Ну, заживем! Огляд тижневиків 25–27 травня

Скрін-шот Інтер

Зазвичай ми не зупиняємося на кожній програмі окремо, а висвітлюємо найголовніші теми тижня й акцентуємо те, як тижневики їх подають, на що звертають увагу, а що, навпаки, пропускають. Втім, інформаційно-аналітичні програми 25–27 травня були настільки різноплановими і строкатими, що зробимо експеримент і розглянемо кожну програму окремо. Звісно, особливу увагу звернемо на маніпуляції й порушення. А подивитися є на що.

«Подробности недели» (Інтер). Цей скандальний Стерненко

У тижневика телеканалу «Інтер» є низка незмінних характеристик, які можна простежити від програми до програми. По-перше, набір народних депутатів і політичних експертів, які коментують теми, дотичні до політики. Із точністю до 100 % можна спрогнозувати, що в сюжеті про діяльність Верховної Ради можна буде побачити коментарі Олексія Гончаренка, Сергія Березенка, Артура Герасимова (БПП), Юрія Бойка («Опозиційний блок»), Тетяну Острікову, Вікторію Войціцьку («Самопоміч»). Це люди, які з'являються в ефірі щоп'ятниці чи то як гості студії, чи як коментатори.

25 травня в сюжеті Катерини Лисенко глядач також побачив ці знайомі обличчя. Також не дивує запрошення у студію Ірини Луценко (Блок Петра Порошенка) — це відбувається вже не вперше. Цього разу з нею обговорювали питання створення антикорупційного суду.

«Ирина Луценко: Але я би все-таки закцентувала увагу, що якщо цей суд буде проголосований і створений, то боротьба з корупцією дасть можливість зекономити набагато більше коштів, а тоді наші соціальні питання можна буде вирішувати більш повно. Тому це дуже взаємопов’язано.

Ведущий: Будем надеяться, что тогда, ух, заживем наконец-то.

Ирина Луценко: Ну, заживем».

Достатньо в «Подробностях недели» і паркету від високопосадовців. Президент розповідає про Антикорупційний суд під час засідання Національної інвестиційної ради, а прем'єр-міністр здійснює робочий візит до Брюсселя. Сергій Каплін у сюжеті про антикорупційний суд учергове розповідає про злодіяння Вадима Рабиновича: «Сьогодні треба ставити останню жирну крапку у формуванні органів по боротьбі з корупцією у нашій державі. І ця крапка буде точнісінько на лобі у Рабиновича. Він, повірте, буде першим, хто буде покараний Антикорупційним судом. Рабінович йтиме по етапу, а не на парламентські вибори. Є всі абсолютно підстави, абсолютно всі аргументи і всі докази для того, щоб вважати Вадима Рабиновича винним у тих злочинах, які він скоїв і які підпадають під норми Антикорупційного законодавства».

А Юрій Бойко коментує питання мораторію на продаж землі й наголошує, що «мы должны ее отстаивать дальше. Мы должны препятствовать тому, что пока нет нормальной валюты, пока нет нормального законодательства, пока не защищены фермеры, мы не имеем права открывать рынок земли на тех условиях, которые требует МВФ. Невзирая на все решения судов, надо подавать апелляцию, надо показывать реальную картину и объяснять тем, что мы не можем подвергать опасности наших фермеров».

Окремо варто зупинитися на невеликому сюжеті про подання на позбавлення депутатської недоторканості. Цікаво, що в матеріалі конкретно не названо прізвища, але глядача інформують, що «представления на лишение народных депутатов неприкосновенности появились сегодня в Верховной Раде. И оба против оппозиционеров».

