Тариф, теракт, Онищенко і трохи астрології. Огляд телетижневиків 16–18 березня 2018 року

Скрін-шот «Факти тижня»

РАБи не ми

Будь-які ілюзорні уявлення про бодай часткову редакційну незалежність медіа, які належать українським олігархам, розвіюються, щойно в когось із власників виникають проблеми, для врегулювання яких необхідна публічність. Тоді журналісти забувають і про інтереси аудиторії, і про суспільну важливість, транслюючи те, що вигідно власнику.

Три тижні поспіль «Факти тижня» ICTV розповідали про шкідливість так званого РАБ-тарифу. Він передбачає, що розподільчі компанії закладатимуть у тарифи вартість своїх активів, що гіпотетично може підвищити тарифи, але дасть обленерго кошти для модернізації. 18 березня ведуча Оксана Соколова нагадала: «Ми кілька тижнів поспіль досліджували ситуацію із “РАБ-тарифом” в енергетиці, який Нацкомісія хотіла запровадити з квітня і який, за словами експертів, потягнув би за собою підвищення цін не лише на електроенергію, а й на проїзд, ліки, продукти. Мова про 30 млрд гривень з кишень українців. З цього тижня маємо першу перемогу. Голова Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, той самий Дмитро Вовк, що провадив ідею “РАБ-тарифу”, схоже, увімкнув задню».

Процитували чиновника, який повідомив, що процес займе не менше двох із половиною місяців. Оксана Соколова іронічно прокоментувала, що «молодий чиновник тепер намагається зберегти обличчя. Ось що буває, коли підкилимні домовленості набувають публічного розголосу». Ще й анонсувала нові подробиці про «РАБ-тариф» у наступних програмах.

Попередні три тижні такі сюжети залишалися без відповіді. Але 18 березня телеканал Ріната Ахметова «Україна» у програмі «События недели», повідомив, що саме завдяки «РАБ-тарифу» в бюджеті можуть з'явитися кошти на модернізацію, якої потребують енергосистеми. Кореспондент і експерти розкритикували нинішню систему тарифоутворення, додавши, що в разі запровадження «РАБ-тарифу» «государство гарантирует облэнерго 12,5 % прибыли в зависимости от стоимости оборудования, чем больше новых проводов, опор и трансформаторов, тем больше и прибыль. При этом регулятор будет следить, чтобы половину доходов облэнерго вкладывало в модернизацию инфраструктуры». У сюжеті жодного синхрону противників тарифу, хоча добре, що хоча би згадують про їх існування: «Противники реформы пугают значительным повышением, хотя на самом деле рап-регулирование здесь ни при чем, тарифы устанавливает Нацкомиссия».

На захист тарифу висловилися керівник Чернігівського обленерго Володимир Ткач та експерт із енергетичних питань Валентин Землянський. У сюжеті наведено приклади позитивного досвіду європейських країн, а в разі відмови від тарифу прогнозується погіршення стану інфраструктури, зокрема відключення світла.

Два канали — два протилежні (але однаковою мірою заангажовані й тенденційні) погляди на ситуацію. Чи ж не тому, що Рінат Ахметов, власник багатьох обленерго, продає електроенергію, а Віктор Пінчук, власник багатьох підприємств — купує?

З огляду на непрості стосунки Ахметова з Ігорем Коломойським, цілком передбачуваним є тон, у якому «Україна» розповідає про проблеми навколо націоналізації «Приватбанку». «Геніальна афера», «крадіжка століття», «найбільша фінансова афера ХХІ століття», «скандальна справа», «як Коломойському вдалося пограбувати країну», — так висловлюються журналісти й експерти. Ведучий «Событий недели» Олег Панюта одразу розставляє акценти: може виявитися, що обкрадали кожного з нас! Він пояснює: «Накануне национализации его владельцы, по словам Гонтаревой, вывели миллиарды гривен. В конце прошлого года, уже государственный, “Приватбанк” подал иск на три миллиарда долларов против бывших хозяев. И вот недавно Высокий суд Лондона обязал стурктуры, связанные с Игорем Коломойским и Геннадием Боголюбовым, раскрыть информацию об операциях со средствами банка».

У сюжеті Оксани Котової ситуація пояснюється: «Приватбанк» звинуватив колишніх власників у тому, що останні привласнили державні гроші. Журналістка наголошує, що олігархи вирішили рішення Лондонського суду не заперечувати, хоча наводить слова Коломойського про те, що арешт коштів тимчасовий. Далі продовжує: «Пару дней назад из Туманного Альбиона прилетела другая новость. Высокий суд Лондона потребовал от бывших акционеров “Приватбанка” объяснить, кому перечислили почти 2 млрд долларов бюджетных денег. Их государство выдало для оздоровления банка. Гениальную аферу Коломойського, которую он провернул с “Приватом” до национализации, эксперты разложили по полочкам. Вместо латания дыр бизнесмены пустили деньги налогоплательщиков на кредиты своим подставным фирмам. А потом передали крупнейший коммерческий банк страны на баланс государству за символическую цену в одну гривну».

