефірі Рінат Ахметов. Синхрон Порошенка пролунав у матеріалі про безпековий саміт, а Олег Ляшко виступив у ролі експерта з ядерного озброєння та національної безпеки. Про форум не забули ані «Час. Підсумки тижня», ані «Факти тижня». Перші згадали про захід у контексти угорського питання, «що вийшло далеко за рамки освітянства і перейшло в площину національної безпеки України». Процитували міністра освіти Лілію Гриневич, яка пожалілася, що угорська сторона припинила консультації з Україною.

До речі, угорське питання вже не перший тиждень бентежить 5 канал: тема була у фокусі численних матеріалів та в'їдливих коментарів ведучого. Зокрема, перед коментарем Гриневич Гайдукевич смалить напалмом: «Повна втрата адекватності Угорщини на поталу свого популізму змушує Київ усвідомлювати, що нарешті треба щось робити із порушенням української конституції, зокрема масованою роздачею угорських паспортів на нашій території і з ігноруванням угорської меншини українських законів — це також стосується проблематики паспортів, із зухвальством угорських міністрів, які чомусь вирішили, що вони мають повноваження і право щось вказувати як і що нам робити на нашій території».

ICTV підготував окремий сюжет, у якому не забули процитувати Президента, а також зазначили, що захід було організовано фондом Арсенія Яценюка «Відкрий Україну», у зв'язку з чим і йому надали слово. Не зрозумілою є логіка появи у програмі сюжету про фешенебельну віллу сина одного з керівників агрохолдингу «Мрія». Ні, не дивно, що журналісти цікавляться статками багатіїв, але чому саме цього й саме тепер? А от у програмі «Час. Підсумки тижня» в сюжеті про перевірку торгівельних центрів та інших об'єктів, ініційовану після трагічних подій у Кемерово, в кадрі періодично з'являвся і багатозначно мовчав київський міський голова Віталій Кличко.

Не забули про своє: «Перші про головне. Деталі» традиційно анонсували ефір проекту «Джокери», цього разу про партію «Самопоміч», «События недели»  ток-шоу «Головна тема», темою якого стало безробіття, а «Завтра» не цуралися брати коментарі для сюжету про виборчу кампанію у ведучого каналу «112 Україна» Дмитра Гордона.

Багатозначно махав руками в кадрі «ТСН. Тижня» колишній гравець збірної України з футболу Олександр Шовковський. Як повідомила Алла Мазур, «не зовсім типовий для “ТСН. Тижня” сюжет. Але не зреагувати на ситуацію ми точно не могли, бо мова йде про кумира мільйонів українців, нашого футбольного супергероя, знаменитого голкіпера Олександр Шовковського, Сашо, який раптом побився з своєю екс-дружиною. Невже правда?» Далі глядачі поринули в роз'яснення суті конфлікту футболіста з його колишньою дружиною.

У сюжету про міжконфесійне протистояння на Волині є інформаційний привід, але журналістам не вдалося лишитися безсторонніми. Матеріал Сергія Гальченка висвітлює ситуацію в селі Птичі на Рівненщині, де цілий прихід церкви Московського патріархату перейшов до Київського. Попри наявність коментарів обох сторін і формальне дотримання балансу, в сюжеті дуже чітко видно, на чиєму боці автор: «Офіційні та неофіційні рупори УПЦ Московського патріархату збрехали не тільки українцям, а й усьому світові. Ця інформація про озброєні Айдар та Азов була вигадана, аби вчергове продемонструвати гоніння на церкву. Але навіщо казати неправду? Можливо, відповідь у тому, що в Птичі практично не залишилося вірників УПЦ Московського патріархату? Принаймні сільський голова серед натовпу прихильників УПЦ МП фактично не знайшов місцевих».

І наостанок про принциповість. «Факти тижня» щотижня зловтішаються через стан справ у наших північних сусідів і в кожній темі шукають російський слід. Значна частина сюжетів тижневика так чи інакше пов'язана з Росією: історія про «політичний морський бій» за український корабель «Норд», або матеріал про санкції проти російських олігархів, або навіть матеріал про вартість споживчого кошика в різних українських місцинах, зокрема і в окупованому Росією Криму, чи про катастрофу алжирського літака, який свій останній капремонт проходив у Росії. Але яку цінність для українського глядача має матеріал про заборону міліціонерам Краснодарського краю «посміхатися, ходити в “МакДональдс”, носити футболки з написами іноземною мовою і навіть зраджувати дружинам»? Щоправда, цього тижня, крім питання «а що ж там у росіян?», «Факти тижня» задумалися над питанням «а чи, бува, Марк Цукерберг не робот?»: мовляв, так довго сидів на допитах! Утім, і тут знайшли російський слід.

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії. Зміст матеріалу є виключно відповідальністю ГО «Детектор медіа»; висновки та погляди, викладені в публікації, не обов'язково представляють позицію Міністерства закордонних справ Данії.

 

comments powered by Disqus