Секс, спорт і молоко. Огляд тижневиків 9–11 лютого 2018 року

Що у світі діється?

Переважно тижневики зосереджуються на подіях, близьких українському глядачеві  воно і зрозуміло, своя сорочка, як відомо, завжди ближча до тіла. Та минулого тижня українці разом з усім світом стежили за відкриттям Олімпіади в південнокорейському містечку Пьхончхані, за стартом ракети Falcon Heavy й подальшою подорожжю електромобіля Tesla у відкритому космосі. Не оминули цих тем і тижневики.

Про відкриття Олімпіади глядачу розповіли в «Подробностях недели» на «Інтері», «Перші про головне. Деталі» на ZIKу, «Підсумках тижня» на 5-му каналі та в «ТСН. Тижні» на каналі «1+1». І якщо в «Подробностях недели» лише констатували факт відкриття заходу, пожалілися на різницю в часі та висловили сподівання, що українські спортсмени зможуть здобути кілька медалей, то інші канали підійшли ґрунтовніше. «Перші про головне. Деталі» в сюжеті Ярослави Устименко повідомили про підготовку до змагань, технологічні прориви у вигляді використання більше ніж тисячі дронів, геополітичні нюанси, адже «спортсмени з Південної та Північної Кореї вперше в історії  вийшли як єдина команда. Хоча їхню спільну емблему гості заходу спершу переплутали зі значком Пепсі». Розповіли і про візит сестри північнокорейського лідера, і про протести навколо цього візиту, і про демонстрацію військової сили в Північній Кореї. Також у сюжеті повідомили про призові, які пообіцяв українським спортсменам Кабінет міністрів у разі вдалих виступів: «Від 120 тисяч доларів за золото, 80 тисяч доларів за срібло і до 55 тисяч за бронзу».

«ТСН. Тиждень» подавав інформацію про Олімпіаду, «вибуховий коктейль спорту та дипломатії», під хештегом #ТВОЯКОМАНДА. Тут також розповіли і про технологічне оснащення змагань, зауваживши, що «17 спортивних днів, 3000 атлетів обійшлися Пхьончхані в 13 мільярдів доларів. А тепер порівняйте з Росією — олімпіада в Сочі 60 мільярдів.». Не забули дати статистику виступів українців на зимових олімпіадах. Значну увагу в сюжеті Катерини Шибко також приділили геополітиці, зокрема стосункам Південної й Північної Корей. Не втрималися, щоб не підколоти російську збірну: «Росіяни у Пхьончхані вийшли без прапора та будь-яких розпізнавальних знаків. Тепер термін “зелені чоловічки” можна доповнити новим — “сірі”. Спортсмени, яким після допінгового скандалу в Сочі таки дозволили виступити, ідуть під прапором олімпійським. Навіть несе його дівчина-волонтер». Ба більше, розповіли, що в Росії з цього не робили трагедії і «всім недопущенням порушникам виплатити десять зарплат і вирішили провести  альтернативний турнір, “Власну зимову спартакіаду”. Востаннє так робили 1921 року». Але це не зовсім точно, адже йдеться, вочевидь, про так звані альтернативні олімпіади, яких в історії було кілька і якраз перша з них і відбулася 1921 року.  Державам, що програли в Першій світовій війні, МОК заборонив брати участь в Олімпіаді 1920 року, тож вони влаштували альтернативне змагання. Останній із таких турнірів відбувся 1937 року.

Найповніше до висвітлення події підійшов 5 канал. «Підсумки тижня» розпочалися з сюжету про відкриття Олімпіади, й Віталій Гайдукевич, зауваживши, що спорт — це політика, чимало часу в підводці присвятив саме політичним аспектам:

«Спорт у XX сторіччі став політикою і Олімпіади в цьому переліку є також. Пригадайте окремі баталії, коли, наприклад, хокей сприймався не як гра, а геополітична дуель із шайбою. Зимові ігри у Південній Кореї не стали винятком. Тут також сплелося. Якщо не все, то багато що. Наприклад, внаслідок тотального мухляжу Росії на Олімпіаді в Сочі: “Их там нет” — це не лише російська армія без розпізнавальних знаків, це ще і російські спортсмени без державної ідентифікації. А чого вартує історія, коли делегація Північної Кореї запрошує президента Південної Кореї приїхати до них із візитами? Це на тлі, що між країнами останнім часом просто сплеск напруги. Олімпіада тільки почалася. Але вона вже переповнена не тільки спортом».