Лунають гучні заяви: фінансист Олександр Савченко називає космічні суми — «з активів “Приватбанку” зникло приблизно 180 мільйярдів гривень і перед націоналізацією приблизно один мільйярд доларів», Валерія Гонтарєва характеризує ситуацію як найбільшу фінансову аферу ХХІ століття — «це були масштабні, скоординовані шахрайські дії акціонерів і менеджменту банку, що завдали збитків державі мінімум на 5,5 млрд доларів — це 33 % депозитів нашого населення, це 40 % монетарної бази країни». Щоправда, на думку Коломойського, розслідування компанії Kroll бездоказове, а звіт — неналежно оформлений: про це в сюжеті каже його адвокат Ігор Барсученко. Олександр Савченко наголошує, що девальвація й інфляція — наслідок націоналізації «Приватбанку»: «Ми проплатили всі втрати “Приватбанка”, всі українці скинулися і покрили діру». Журналістка веде далі: «А вот бизнес, от малого до большого, остался без своих денег. Вернуть их и покрыть свои убытки государство сможет, если выиграет в лондонском суде дело против Коломойского и Боголюбова. После банковских кризисов в Турции потери государства приравнивались к 3 % ВВП. В Украине, по подсчетам финансистов, один “Приватбанк” нанес ущерба на 5 %».

Коментувати тему в «Событиях недели» взявся народний депутат Олег Ляшко, постійний герой програми, експерт із всіх питань, очевидно, й головний банківський експерт країни. У підводці Олег Панюта пояснює, що «Олег Ляшко, в интервью нашему каналу объяснил нежеланием силовиков стать объектом травли со стороны СМИ, пренадлежащи.х Игорю Коломойскому, в частности, телекомпании “1+1”». Після невеликого емоційного коментаря ведучий нагадує, що «общий размер выведенных денег составил 148 млрд гривен. Это, для сравнения, свыше 60 млн пенсий или почти 20 млн зарплат для работающих украинцев. И речь не о минимальных, а о средних по стране пенсиях и зарплатах. Государству пришлось взять все долги на себя. В конечном итоге за мошенничество владельцы “Приватбанка” расплатятся все украинцы налогоплательщики. Да еще и переплатят».

В анонсі програми «По следам» глядачам обіцяють «ексклюзивну інформацію, шокуючі зізнання свідків», а також іще раз нагадують, що нас усіх обікрав Коломойський. Загалом темі «Приватбанку» присвячено більше десяти хвилин ефірного часу.

«Роттердам +» зі знаком «мінус»

У «ТСН. Тиждень» на «1+1» — обіцяний у попередній програмі сюжет про формулу «Роттердам +». «25 млрд гривень із наших кишень за два роки. Ось стільки вже нарахував ось цей лічильник після введення скандальної формули “Роттердам +”. Розробили калькулятор експерти і зрозуміли: доходи тих, хто цю формулу придумав, рахувати треба посекундно, інакше сума не вміщається в голові. І головне, добро на це масове обкрадання дав державний чиновник, голова Нацкомісії із врегулювання електроенергетики, так званої НКРЕ, Дмитро Вовк. Але кому ідуть ці гроші і як вони з нас їх витягують?» — запитує ведуча Алла Мазур.

Журналістка Ірина Прокофєва у сюжеті стверджує, що «нас дурять», і пояснює систему: «Енергосистема і вугілля в Україні — це нерозривні речі. І хтось придумав формулу, як обманути 42 млн людей і змусити їх вважати, що це вугілля ми купуємо за дві тисячі кілометрів звідси, за європейськими цінами. Доставляємо морем, платимо за перевалку в порту, доправляємо залізницею на українську ТЕЦ і там спалюємо, але насправді всього цього довгого шляху просто не існує і все це називається формула “Роттердам +”».

«Здирництво», «цинічна загальнодержавна система отримання надприбутку», «масове обкрадання держави особами, які контролюють галузь електроенергетики», «безсоромне наповнення кишень» — лише деякі епітети, якими характеризують процес. Чуємо в сюжеті й прізвище Ахметова: «Виробляючи вдвічі більше електрики, атомники отримують втричі менше грошей, ніж тепловики. І це при тому, що всі АЕС належать державі. А от 80 % ТЕС, навпаки, зосереджені в одних приватних руках, компанії “ДТЕК” Ріната Ахметова. І це не все.

Андрій Герус: Окрім того, компанія “ДТЕК” контролює 85 % всього видобування українського вугілля. Ми повинні чітко розуміти, що ця формула “Роттердам +” вона не для того, щоб купувати вугілля десь в Роттердамі, а вона для того, щоби своє ж вугілля, яке тут видобувається, окрема компанія могла укладати вугілля для українського споживача по високій ціні». Андрій Герус — не лише «голова Асоціації споживачів енергетики та комунальних послуг», що створила лічильник корупційної ренти «Роттердам +», як його титрують у сюжеті, а ще й колишній топ-менеджер компанії Concorde Capital та екс-член Національної комісії, яка здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг. Він давно бореться за скасування формули «Роттердам +». У свою чергу, Івана Мазепу, власника Concorde Capital, пов’язують із Коломойським.

Далі звинувачення стають тяжчими: в середині 2016 року ДТЕК був у дефолті, «мало хто б наважився на купівлю цінних паперів підприємства, яке от от мало збанкротувати. Але знайшлася компанія, яка чомусь не побоялася втратити десятки млн доларів. Покупка знецінених акцій майже миттєво окупилася, бо раптом у березні 2016 року була введена формула “Роттердам +” і справи Ахметова пішли. І тут є два варіанти: або тій компанії крупно поталанило, або інвестори точно знали, що буде далі».