Коментар від Олександра Вілкула дає розуміння, що він, радше за все, один із цих опозиціонерів: «Ни для кого не секрет, что власть пытается что-то на меня там накопать или сфальсифицировать последние уже пять лет. Проверили под лупой, под микроскопом каждую мою подпись. Ну а теперь через пять лет нашли какую-то мою подпись за 2011 год. То есть, я себя виновным точно не считаю. Те, кому страшно, давно уже живут где-нибудь в Европе или в России. Это не более, чем попытка оказать на меня политическое давление. Меня беспокоит одно, что максимальное давление на меня будут пытаться оказать через мою семью, моих родственников, моих друзей. Да, меня конечно беспокоит, что они своими кованными сапогами будут ходить по кровати моей 70-летней матери. Но все равно, я точно не согнусь и буду бороться дальше до победы». Також у матеріалі лунає гнівний відгук Юрія Бойка про те, що подібні дії — це репресії проти політичних опонентів. Нагадаємо, 15 травня з'явилася інформація про подання Генерального прокурора про позбавлення депутатської недоторканості народного депутата від «Опозиційного блоку» Сергія Дунаєва, а 25 травня подання було внесено і стосовно Олександра Вілкула та Дмитра Колесникова.

Найбільше питань викликає матеріал про напад на Сергія Стерненка. Цікаво, що крім «Інтера», жоден канал не присвятив цій темі цілий матеріал, лише «Завтра» на каналі «112» побіжно згадали про напад. Але сюжет Андрія Анастасова з «Інтера» не можна назвати неупередженим. Вже в підводці ведучий називає історію страшною й дивною, а самого Стерненка «весьма скандальным активистом». Очевидно, що таке оцінне судження одразу налаштовує глядача на певний настрій, тим більше далі в сюжеті жодним словом не згадується про його діяльність у «Правому секторі», тобто він подається як абстрактний «активіст», який невідомо чий займається. Далі в сюжеті вказується на певні суперечності: «В первые минуты после инцидента активист рассказывал, едва завидев подозрительные фигуры, достал на всякий случай нож, который был у него при себе. Но уже сегодня в больнице сообщает, все было иначе: нож он отобрал у нападавших.

Сергей Стерненко, общественный активист: Я от зараз уже, аналізуючи це все, от пригадую це отак. Можливо я це сказав в шоковому стані».

Такі суперечності сприймаються як претензія. Також у сюжеті звучить інформація, що нападник, якого було вбито, «был военнослужащим 25 десантно-штурмовой бригады. По данным СМИ, у мужчины осталось трое детей». Ця інформація подається як безапеляційна, хоча з особою вбитого все не так однозначно — у ЗМІ звучать версії, що він був ветераном війни на Донбасі, або ж солдатом-строковиком, кількість дітей варіюється від двох до трьох, а офіційних даних про нього немає. У цілому скласти адекватне уявлення про Стерненка та напад на нього з інтерівського сюжету неможливо. Натомість багато присвячено вбивству в Черкасах депутата від «Батьківщини» Сергія Гури.

Ну й наостанок слід зауважити, що тема голодування Олега Сенцова й інших політв’язнів, про яку минулого тижня «Подробности недели» мовчали, цього тижня з'явилася в ефірі. Питанню присвятили окремий матеріал і коментар Ірини Геращенко про те, що держава робить, аби визволити заручників.

Але знову на «Інтері» замовчуються певні теми — наприклад, рішення Міжнародної слідчої групи про причетність російських збройних сил до катастрофи MH17.

«Перші про головне. Деталі» (ZIK). Під знаком Ліги чемпіонів

Випуск від 26 травня пройшов під знаком фіналу Ліги чемпіонів, що відбувався в Києві якраз того самого вечора. Тижневик розпочався включенням Антона Коцуконя з-під Олімпійського стадіону, де відбувалася гра, і включеннями Олександри Гутник і Оксани Лоїк відповідно зі спеціальних зон у Києві, відведених для фанів «Ліверпуля» і «Реалу». А наприкінці випуску, коли матч розпочався, глядачі ще раз змогли долучитися до футбольної тематики, цього разу завдяки включенню Мар'ям Ель Хасан Алі з фан-зони на Контрактовій площі в Києві.

Також «Перші про головне. Деталі» детально розповіли про перебіг подій на фронті, правда, в цих матеріалах чогось забагато персони секретаря РНБО Олександра Турчинова, якого інші медіа згадували на порядок менше, а то і взагалі не згадували. Мовляв, терміново поїхав, ще й заявив про пожвавлення бойових дій.