У сюжеті Нонни Стефанової також чимало часу відводиться геополітиці. Не забули і про ситуацію навколо російської збірної: «Усе через масштабний допінговий скандал і підтримку шахрайства на державному рівні. Заклеювати триколори, двоголових орлів та інші символи федерації їм доводиться ще в аеропорту. На усіх заходах Олімпіади російська національна символіка заборонена. Лише у російському спортивному містечку, фанати в кокошниках, матрьошки на стінах, самовар і баранки». Звучить інформація, що в Росії такий стан справ вважають завуальованими санкціями: «До участі в Олімпіаді допустили лише 169 спортсменів з Росії, ще 47 подавали апеляцію, вимагаючи дозволу змагатися. У день початку Олімпійських ігор Спортивний арбітражний суд відхилив апеляцію. У Москві рішення вже називають завуальованими санкціями. Продовженням тих обмежень, які наклали на Росію за анексію Криму та агресію на українському сході. В арбітражі спростовують».

Та критики зазнали не лише північні сусіди. В сюжеті Олени Бережнюк показали жалюгідний розвиток зимових видів спорту в Україні. Інфраструктурні проблеми, неналежне фінансування, погані побутові умови для майбутніх і теперішніх спортсменів. Чи змінить цей сюжет стан справ? Сумнівно, але принаймні глядачі зрозуміють, чому перемоги української збірної поки що радше дива, а не закономірності.

Значно оптимістичніше на 5-му каналі прозвучала тема запуску ракетоносія Falcon Heavy: «Висновки насправді можна буде робити лише так років, ну скажімо так через десять, але навіть з точки зору високотехнологічного перфоменсу це було яскраво. Ну от як не крути, еволюцію рухають навіжені шибайголови, коли реалізують свої фантастичні мрії». Крім них, темою зацікавилися в «Перших про головне. Деталях» та у «Фактах тижня» (ICTV). «Перші про головне. Деталі» акцентували на тому, що одночасно за подією в онлайн-трансляції спостерігали два мільйони глядачів, а сама подія є дуже важливою, оскільки «ракета здатна доставляти на навколоземну орбіту майже вдвічі більше вантажів, ніж та, що є зараз. Крім того, прискорювачі “Фалькон Хеві” можуть повертатися на землю і використовуватися повторно, що робить ракету дешевшою». Не забули приділити увагу й самому Ілону Маску.

А от «Факти тижня» не лише повідомили, що мрія людства про колонізацію Марсу більше не здається вигадкою фантастів, але і знайшли український слід у події: спочатку Сергій Кудімов повідомив, що український літак «Руслан» допоміг доставити частину космічного апарату на мис Канаверал, а потім у сюжеті Андрій Борис розповів про те, що ще єднає цю історичну подію з Україною.

«Україна не лишилась осторонь космічної гонки. Держпідприємство “Антон” підписало контракт зі SpaceX місяць тому, український літак “Руслан” транспортував частини ракети “Фалькон”, одна з головних умов – конфіденційність. “Антонов” не розголошує умов контракту. А ось співак Святослав Вакарчук побував у офісі SpaceX, екскурсію йому проводив співробітник компанії Олексій Пакунов, який родом з Житомира. Він теж з міркувань конфіденційності нам коментар не давав.

Святослав Вакарчук, співак: Саме він був відповідальним як старший інженер програмного забезпечення польотів за успішну посадку “Фалькон-9” в грудні дві тисячі п'ятнадцятого року та за інші події. Нам є ким пишатися.

Кор.: Запуск ракети привернув чимало уваги в Україні, лише у Київському регіоні трансляцію з мису Канаверал показували в п'яти клубах. В Авіаційному університеті зібралось чи не найбільше молоді.

Антон Сененко, блогер: Молодь в першу чергу необхідно зацікавлювати отакими от речами, зацікавлювати високими технологіями, зацікавлювати фізикою, хімією.

Кор.: Чи з'явиться колись в Україні свій Ілон Маск? Можливо. Космічна тема у нас сьогодні доволі популярна».

Ну і на завершення — трохи фантастики: за словами журналіста, щоб зробити реальною колонізацію Марсу, «деякі американські науковці заявили що Маску доведеться генномодифікувати кандидатів».