Журналістка повідомляє, що «облігації купила компанія ICU, яку очолює Макар Пасенюк — дуже надійна людина, раз саме йому президент Порошенко довірив продаж власної імперії “Рошен”. Фінансова група стала цілою кузнею кадрів для глави держави. Валерія Гонтарєва перед тим, як очолити Нацбанк, мала там значну долю акцій. Акціонер Володимир Демчишин був міністром енергетики та вуглепрому в період розробки формули “Роттердам +”. Та й молодий голова НКРЕП Дмитро Вовк, з легкої руки якого ця формула стала працювати, теж з родослівною ICU». Журналістка стверджує: той, хто купив облігації ДТЕК за півтораста мільйонів доларів, збагатився втричі: «Ми ні на що не натякаємо, але у західному світі подібні співпадіння називають торгівлею на інсайді і караються великими штрафами та тюрмою. У нас скандальну формулу “Роттердам +” намагаються скасувати через суд». Інша сторона не представлена взагалі, лунає лише звинувачення. Завершується сюжет ще емоційніше: «Скільки хитрі ділки витягнули з нашої з вами кишені лише за останні десять хвилин, поки йшов цей сюжет. 320 тисяч. Майже третина мільйона гривень. Непоганий заробіток, правда? Мінімальна пенсія 228 чоловік». Що ж, чекаємо теперь від «Событий недели» на «Україні» сюжетів на захист «Роттердам+». А от що звичайний глядач має зрозуміти з цієї інформації протилежних за інтересами сторін без коментарів справді незалежних експертів — залишається загадкою. Втім, 23 березня стало відомо, що детективи Національного антикорупційного бюро України розслідують скупку компаніями групи ICU (Investment Capital Ukraine) єврооблігацій холдингу ДТЕК бізнесмена Ріната Ахметова в рамках розслідування кримінального виробництва щодо введення формули «Роттердам +».

У наступному сюжеті йдеться про «плівки Онищенка». Алла Мазур анонсує сенсаційні викриття від утікача, компромат на високопосадовців і навіть Президента. «Цього компромату досі ніхто не бачив і не чув. Були думки, що Онищенко блефує. Перевірити, що ж там насправді, з'явилася можливість у нашої Ольги Василевської. Ми свідомі того, що депутат зараз захищається і став уже фігурою одіозною, але йдеться про інформацію, важливу для суспільства», — проанонсувала ведуча. І що ж у сюжеті? Журналістка Ольга Василевська їде з Олександром Онищенком в іспанському поїзді, він вмикає запис на телефоні. Причому журналістка сама зізнається: не змогла розібрати ані слова! Пізніше Онищенко ще раз ставить запис, цього разу у приміщенні: «У тиші він уперше вмикає на широкий загал свої плівки і доводить, що вони дійсно існують. З його телефону ллється голос, схожий на Порошенка, але відрізок, який вмикає Онищенко, не містить нічого крамольного». От і всі плівки, от і вся сенсація. Наприкінці сюжету журналістка стверджує, що поза камерою чула суть розмови, які стосувалися припинення переслідування екс-міністра уряду Азарова Миколи Злочевського. «Не можу стверджувати їхню автентичність, утім, обнародування цих плівок має суспільно важливий інтерес», — каже Ольга Василевська.

Сюжет побудований на тому, що Онищенко — жертва режиму загалом і Порошенка зокрема: іспанський суд не є незалежним («Олександр натякає: іспанські судді в його справі не самостійні — пішли радитися чи то з американцями, чи то з українцями»), він уже не той, що був раніше («Онищенко вже не той самовпевнений ловелас та світський лев, це раніше його можна було побачити в компанії відомих авторів та топ-моделей, яких він фінансував за гроші від торгівлі енергоресурсами […] нині його основний статус — підозрюваний і розшукуваний, а реноме — зрадник і агент іноземних спеціальних служб»), потерпає і потребує елементарних речей («якщо раніше Онищенко накопичував готівку, то зараз всіх друзів, які приїжджають, просить привозити сало. Він акумулює його в холодильнику, про всяк випадок»). Сам Онищенко жаліється: «Статус врага — это, конечно, тяжелый статус, приходится бегать по миру, скрываться».

Чого ж він став ворогом? Отримуємо відповідь: в усьому винен Президент: «Всі ці негаразди сталися з ним тоді, коли він аж надто наблизився до Порошенка. Він прагнув отримати дах для власного бізнесу. Що він вам обіцяв?

Олександр Онищенко, народний депутат України: Каких-то там преференций. Ну мне-то, в принципе, я-то человек из бизнеса.

Кор.: Онищенко відверто зізнається: виконував для Президента делікатні доручення в обмін на прихильність і вирішення бізнес питань. Підкуповував парламентарів голосувати за не популярні закони, на прохання Президента ставив людей на певні посади, вів переговори з політичними опонентами про підтримку в Верховній Раді, обнародував компромат на незручних людей. Усе це фінансував з власної кишені.

Олександр Онищенко, народний депутат України: Потратил я, много потратил денег вообще не только на избирательную кампанию, а на все те прихоти, которые он там просил».