У цілому випуск дуже насичений — тут і про висновок Міжнародної слідчої комісії по МН17, і про отруєння дітей на Харківщині й у Миколаєві, і про трансплантацію, і про антикорупційний суд, і про ситуацію навколо відмови Трампа зустрітися з лідером Північної Кореї, і про відкриття Бескидського тунелю та інші українські інфраструктурні довгобуди. Варто, втім, виокремити матеріал Олексія Братущака про четверту річницю президентства Петра Порошенка.

Ще в підводці Інна Москвіна наголосила, що «жодного разу він публічно не говорив, що піде і на другий термін, але все вказує, що так і буде». У сюжеті журналіст розповідає про візит Президента до Миколаєва, де Порошенко «приязно спілкувався з мером міста — представником "Самопомочі" Олександром Сенкевичем, якого торік руками БПП знімали з посади». Братущак запитує: «Порошенко хоче отримати шматок позитиву від їхнього мера. Порошенко заграє з ним?». Далі глядача переносять до Одеси, де повідомляють, що перша леді, Марина Порошенко, в день вишиванки засвітилася з місцевими посадовцями. «Чи означає це, що і в цьому місті чинний Президент хоче мати популярного серед місцевих виборців партнера?» — знову замислюється журналіст. І одразу знаходить підтвердження у словах Сергія Лещенка, який вважає, що чинний Президент робить ставку на співпрацю з мерами, оскільки після децентралізації в їхніх руках фінансові й адміністративні важелі. Також у сюжеті згадується про можливу співпрацю Юлії Тимошенко з Олегом Ляшком чи міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим, але доказів чи підтверджень тому не надається.

Далі в сюжеті згаданий Анатолій Гриценко, навколо якого вже «почали гуртуватися лідери маленьких політичних партій — Микола Катеринчук, Єгор Фірсов та Дмитро Добродомов. Водночас усі вони роблять різні заяви». Інші ж шукають альтернативи. Як пояснює Сергій Лещенко, об'єднавчі процеси почнуться не раніше осені. В цілому сюжет, хоч і претендує на якусь систематичність, більше нагадує вінегрет — інгредієнтів багато, але загальної картини не видно. Цікаво, що в цьому політичному салаті не знайшлося місця для лідера «Опоблоку» Юрія Бойка.

«Час. Підсумки тижня» (5 канал). Майстер блискучих підводок

Аналізуючи тижневик 5-го каналу, можна виокремити підводки Віталія Гайдукевича, сповнені іронії, ліричних відступів, перехресних посилань, і відносно невелику тривалість програми. Ці два фактори роблять «Час. Підсумки тижня» зручним для споживання глядачем, бо півтори години, будьмо чесні, іноді доволі прісних сюжетів, багато хто не витримав би.

Розпочинають випуск із теми МН17. Гайдукевич іронічно наголошує: «Реакція Кремля? Ну, в принципі, класична, що сталося з підводним човном. Він потонув. На пряме питання журналіста в Петербурзі під час брифінгу Макрона і Путіна кремлівський господар відповів: з яким таким літаком, я не розумію про що мова. Втім клеїти дурня Москва може лише тільки для внутрішнього споживання, назовні ні». Сюжет Михайла Прудника — ґрунтовний, із великою кількості міжнародних експертів, але динаміки йому помітно бракує.

У випуску також сюжет про голодування Олега Сенцова з яскравою підводкою ведучого: «Сенцов ціною жертви власного життя вимагає волі для усіх кремлівських бранців і свій ультиматум він оголосив практично за місяць з лишком до початку Чемпіонату світу з футболу. Безвольний і безпринципний світ не знайшов в собі сили забрати першість світову у Москву, тож волю і силу проявила одна єдина людина яка кинула виклик цілій імперії зла. Чи в силах Київ своєю чергою врятувати, допомогти врятувати Сенцова та інших бранців насправді самотужки ні, але Україна може та й намагається закликати світ втрутитися і сподіватися при тому всьому що відгукнуться саме ті хто зможуть вплинути на одну єдину людину Володимира Путіна». Також для глядачів підготували матеріали про зміну стосунків США і Північної Кореї й необхідність створення Антикорупційного суду. Не оминули увагою і футбольну тему, але окрім феєричного фіналу Ліги чемпіонів звернулися й до більш прозаїчної теми — проблеми договірних матчів в українському чемпіонаті.