Олімпіаду й політ «Фалькона» сміливо можна назвати перемогами, але і без зрад не обійшлося. Розповіли глядачу про світову фінансову кризу. «Факти тижня» розпочали випуск із цієї теми: «Горіли синім полум'ям. Не сто доларів і навіть не сто тисяч — сотні мільярдів доларів американських бізнесменів згоріли цього тижня на фінансовому ринку. І це лише протягом одного дня, одного понеділка, який вже нарекли чорним для світової економіки. Тільки недавно в Давосі сильні світу цього втішалися потужним економічним ростом, найбільшим від провалля 2008 року. Україна теж почала плекати надії на стабілізацію. І тут такий удар. Це що — початок нового витка світової економічної кризи?». Відповідь спробували дати в сюжеті Веніаміна Трубачова. У ньому звучать думки експертів — як твердження, що криза є глобальною, так і заспокоєння, що не все так погано. Цікаво, які висновки для себе зробив глядач? Однозначно, що про стабільність годі й мріяти.

«Подробности», навпаки, розповідають про кризу наприкінці програми. Олексій Ліхман спочатку заявляє: «Эксперты уже поговаривают о том, что все это не просто какое-то временное явление, а предвестник нового глобального кризиса». Які експерти — не зрозуміло, але більше деталей глядачі можуть отримати з сюжету Дмитра Анопченка. Журналіст перебуває у США, тож може спостерігатися за кризою на місці подій і заявити: «Американские СМИ выходят с заголовками, мол “на торгах опять обвал”, 500 богатейших людей планеты каждый день становятся беднее. Рейтинг агентства Bloomberg, как сводка с полей финансовых сражений — одни потери. В этом списке только миллиардеры, громкие имена, знаменитые фамилии, кто два, кто три, кто четыре миллиарда долларов, только за несколько дней потерял. В перечне “лузеров” и Цукерберг, и Билл Гейтс. Российский бизнес всего за несколько дней — 4,5 миллиарда долларов потерял. Убытки украинцев исчисляются десятками миллионов. В общем, есть от чего запаниковать». Звучить загрозливо, справді свідчить про певний ажіотаж, але сам же журналіст акцентує на тому, що «мало кто вспоминает, что фондовый рынок —  это ведь не экономика в целом». Далі доходить висновку, що паніку сіють переважно заголовки газет. Щоби якимось чином актуалізувати інформацію для українського глядача і простими словами пояснити йому, зрада це чи не зовсім, на «Інтері» з'являється експерт — виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко. Його часто запрошують коментувати економічні процеси, тож знайоме обличчя має викликати у глядача певне заспокоєння, а посада — повагу.  Устенко пояснює суть того, що відбувається, пояснює довго; щоправда, намагається вживати зрозумілі аналогії, на кшталт «представьте, у нас в деревне есть огород, он есть у вас, у меня и ещё у десяти человек, и все мы знаем, что картошка в этом году не выросла, мы начинаем убирать вот то, что было посажено на этой части, где картошка, и думаем о том, что посадим другое». На прямі запитання від Олексія Ліхмана: що робити, куди бігти і як тримати заощадження, експерт відповів багатослівно, але це можна звести до фрази «идеальный вариант: три позиции — доллары, евро, гривни и не думать, что ты где-то выиграешь, вопрос — не потерять».

А от «Перші про головне. Деталі» дивують оптимізмом: «І серед приємних новин цього тижня — раптово в Україні здешевшав долар і дивіться на скільки. По 28 гривень його можна було купити в неділю, у понеділок він втратив майже 10 копійок, у вівторок — майже 30, і під кінець тижня банки продавали американську валюту у середньому по 27,36. Ну і це на тлі падіння світових фондових ринків, що сталося цього тижня». Ну і резюмують: «бігти купувати валюту та знімати депозити не треба».

Своя сорочка

У фокусі інформаційно-політичних тижневиків були й українські події, зокрема теми, пов'язані з діяльністю, чи то радше бездіяльністю українських політиків. Робота Верховної Ради України привернула увагу «Подробностей», «Підсумків тижня» та «Событий недели» («Україна»). І якщо дещо ніякове твердження від Віталія Гайдукевича, що «“робота кипить” — ця фраза не про нинішній сесійний тиждень», стало преамбулою для 10-хвилинного, доволі компліментарногоінтерв'ю з Андрієм Парубієм на 5-му, то критика інших каналів була серйознішою.