Онищенко перераховує бізнеси Порошенка, розказує, як той збагачувався: «Так званий общак Януковича та його поплічників дійсно цікавили бізнесмена, але нібито він робив це за порадою самого Порошенка. В момент, коли той чи інший актив переходив у власність Онищенка, на нього накладався арешт за вказівкою гаранта.

Олександр Онищенко, народний депутат України: В 2014 люди уезжали.

Кор.: Беглые регионалы?

Олександр Онищенко, народний депутат України: Да, активы продавали, я их скупал. Концовка такая, что возбуждались уголовные дела и просто активы эти пропадали. Вложенные деньги в итоге сгорали.

Кор.: А зачем он это делал?

Олександр Онищенко, народний депутат України: Ну изначально я же не знал, что он это будет делать, изначально я считал, что слово Президента, когда он что-то обещает и что-то говорит, это как закон. А в итоге получилось так, что он оказался интриганом, сделал интриги. Чем люди больше тратили деньги и беднели, тем для него это становилось лучше».

Але постраждав Онищенко не через фінансові оборудки, а начебто через Юлію Тимошенко, яка не стала голосувати за закони, потрібні Порошенку: Онищенко начебто мав залагодити це питання, але не зміг. А ще втікач повідомляє, що Петро Порошенко отримує половину прибутків від тарифу «Роттердам +».

Також Онищенко начебто каже, що має відеозапис переговорів Порошенка про купівлю каналу «112». У сюжеті навіть показують фрагменти цих відеозаписів, але згодом журналістка зізнається: «Окрім голосу, схожого на голос одного з керівників 112-го каналу, це відео нічого не доводить. Не можна ідентифікувати ані місце, ані приналежність авто, з якого нібито виносять пакети з готівкою. І телеканал так і не перейшов у власність Порошенка». Немає ані доказів, ані думки Порошенка, якого стільки разів згадували і звинувачували в серйозних гріхах, чи хоча б незалежних експертів.

Скандальне ім'я Надія

«Сильне ім'я Надія» — так називається автобіографія, яку Надія Савченко написала, коли перебувала в російській в'язниці. Цього тижня після заяви Генерального прокурора Юрія Луценка ім'я Надії Савченко стало ще скандальнішим, а сама вона, схоже, наблизилася до перспективи отримати вільний час на написання нової книжки. За словами Луценка, вона планувала теракт у приміщенні Верховної Ради. Всі тижневики звернули увагу на цю історію, а «Подробности недели» каналу «Інтер», «Перші про головне. Деталі» (ZIK) і «События недели» розпочали випуски з цієї новини.

Спільна риса цих матеріалів — здивування, акценти на еволюції від героїні України, за звільнення якої вболівали всі, до людини, яка готує терористичний акт. У всіх сюжетах є баланс — рівні можливості висловитися отримали і Савченко, і представники ГПУ та СБУ. Але великого розмаїття синхронів немає — переважно цитують виступ Луценка в парламенті й коментар, який Надія Савченко дала на брифінгу біля СБУ. Ґрунтовно розслідувати цю історію поки що ніхто не встиг, але, ймовірно, далі буде. 22 березня Верховна Рада проголосувала за зняття депутатської недоторканості із Савченко і взяття її під арешт.

На думку ведучого «Подробностей недели» Олексія Ліхмана, з колишнього політв'язня Савченко може перетворитися на просто в'язня. Ведучий акцентує на тому, що з питання Савченко в коаліції є єдність. Ведуча «Перші про головне. Деталі» Інна Москвіна була емоційнішою — нагадала про прохання Савченко не дати їй скурвитися, ставила риторичні питання: «Це страшне звинувачення, у нього складно повірити. Не зрозуміло, навіщо це Савченко? З іншого боку, якщо Юрій Луценко каже неправду, то теж заради чого?».

У сюжеті Валерія Бакуса велика увага приділяється персоні Володимира Рубана, ситуації навколо його затримання, зокрема, певній неузгодженості дій СБУ та військової розвідки: «Служба безпеки фактично зірвала операцію колег, однак у такому разі не зрозуміло, навіщо Рубану закидають такі гучні підозри? Та всі такі здогадки розвіюються в четвер. 15 березня, з трибуни Верховної Ради, генеральний прокурор Юрій Луценко робить шокуючу заяву». Чого Савченко ходила у Службу безпеки, тут не пояснюють, і може скластися думка, що вона швиденько побігла свідчити. Те, що такий теракт був би неможливим, стверджує колишній працівник СБУ Владислав Мулик. Далі журналіст запитує: «У такому разі залишається питання, навіщо самому генеральному прокурору робити такі заяви? Колишні працівники СБУ впевнені, влада разом зі спеціальними службами працюють на випередження». Та чи компетенцій пана Мулика достатньо, щоби ставити під сумнів слова генерального прокурора?

«Час. Підсумки тижня» 5-го каналу не робили окремого сюжету, обмежившись синхронами Луценка й Савченко та розлогим коментарем ведучого Віталія Гайдукевича. Він називає ситуацію скандалом, якого Україна ще не мала. Як і «Україна», ICTV та «1+1», 5 канал згадує про трагедію 1999 року, коли після розстрілу в парламенті Вірменії ця держава «закріпилася у фарватері Москви». Але тут аналогії зайшли ще далі: «Афганістан, всі пам'ятають, штурм палацу Аміна, і такі ситуації, як були у Вірменії, вони є швидкими і кривавими. Але якщо в країні-жертві можна просто привести до влади своїх маріонеток, то мети можна досягнути і без пострілів, просто часу на це знадобиться більше. Кремль почав готуватися до загарбання України, насправді, дуже давно, ще після провалу так званої мєшковщини. Це було в Криму, якщо пам'ятаєте. Ще прийде час, коли і “касетний” скандал, і “кольчужний” скандал, і ще багато інших речей будуть складені в певний пазл і отримана у фіналі картинка для нас з вами може бути, м'яко кажучи, шокуючою. Після 2004 року Москва потроїла зусилля. Ну і коли маріонетки режиму Януковича не виправдали сподівань, то Кремль перейшов до фінальної — силової фази. Тим більше, ґрунт для неї на той момент вже був повністю готовий. Сьогодні чотири роки, як загарбання Криму Росія спробувала легалізувати. Усі пути і пастки, що їх Путін методично розставляв роками, спрацювали одночасно. Крим потрапив під імперську машину тиску. Репресії, примус брати чуже громадянство і зомбування, зомбування, зомбування. Десятки людей кинуті за ґрати за сфабрикованими звинуваченнями, цілеспрямовані удари по кримських татарах і українцях, посилене розмивання демографічної картини на півострові. Сам Крим перетворюється на військову базу».

Інший метод додати барв у сюжет обрали журналісти «Событий недели». Сюжет Наталії Кравченко розпочинається з історії спорудження будівлі Верховної Ради, якою тепер пішли тріщини. Не без іронії журналістка повідомляє: «Если капитальный ремонт не делать, то рухнет само. Но Генпрокурор Луценко уверен: нардеп Савченко ждать не будет». У сюжеті чимало коментарів експертів про те, чому Савченко потрапила під критику ГПУ. Зокрема, політкоментатор Карасьов переконаний, що «проблема в том, чтобы нейтрализовать так называемую, по моему определению, полувооружённую уличную оппозицию. Всё это началось с Саакашвили. Надо навести порядок в преддверии выборов, нужна какая-то упорядоченность, меньше хаоса. А вот эти люди постоянно своей буйностью действовали непрогнозируемо для власти. Думаю, этот случай с Савченко должен показать: героиня, плен, Майдан — неприкасаемости нет». Також Карасьов критикує владу за те, що про теракт повідомили «в такой, скажем так, полупиарной, полукомедийной форме».

Інший експерт, політкоментатор Олександр Кочетков (титрований як політолог, хоча він є радше колишнім чиновником та медіаменеджером) каже про неузгодженість дій влади й те, що «полиция разогнала палаточный городок раньше, чем СБУ и главное управление разведки, ГУ, затеяли свою операцию. У них там конкуренция, несогласованность, они друг друга как бы подсиживают и получалось, что запущенная операция спецслужб, она утратила свою финальную цель. И дальше она уже покатилось как с горы: как получается, так и получается». Звідки взялася теза, що наметове містечко під Верховною Радою мало стати частиною терористичного плану Савченко, не зрозуміло.

Сюжет Володимира Соколова («Факти тижня») містить чимало коментарів представників різних політичних сил, переважно з критикою Савченко. Не лише коментатори вживають гучні фрази, але й журналіст вдається до висловлювань на межі фолу: «Зважаючи на балакучість Надії, а якщо ще і за пляшкою, вона не лише нашу Раду, а і Білий дім могла підірвати».

Матеріал Андрія Орляка в «ТСН. Тижні» має кілька цікавих акцентів, зокрема, коментарі Надії Савченко, які журналіст взяв на знімальному майданчику ток-шоу «Право на владу». Із них журналіст робить висновок: «Її відповіді — то, швидше, спроби їх уникнути, що само теж наштовхує на висновки. Чи справді народна героїня готувала теракт у парламенті?».

У програмі «Завтра» каналу «112» (спільний проект із «Радіо Свобода») розповідають про перипетії навколо Савченко, показують кадри з ефіру «112», де вона демонструє вміст своєї сумки, й коментарі експертів, зокрема, колишнього генерального прокурора України Віталія Яреми, який наголосив на необхідності проведення психіатричної експертизи. На захист Савченко лунає голос ведучого «112 Україна» Дмитра Гордона: «Я не являюсь адвокатом Нади Савченко, но отношусь к ней с большим уважением, как к человеку, который имеет яйца, как это ни странно для женщины. Пусть предъявят доказательства и если это так, то мы дружно Надю Савченко заклеймим. А если это не так, мы дружно заклеймим тех, кто сфабриковал обвинения». Традиційно «Завтра» показує реакцію російських ЗМІ, наголошуючи, що там подію не смакували, а лейтмотивом є фраза «а ми попереджали».

Путін 4.0

Четвертий президентський термін Володимира Путіна — ще одна ключова тема тижня. Якщо «Перші про головне» чи «События недели» обійшлися одним скромним сюжетом, то «Завтра» присвятили виборам у Росії майже всю програму.