Зокрема,  «Подробности» на «Інтері» традиційно вже критикували те, що амбіцій, мовляв, багато, а зала — порожня й ніхто нічого не робить. Коментатори в кулуарах до болю знайомі — не обійшлося без Олексія Гончаренка, Юрія Бойка, Олега Ляшка, Оксани Продан, Тетяни Острікової, Ірини Луценко, тих, хто кочує з програми у програму. Прекрасно, що дотримуються фракційного балансу, але перелік облич уже варто оновити. До того ж після сюжету у студії діяльність парламенту обговорюють Альона Шкрум і Олексій Гончаренко, люди, які поступаються за кількістю появ в ефірі «Подробностей недели» хіба що ведучому Олексію Ліхману та народним депутатам Сергію Капліну і Юрію Бойко. Розмова у студії — переливання з пустого в порожнє: а коаліції немає, а депутати не виконують обов'язків, а от якби не вони, то ми би давно тощо. До того ж «Інтер» дещо маніпулює, намагаючись грати на мовному питанні. Окремий сюжет присвячено перепалці в парламенті, коли один із депутатів намагався висловитися російською мовою, чим викликав критику декого з колег.

Важливий аспект — зрушення у справі призначення нового складу ЦВК. «Перші про головне. Деталі» дещо драматизують процес виборів: «Петро Порошенко подав до Верховної Ради список кандидатів у члени ЦВК. А в ньому, увага, 14 претендентів на 13 місць. Щоб ви розуміли, своїх людей у Центрвиборчкомі хочуть бачити всі парламентські партії. І депутати відверто зізнаються, голосування буде не простим. Передусім немає довіри між фракціями. Тобто відсутня гарантія, що, домовившись про голосування за певні прізвища, твій ситуативний партнер тебе не кине. Друга проблема, обрати треба щонайменше стільки людей, щоби ЦВК мала кворум, а це десять осіб. А оскільки стабільної більшості в парламенті немає, то обранці таки можуть провалити половину кандидатів. А приміром, з сімома членами ЦВК запрацювати не зможе». Хоча зрозуміло, що вже сам факт зрушень у цьому питанні є позитивним. У сюжеті коротко розповідають, хто є хто із запропонованого списку, але знову повторюють тезу про те, що голосування може й не відбутися: «Та найцікавіше, що парламентарі бояться почати голосувати за Центрвиборчком. І ось чому. По-перше, на 13 місць має бути аж 15 кандидатур. Голосування індивідуальне щодо кожної з них, і політики бояться, що якась із фракцій таки кине партнерів». Утім, прогнозують, що наприкінці лютого кандидатури буде розглянуто в сесійній залі.

Про березень каже в інтерв'ю Віталію Гайдукевичу в «Подробицях тижня» спікер парламенту Андрій Парубій.

Про конкретні дати не говорять у сюжеті Володимира Соколова у «Фактах тижня». Але   акцентується на персонах, що можуть обійняти керівні посади в ЦВК. Більшу увагу приділено іншим кадровим питанням, зокрема, можливому голові НБУ Смолію. Кадрові призначення коментує постійний коментатор «Фактів тижня» Володимир Фесенко, що прогнозує неофіційні домовленості і компроміси в українському політикумі.

А от питання створення Антикорупційного суду, схоже, вже втомило ЗМІ — про це згадують все рідше й рідше.

«ТСН. Тиждень» зацікавила не так бездіяльність Верховної Ради та чиновників, як оплата цього процесу. Спочатку Сергій Швець в іронічній добірці запропонував порахувати, в яку ж суму обходяться українцям прогули депутатів, та ще й пообіцяв стежити за цим на постійній основі й повідомляти цифри, що вражають, глядачам: «Ось папери і я не раджу сюди заглядати людям зі слабкими нервами. Узагальнено цифри наступні: цього тижня 162 народних депутати прогуляли щонайменше по одному засіданню, це більше третини парламенту. Арифметичним шляхом отримуємо суму майже в чотири мільйони гривень, які витягли з наших кишень і пустили на вітер горе-парламентарі. Це мінімальна місячна зарплатня тисячі людей. Від тепер буду щопленарного тижня повідомляти скільки грошей профітькали з бюджету просто так з конкретними прізвищами і назвами фракцій».