Тижневик каналу ZIK вийшов у суботу, в переддень виборів, тому зрозуміло, що про російську ситуацію говорили трохи інакше, ніж у програмах, що вийшли в ефір у неділю, коли вибори вже відбувалися. Втім, було кілька цікавих акцентів, зокрема на топових блогерах, які працюють на нинішню владу, й на тому, що вибори відбудуться практично без європейських спостерігачів. Наводять цифри: «У Центральній виборчій комісії Федерації повідомили, що спостерігачі таки будуть, дві сотні з Казахстану, приблизно по сто з Білорусі та Німеччини, вісімдесят з Франції, ну і приблизно попів сотні з Киргизстану та Польщі, і це на 140-мільйонну країну. Від опозиціонера Олексія Навального мало бути 4,5 тисячі спостерігачів, але вони не дістали дозволу ЦИК». У сюжеті про кандидатів на пост президента, а також про Навального, якого не допустили до виборів, зазначено: «Ці кандидати лише прикриття та ілюзія виборів, так стверджують опозиційні журналісти і аналітики, і існують вони лише для того, аби показати що альтернатива Путінові про те ніхто з них не дотягує до рівня чинного президента».

«Імітація виборів царя в потьомкінському стилі», — так охарактеризував вибори в Росії Віталій Гайдукевич у програмі «Час. Підсумки тижня». «Більшість росіян це влаштовує. В країні, де телевізор давно переміг холодильник, чекати здорового глузду було б наївно і крихти тих, хто намагається не бути сірою масою, картини, на жаль, не міняють», — веде далі він. Сам сюжет дуже динамічний, майже без закадрового тексту, лише відеоряд, який демонструє хронологію правління Путіна — основні події, теракти, вбивства, згадано Анну Політковську та її звинувачення на адресу російської влади. Приклад, коли слова зайві. Подібний сюжет бачимо і в ефірі «Фактів тижня» (матеріал Веніаміна Трубачова) — в ньому хронологічно показано еволюцію Путіна як президента. Багато архівних кадрів, фрагменти з документального фільму Віталія Манського «Невідомий Путін».

«События недели» розповіли про перебіг голосування, методи, якими росіян заманювали на виборчі дільниці, щоб забезпечити явку. Лише кілька фраз про те, як пройшло голосування в Криму: «В ЕС уже пообещали — результатов голосования не признают». Правда, варто було би деталізувати, чи не визнають результатів узагалі, чи в Криму. У включенні журналістки Зоряни Степаненко йдеться про проміжні підсумки виборів, але про ситуацію з голосуванням у Криму чи на території материкової України — жодного слова.

Особливу увагу російським виборам приділили «Факти тижня». Сюжет Максима Крапівного розповідає і про загальні настрої електорату, і про кандидатів на посаду президента. Наголошено на тому, що це «вибори Путіна» без альтернативи.

На особливу увагу заслуговує матеріал Андрія Бориса про голосування в окупованому Криму. Важливо, що в підводці до сюжету Оксана Соколова повідомила про те, як відбувалися вибори на території України: «В Україні сьогодні змогли проголосувати лише російські дипломати, бо на територію посольства Росії у Києві, та консульств у Львові, Харкові та Одесі поліція пускала лише їхніх співробітників, решту громадян Росії завертали, щоб не допустити провокацій, пояснили в поліції ці посилені заходи безпеки. Пам'ятник ВВП, ведмідь з балалайкою і ватник — таку акцію під посольством РФ організували сьогодні активісти, а на столичному Майдані спалили опудало Володимира Путіна». А сам Андрій Борис, якому вдалося потрапити в Крим, розповів, що це було не дуже просто: «Наша знімальна група щойно провела майже п'ять годин на російському КПП при в'їзді до Криму. Так звані ввічливі люди нас ретельно обшукували і допитували. Ще й, вочевидь, скопіювали дані з телефонів, які у нас на годину забрали. Пояснили це з міркувань безпеки, бояться диверсії перед виборами. Ми ж прекрасно розуміємо, для російських спеціальних служб — це спосіб відстежувати нас та прослуховувати по всьому півострову».

Журналіст звернув увагу на ситуацію навколо візиту в Крим Ксенії Собчак, який так і не відбувся, але викликав обурення і в Москві, і в Києві. Натомість «свій останній передвиборчий візит Володимир Путін здійснив до Криму. Цей регіон має для нього ключове значення. День голосування на президентських перегонах припав на четверту річницю взяття Криму. Співпадіння? Взагалі-то вибори мали відбутись ще минулої неділі, але Державна дума змінила закон, щоб вони співпали з датою незаконного референдуму-2014. Незалежні російські експерти вважають, Путін прагне продемонструвати: мовляв, бачите яка підтримка?». Йдеться і про те, що бюджетників «організовують» на мітинги. Один із героїв сюжету, бізнесмен Олексій Зубков, зізнається, що «в Криму ж, як і в дикій природі, працює свій закон — право сильніших, тому більшість кримчан і підкоряються Москві». Шкода, що в сюжеті не представлена позиція кримських татар, які мешкають у Криму.

«ТСН. Тиждень» показує сюжет Романа Цимбалюка, кореспондента УНІАН у Москві; він детально розповідає про методи, якими виборців затягували на дільниці. Алла Мазур після цього матеріалу розповіла про те, як відбулося голосування в Україні: «В Україні проголосувати за президента Росії могли лише власники дипломатичних паспортів, оскільки Російська Федерація проігнорувала ноту нашого МЗС і не відмовилася від незаконних виборів в окупованому Криму. Усі п'ять її дипустанов в Україні, вони ж виборчі дільниці, взяли під посилену охорону: поліція, нацгвардія та активісти. Пересічних громадян РФ туди не пускали». Далі про перебіг голосування у Києві, Одесі, Харкові, Львові: «Акції протесту проти виборів російського президента на окупованій території прокотилися сьогодні по всій Україні, адже відбуваються вони саме в день так званого референдуму, коли Росія анексувала український півострів. Офіційний Київ раніше звернувся до ООН із закликами результати виборів в Криму не визнавати». Але про Крим, на жаль, інформації небагато. А от матеріал Стаса Ясінського рясніє сенсаційними висновками: «Я попросив проаналізувати реакцію нового Путіна. Він оцінить усе, голос, паузи, посмішки та міміку. Одкровення спеціаліста шокують.

Дмитро Попов, психолог, колишній спеціаліст зовнішньої розвідки: Отсутствие эмпатии, отсутствие сочувствия, отсутствие жалости, признак социопатии. Мне кажется, что Путин болен». «Авторитетності» сюжету надають коментарі астролога про те, що людина, яка прийшла до влади в період затемнення, має піти теж у період затемнення, а воно буде в серпні цього року.

«Астролог Влад Росс ще минулого року заявив — у президента Росії рак хребта. І ось несподівано ми отримуємо ще одне непряме підтвердження цієї теорії. Наш психолог Дмитро помічає дивну деталь в поведінці Путіна.

Дмитро: Дело в том, что чашка кофе стоит с левой стороны. И когда он ее брал, или с чаем, я не знаю, он брал ее в левую руку, передавал в правую и после этого пил. Ему тяжело поворачивать корпус, поэтому он вынужден, не поворачивая корпуса, минипулировать руками. То есть я подозреваю, что есть болезнь или опорно-двигательного аппарата, или болезнь почек.

Кор.: Та це ще не все. Колишній спеціаліст служби зовнішньої розвідки констатує — Володимира Путіна мучить не лише фізичний недуг.

Дмитро Попов: Путин сейчас подвержен психиатрическому заболеванию, которое классифицируется по нашим психиатрическим параметрам как антисоциальная психопатия. То есть он готов вовлечь весь мир в ядерную катастрофу только в угоду своим каким-то личным амбициям. Он настолько уверен в своем положении, настолько уверен, что он будет и завтра, и послезавтра, и через двадцать лет он будет президентом России». Діагноз за аватаркою — нове слово української журналістики.

За кількістю уваги, приділеної російським виборам, тижневик «Завтра» каналу «112 Україна», як ми вже зауважили вище, був лідером. В ефірі були включення журналістки Ольга Паращук із Москви й Богдана Піленка з посольства Росії в Києві, біля якого відбулась акція протесту. Нарешті, на відміну від інших каналів, маємо згадку про кримських татар: «Глава Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров в ефірі кагналу “112 Україна” заявив, зафіксовані факти тиску на кримських татар, а явка низька». На зв'язку з Криму — кореспондент Давид Аксельрод, який підтвердив інформацію про адміністративний тиск на студентів і бюджетників, щоб забезпечити достатню явку. Але журналіст не виокремлює в цьому плані Криму, а стверджує, що подібне відбувається на всій території Росії. Марафон включень продовжила речниця Міністерства закордонних справ України Мар’яна Беца, з якою обговорюють нелегітимність виборів. Наприкінці випуску — ще кілька включень, зокрема від кореспондентки в Москві Світлани Павлової, та фрагмент інтерв'ю письменника Бориса Акуніна, який послідовно критикує російську владу, каналу «Настоящее время».

Не зникла з тижневиків і тема отруєння колишнього російського розвідника Сергія Скрипаля. Стали відомими подробиці справи, в тому числі назва речовини — це виявився так званий «Новичок». «Подробности недели» розповідають про властивості цієї речовини, методи її приготування, повідомляють, що речовина була виготовлена в місті Шихани Саратовської області Росії, «хотя разработка и хранение химического оружия запрещены Конвенцией ООН и Россия еще в прошлом году сообщила, что уничтожила все запасы химоружия». Висловили припущення, як отрута могла потрапити в організм постраждалих — нею могли обробити дверну ручку, запустити через вентиляцію чи просочити нею речі дочки, яка прилетіла з Росії. У сюжеті також є коментар людини, безпосередньо причетної до створення речовини: «Вил Мирзаянов — один из химиков, работавших над созданием “Новичка” и, по сути, единственный источник информации об этом оружии. В 1992 году он обвинил Москву в нарушении Конвенции, за что был обвинен в госизмене и бежал в Штаты.

Вил Мирзаянов, бывший советский разработчик химического оружия: Я бы даже в самых ужасных снах не подумал, что вещество, над которым я работал, будет использоваться как террористическое оружие. Я вас уверяю, “Новичок” изобрели и произвели тонны его только в России, исключительно в России. Никто в мире об этом не знал».

Повідомили і про те, що з Британії вислали 23 російських дипломатів, яких британський уряд вважає агентами ФСБ, і про розрив дипломатичних відносин на вищому рівні.

«Перші про головне. Деталі» також говорять про ці події. Наводять коментар російського бізнесмена Євгена Чичваркіна, який мешкає в Лондоні й тепер боїться за своє життя.