А потім Стас Ясінський в сюжеті «добив» глядачів, розказавши, які премії собі виписують чиновники різних відомств, зокрема Нацагентства державної служби, Нацагентства з запобігання корупції, Адміністрації Президента, «Укрзалізниці», «Нафтогазу» тощо. «Премії і досі цемент для старих правил і схем в чиновницькій піраміді, яку повинні фінансувати ми із вами», — підбив підсумок журналіст.

Президент Польщі Анджей Дуда таки підписав закон, названий нашими ЗМІ скандальним. І зрозуміло, що українські медіа показали реакцію не лише українського суспільства, а й політикуму. Зробили це, правда, в різний спосіб. «Подробиці тижня» дали оцінки й ізраїльських, і українських парламентарів і чиновників. І навіть оцінки з уст Парубія («Це є удар в спину воюючій Україні, і вигоди від конфлікту не буди мати ні Київ, ні Варшава, тільки Москва») звучать логічними. Не кажучи вже про доволі влучний коментар представника ВО «Свобода» Андрія Іллєнка: «Тут до абсурду можна дійти повного. Наприклад, якщо вони кажуть, що злочинна ідеологія українських націоналістів, тоді гасло “Слава Україні — Героям слава”, яке було офіційним гаслом бандерівців, тоді і за нього треба, напевне, криміналізовувати? Напевне,  польські політики, які приїжджали і виступали зі сцени, і казали: “Слава Україні”, тепер, можливо, щодо них треба починати кримінальні розслідування? Можливо, межі маразму немає». Цікаво, що з уст журналістки Ірини Герасимової лунає дуже важлива інформація: «Насправді юридичну силу закону, як польські політики, так і вітчизняні українські, дещо перебільшили. Насправді документ не забороняє ані націоналістичну символіку, ані возвеличення Степана Бандери. В українському контексті головна вимога закону — не замовчувати злочини націоналістів». Але, на жаль, це нівелюється певним роздмухуванням ситуації.

«Факти тижня» назвали підпис закону президентом Дуда також ударом у спину. В сюжеті також звучить критика від українських політиків і посадовців, припущення від ведучої, що підсилення національної риторики в Польщі буде вигідне Кремлю. Причому все це вона каже на фоні Путіна. Така залежність від світлого образу російського президента вже навіть не дивує.

«Завтра» на «112», як завжди, подає тему багатогранно — з великою кількістю коментарів, у тому числі й польського журналіста Павла Боболовича, що висвітлює побутові аспекти сприйняття цього закону в Польщі, ретроспективою того, як тему висвітлює російське телебачення тощо.

А от реакція «Подробностей недели» і «Событий недели» на диво ідентична — обидва тижневики показали полум'яний спіч Олега Ляшка з-під польського Сейму у Варшаві (даний, до речі, на мікрофон каналу «Україна») із закликами до польської влади зупинитися й не принижувати українців. Дивно, що обидва канали визнали саме Ляшка головним експертом із цієї теми. А втім, ні, не дивно :)

Якщо вже говорити про українських політиків за кордоном, то не можна не сказати і про візит Президента України Петра Порошенка до Австрії, де той став гостем на Віденському балу. І якщо «Подробности недели» оцінили міжнародні перспективи цього візиту, то «Перші про головне. Деталі» не втрималися й додали перчинки. Розповіли, що візит президентської пари викликав розкол у суспільстві, мовляв, не час для розваг, водночас хоча б однієї конкретної цитати від критиків подано не було. І не забули згадати про скандал:

«Не обійшлося і без скандалу. Активістка Фемен зустрічала очільника держави голими грудьми, на яких написала: “Геть із балу!”. Пізніше журналісти знайшли фото, де протестувальниця у компанії посла Росії в Австрії та одного з місцевих ультраправих. Українські політики вже заявили: протест був для картинки у російських ЗМІ». Цікаво, що інші тижневики про це змовчали.