«Холодна війна», — так характеризує ці події ведучий програми «Час. Підсумки тижня». Наголос тут зроблено на висланих дипломатах: «Найбільша одночасна висилка за останні тридцять років». У сюжеті Михайла Прудника йдеться й про інші заходи, яких буде вжито щодо Росії: «Окрім висилання дипломатів Лондон призупинив усі раніше заплановані двосторонні контакти, а ще посилює контроль перетину британського кордону, зокрема приватними літаками та російськими вантажами. Також британські високопосадовці проігнорують Чемпіонат світу з футболу, який відбудеться влітку в Росії. До того ж Лондон розглядає можливість запровадження аналогу так званого американського списку Магнітського — це перелік громадян, які причетні до переслідувань та порушень прав людини. Їм заборонений в'їзд до країни та заарештоване іноземне майно і рахунки».

Про холодну війну говорять і ведучі «Завтра», анонсуючи формування нової антикремлівської коаліції — Британії, Франції, Німеччини та США. Окрім сюжету Яни Полянської, у програмі є включення з Лондона кореспондента Богдана Цюпина.

А от «Факти тижня» називають ситуацію «неймовірним шпигунським скандалом, що сколихнув світ великої політики». Тут також ідеться про реакцію європейських держав, передусім Великої Британії. Політолог Михайло Басараб наголошує на тому, що «росіяни інвестували у Велику Британію сотні мільярдів доларів. Я думаю, що коли Тереза Мей говорила про поки що секретні засоби впливу на Російську Федерацію, засоби примусу щодо Російської Федерації, вона мала на увазі передусім оці механізми економічного тиску». Його висновки щодо політики Путіна категоричні: російський президент веде війну на знищення західної цивілізації або підпорядкування Заходу своїй політичній волі.

У «ТСН. Тижні» розповіли цікаві подробиці про те, як працює так звана бінарна хімічна зброя.

У сюжеті Мар’яни Зінковської — реакція європейських і американських політиків, а після нього — анонс майбутньої сенсації: «Уже наступної неділі, сподіваюся, наша знімальна група наблизиться до розкриття таємниці ще однієї загадкової смерті на британських островах. І цього разу вона прямо стосується України. Бо загинула людина, яка активно брала участь в Антитерористичній операції. Наступного тижня наш Андрій Цаплієнко обіцяє розказати приголомшливі факти про діяльність таємних російських убивць у Британії».

І ще про маніпуляції

«Подробности недели» — в сюжеті про призначення Якова Смолія головою Нацбанку великий синхрон Олега Ляшка з дотепним зверненням до Гонтарєвої: «За десять місяців відпустки ви чудово виглядаєте. З чим я вас і вітаю. На жаль, не так чудово виглядає гривня, за стабільність якої ви мали честь, з якої не справились, на жаль, відповідати». Також у програмі невиправдано багато синхронів прем'єр-міністра Володимира Гройсмана, знову в студії лідер «Опозиційного блоку» Юрій Бойко. Втретє за останній місяць порушено тему мінеральних добрив, яка цікавить власника каналу Дмитра Фірташа.

«Перші про головне. Деталі» більше, ніж інші програми, приділяють увагу акціям «Руху нових сил» Михеїла Саакашвілі. І хоча екс-президента Грузії в Україні тепер немає, справа його живе — на неділю планується черговий мітинг і, власне, в суботу, 17 березня, на ZIKу повідомили про перешкоджання прихильникам Саакашвілі встановити сцену — блокування машини з устаткуванням для сцени поліцейськими. Було і включення з місця подій на початку та наприкінці програми. Насамкінець кореспондент повідомив, що «ситуація залишається доволі напруженою, але безконфліктною», але одну людину затримали невідомо за що. Хоча, зауважимо, про мітинг розповіли і в «ТСН. Тижні», але тон тут дещо інший: «“Рух нових сил” Михеїла Саакашвілі обіцяв вивести на вулиці міста десятки тисяч своїх прихильників. Однак, чи то через сильні морози, чи то небажання піддаватися на провокації, на протест зібралися до півтори тисячі активістів. Після того як напередодні вночі поліція завадила їм встановити сцену і відібрала вантажівку із конструкціями, мітингували на майдані Незалежності. Вимоги незмінні — відставка влади. Там же, мабуть, у відповідь на нічні дії поліції, активісти і собі розправилися із металевими конструкціями — комунальними. Це, до речі, те саме залізяччя, яке оскандалилося в мережі через написи типу “Алупка — наша” або “Дякую діду за перемогу у 18-му році”. Відповідальних за це творіння ще знайдуть. А от сама акція протесту пройшла доволі мирно. Єдині, хто намагався спровокувати людей, — з десяток невідомих чоловіків у камуфляжі. Вони вивісили неоднозначні банери на торговому центрі поруч, зобразивши і Путіна, і Саакашвілі, і Савченко як спільників. Плакати зрештою зірвали прихильники нових сил».

В ефірі «Событий недели» Рінат Ахметов знову рятує мешканців Донбасу. А от Арсеній Яценюк назвав вибори в Росії перепризначенням Путіна. Виступ лідера «Народного фронту» на конференції у Варшаві видався творцям програми вартим уваги, як і висловлювання прем'єр-міністра Гройсмана про аудит якості доріг.

comments powered by Disqus