Ну і другий тиждень поспіль не вщухає тема свободи слова. Нині про це говорили на «Інтері» та «1+1». Олексій Ліхман у «Подробностях недели» розповів про тиск на радіо «Вести», про тиск на «1+1» з боку Національного банку, не забули й додати, що справа підпалу приміщення телеканалу «Інтер» більше року не рухається з мертвої точки. А «ТСН. Тиждень» присвятив своїй боротьбі, цього разу з НБУ, цілий сюжет. Алла Мазур у вступі до сюжету окреслила проблему так: «Позачергова таємна перевірка. У четвер цього тижня ми раптом дізналися, що Нацбанк дуже хоче знати про стан рахунків журналістів, ведучих і менеджерів “1+1” у “Приватбанку”, через який ми колись отримували зарплату. Чому саме Нацбанк? Чому таємно? Хто так недбало склав йому списки із творчими псевдо людей, на ім'я яких не може бути ніяких рахунків узагалі? Ми з цікавістю чекали роз'яснень, а водночас згадали: запит НБУ, керівник якого — креатура президента, дивним чином з'явився після запиту “ТСН. Тижня” до президентської адміністрації про розмір зарплат і премій там. Ми про це розказували сьогодні. Тож, що це за дивовижна історія, що так сильно нагадує сплановану контратаку схоплених за руку чиновників?». У сюжеті Сергія Швеця чимало переходів на особистості, певні перекручення: «За дивним збігом обставин, саме діяльність ось цієї жінки (Катерини Рожкової) та її шефині Валерії Гонтаревої багаторазово критикували саме журналісти “1+1”. Щотретій українець відчув на собі наслідки банкрутування банків та розкрадання мільярдів на їхньому рефінансуванні, щодругий — націоналізацію “Приватбанку”. І всі без винятку пережили знецінення гривні втричі — пряму провину керівництва НБУ. Усі українці стали біднішими не в останню чергу через їхні дії, не кажучи вже про їхнє сприяння російським банкам та кримінальні провадження, де фігурували прізвища з офісу на вулиці Інститутській. Цього разу “1+1” спохопилися одразу, не давши можливості державним банкірам порушити банківську таємницю. Телекомпанію підтримали політики». Доказів, що подібні дії щодо каналу пов'язані з критикою, немає. Крім того, в сюжеті, доволі емоційному, чимало переходів на особистості і, зокрема, критики Президента, причому не найпрофесійнішої критики і при цьому висловлюються не підкріплені конспіративні версії:

«Крім псування життя незалежній пресі, дії окремих чиновників у Нацбанку можуть переслідувати й іншу, тактичну мету. Скандал стався акурат у той час, коли парламент розглядає кандидатури на посаду голови НБУ. Насамперед, ідеться про Якова Смолія. У його суперників можуть бути інші види на це крісло. Версій може бути багато, і лише час покаже, яка з них справедлива. Однозначно можна сказати, що, м'яко кажучи, необдумані атаки на журналістів тільки шкодять політикам, що нині входять у передвиборний процес — спочатку президентський, а за ним — парламентський. І “порохоботи” тут не допоможуть. Зараз вони розкручують одну і ту ж тему. Якщо журналісти “1+1” такі білі і пухнасті, то чого вони бояться розповісти про свою зарплатню? Не боїмося. І дамо вам шанс легко все порахувати. Так от, 500 тисяч доларів, які витратив за тиждень Петро Інкогніто на Мальдівах, якщо їх поділити на всіх журналістів “ТСН”, то вони цілком могли б прожити 3-4 місяці. А цей колектив один з найбільших за розмірами в країні. Хто б не стояв за нинішнім конфліктом — це стане відомо. Зокрема тому, що “1+1” звернувся до міжнародної журналістської спільноти за підтримкою, і тепер до Києва прикута увага не лише українських журналістів, а й західних колег».

Очевидно, по тому, як розвиватиметься конфлікт, буде видно, кому він потрібен. Разом із тим «ТСН. Тиждень» продовжують «наїзди» на Президента та його оточення:

«Алла Мазур, ведуча: Навколо наближених до Петра Порошенка осіб назріває новий скандал. Цього разу є прямі підстави вважати, що люди президента підтримують товарно-грошові відносини з утікачем,  олігархом Януковича, Сергієм Курченко.

Усе знову почалося з відомого телеканалу “Аль-Джазіра”, який, здається, взявся за українську владну верхівку всерйоз. І розповсюдив своє нове розслідування про несплату велетенської суми податків, зароблених на перепродажу “Українського медіа-холдингу”.

Утім, журналістка “ТСН” Ольга Василевська провела власне розслідування і виявила: взаємини з так званою “сім'єю” Януковича у наближених до влади і далі тривають.

Є докази, що придбаний Курченком за шалені гроші “Український медіа-холдинг” знову повертається колишнім господарям — екс-голові Адміністрації Президента Борису Ложкіну і депутату від БПП Григорію Шверку. Зокрема, йдеться про радіостанцію “Наше радіо”. “ТСН” встановила зв'язок між офшоркою, яка володіє цим активом, і офшоркою колишнього голови президентської Адміністрації пана Ложкіна».
 

Теми, пов'язані з медициною, останні місяці — тренд тижневиків. На це вплинув і спалах захворювання на кір, і сезонне загострення ГРВІ, й подорожчання ліків, і зміни, які відбулися зі впровадженням медичної реформи. Фактично в кожній програмі є кілька сюжетів, пов'язаних із темами охорони здоров'я. Зокрема, «Подробности недели» вкотре розповіли про подорожчання ліків, що чекає на українців. Ну і традиційно розкритикували медичну реформу вустами діячів від «Оппозиційного блоку», не давши іншій стороні слова. «Перші про головне. Деталі» з медичних питань розпочали випуск, наголосивши, що тепер українцям страшний не тільки кір, але і традиційний для цього сезону грип. Не забули і про медичну реформу, в сюжеті пересічним українцям ставлять запитання про медичну реформу й показують, наскільки формулювання є зрозумілими для непрофесіоналів. Безперечно, розробникам реформи корисно подивитися на те, як сприймають їхнє дітище прості пацієнти.

«События недели» презентували нову рубрику — «Здравпункт». Першою темою стала проблема вживання солі і її впливу на здоров'я. В цілому, корисно й пізнавально, але чи це тема для інформаційно-аналітичного тижневика?

«ТСН. Тиждень» не забув про День стоматолога, розвінчавши в сюжеті певні стоматологічні міфи. Також програма довела до кінця молочний експеримент, про який ми розповідали в одному з попередніх матеріалів. Минуло два місяці, й журналістка Галя Сергєєва прозвітувала: «Майже в усіх дітей, за винятком тої самої дівчинки, результати поліпшилися. У 70 % відразу за двома пунктами. Що найцікавіше, найбільше зростання якраз у тих, у кого не було відхилень від норми, або незначне. В цієї дитини вітамін D виріс із позначки 40 нанограм на мілілітр до більше як 50. У інших, в кого вітамін D був нижче 30 нанограм, що означає ризик недостатнього вживання, показники виросли лише на 1, 2 або 3 нанограми на мілілітр. Дрібниця, але все одно шлях вперед».

І про пікантне

Секс-скандал у російському істеблішменті навколо олігарха Олега Дерипаски та «сірого кардинала кремлівської політики», віце-прем'єра Сергія Приходька та їхньої взаємодії з дівчатами не дуже важкої поведінки, «Факти тижня» розкрили в усіх подробицях і деталях: з фото, відео, посиланнями на соціальні мережі. З огляду на підвищену цікавість тижневика до російських справ, це не викликає здивування. «ТСН. Тиждень» розповіли про історію доволі коротко, в рамках дайджесту, озвученого Сергієм Швецем, утім, дуже емоційно: «Бачте, і такі заплутані політичні клубки розплутуються, якщо потягнути за правильну бретельку купальника ескорт-дівиці. Тут точно далі буде, бо цілий віце-прем'єр Росії закликав розібратися з Навальним, цитую: “по-мужски”. У них це часто означає вистрілити в спину, як в Нємцова».

Найбільше уваги темі приділили в програмі «Завтра» на «112 Україна». Окремий сюжет — пікантним подробицям, окремий — корупційним схемам, між ними — включення Іллі Пономарьова, російського опозиційного діяча, який цікаво оцінює роль Навального у зливах подібної інформації: «Последнее время Алексей активно является опором вот таких вот сливов, которые направлены против Медведевской команды, то есть там кто-то с системы пытается добиться того, чтобы не Медведев, а кто-то другой был следующим премьером и Навального в этом активно используют».

Сказали також про прийдешні президентські вибори в Росії та про те, що, цілком можливо, Путін поїде голосувати до Криму.

Ще один пікантний сюжет запропонував своїм глядачам «ТСН. Тиждень». Не секрет, що «1+1» доволі тісно переплітає власні проекти. Цього разу гостею тижневика стала зірка проекту «Голос країни» співачка Зіанджа. У чому пікантність? Персона виконавиці викликала ажіотаж через трансгендерність. Саме це і спричинило її появу в «ТСН. Тижні», що вирішив спіймати хвилю.

Ну як тут промовчати?

Інші теми, висвітлені в тижневиках:

«Подробности недели» — сюжет про аліменти, де в анонсі звучить: «Есть в реестре и отдельная категория должников, которая может стать самой массовой. Это злостные алиментщики. Среди них тоже есть лица очень высокопоставленные», але в самому сюжеті про них ані слова. Це певна маніпуляція. Важливий матеріал про потребу перепису населення, що проводився в Україні востаннє аж у 2002 році. Тема важлива, але є кілька зауважень — журналістка приблизно рахує кількість населення й віднімає від кількості населення Криму й окупованих територій. Чи доцільна така арифметика і чи є вона коректною?

«Перші про головне. Деталі» продовжили тему проблем із пропискою, про яку вже говорили минулого тижня. Тут не обійшлося без дещо дискримінаційних узагальнень: «Так переселенці реєструються для отримання допомоги. Понад 800 гривень для непрацездатних і 400 для тих, хто працює. І як запевнили нас чиновники, жодних документів про реєстрацію у переселенців вони не запитують, вірять на слово. Коли ті називають адреси, перевірка відбувається лише за півроку.

Світлана Назаренко: Соціальний працівник, ну обов'язково повинен перевірити, тому що це вимагають і Пенсійний фонд, щоб не було двойних виплат, щоб не було переплат. Дуже багато таких випадків, що люди вказують адресу, но фактично, вони там не проживають.

Кор.: Заявивши липові адреси у різних районах, переселенці отримують по кілька виплат одночасно, говорять чиновники». Варто було надати конкретні приклади таких дій, а не вживати узагальнене «переселенці».

Важлива тема, яку порушили у програмі, — сортування сміття та інші екологічні практики. Приклади активістів не можуть не надихати. Не промовчали про проблеми футбольного клубу «Карпати», якому не дають добудувати реабілітаційну базу. (Нагадаємо, що власник у каналу ZIK та футбольного клубу один — Петро Димінський.)

«Підсумки тижня» приділили увагу скандалу довкола виділення коштів ветеранським організаціям. Схоже, ця тема ще матиме розвиток.

«Факти тижня» розповіли про постачання неякісної моторної олії для української армії, не відкрили Америки, повідомивши про «магію маркетингу», натомість порушили кілька важливих тем — вуличних крадіжок та зростання трудової міграції з України. Також згадали і про резонансну справу стрілянини у Княжичах, відкривши нові подробиці, зокрема, надавши записи переговорів.

«События недели» взялися за важливу тему — подорожчання цін на паливо, але все б нічого, якби експертом сюжету не був резидент комедійного шоу «Брати Шумахери», що виходить також на каналі «Україна». Важливий матеріал про шахрайство з банківськими картками, як діяти в такій ситуації і, що найголовніше, як її не допустити.

«ТСН. Тиждень» повідомили про протистояння у Кривому Розі, де прибуткове підприємство «Кривбаспромводопостачання» вирішили передати в оренду його боржнику. І все б нічого, якби дійовими особами сюжету, показаними з позитивного боку, не були люди, пов'язані з партією «Укроп», зокрема Микола Колесник. Звісно, в сюжеті інформація про його партійну приналежність не звучить.

«Завтра» висвітлює закон про національну безпеку, що невдовзі може бути прийнятий у Верховній Раді.  Цікаве і включення головної редакторки української служби «Голосу Америки» Мирослави Гонгадзе про так званий сніданок із Трампом, у якому взяли участь українські політики. Не можна не зауважити й сюжети про роботу Манафорта на Януковича, а також про особливості перетину кордону між Кримом і материковою Україною.

Усі тижневики, що вийшли в ефір у неділю, 11 лютого, із сумом розповіли про смерть філософа Мирослава Поповича, «Богом позначеної людини», за словами Алли Мазур. Цитували його мудрі думки, розповідали, як не вистачатиме його світлого розуму і тверезого погляду на майбутнє України. А, може, почати цінувати таких людей ще за життя? Це й від медіа залежить.

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії. Зміст публікації є виключно відповідальністю ГО «Детектор медіа»; висновки та погляди, викладені в публікації, не обов'язково представляють позицію Міністерства закордонних справ Данії.

comments powered by Disqus