«Факти тижня» (ICTV). Російський слід і «Нові лідери»

Ми вже не раз звертали увагу на любов тижневика ICTV до російських тем і персонажів. Не обійшлося без Росії й цього тижня. Особливу увагу «Факти тижня» приділили тому факту, що Росія закрила частину акваторії Азовського моря для проведення там навчань. «Проблема в тому, що у Азовському морі досі діє угода 2003 року, яка визначає, що Росія і Україна спільно використовують цю водну акваторію. А от де ж, власне, проходить морський кордон України? Це так і не затверджено офіційно. Відтак якщо подивитися на карту, то з юридичної точки зору власних територіальних вод у нас просто немає. І Росія цим користується і нахабніє на очах. Хоча не виключено, що ці морські навчання лише відвертають увагу від інших напрямків», — резюмує Оксана Соколова.

Далі у програмі — великий сюжет Олександра Візгіна про загострення на фронті. Не оминули «Факти тижня» увагою й рішення по МН17. За словами ведучої, «слідчі встановили, що бригада ця базується в Курську, звідки на Донбас і привезли “Бук”. Наразі комісія точно відтворила маршрут по годинах, містах. Вулицях». Велика роль у сюжеті відводиться реакції Росії.

Максим Крапівний у своєму сюжеті розповів про те, що американське ФБР викрило хакерську групу, пов'язану з російською розвідкою, яка інфікувала вірусом тисячі роутерів в Україні. «Відтак під загрозою прийдешні парламентські та президентські вибори в Україні, які мають стратегічне значення для Кремля, — каже екс-директор агентства Нацбезпеки США генерал Кіт Александер», — йдеться в матеріалі.

Згадали й економічний форум у Санкт-Петербурзі, на який приїхали президент Франції, директор-розпорядник МВФ, прем'єр-міністр Японії та інші. Чому ж вони прибули на захід? Дотепний діалог ведучих «Фактів тижня» проливає на це світло:

«Сергій Кудімов: Оксано, очевидно, у кожного з них свої резони. Я от думаю, що Макрон мріє про лаври приборкувача Путіна після того, як він витримав це рукостискання Дональда Трампа.

Оксана Соколова: І тому він промовчав, коли Володимир Путін назвав нашого Олега Сенцова терористом.

Сергій Кудімов: Думаєш, проковтнув? Хоча з іншого боку він просто міг бути не в курсі цієї справи.

Оксана Соколова: Я не знаю. Там же, навіть, французькі кінематографісти вже зверталися до Путіна із закликом звільнити Сенцова, який голодує наразі вже чотирнадцять днів. Я думаю, що Путін він просто використав західних лідерів.

Сергій Кудімов: Мовляв, яка ізоляція? Подивіться, високі гості до мене самі їдуть.

Оксана Соколова: Ну от, да. Російська пропаганда, російські ЗМІ вони ж саме трублять от про це. І взагалі, там нагнали містики. На форум запросили, ось подивіться, ось такого ексцентричного персонажа. Це індійський йог, маг, віщун».

У матеріалі Володимира Соколова про створення Антикорупційного суду подано позиції всіх основних гравців, а от висновок невтішний: «На все про все у Верховної Ради лишається 1,5 місяця. Далі — канікули. А там і старт президентських виборів. Коли важко буде ухвалити не те що закон про Антикорупційний суд, а й будь-яке рішення».

Не забули і про політичний тролінг: «Те, що спочатку сприймалося як жарт, тепер соціологи всерйоз включають до своїх опитувань, слідом за кандидатурою Святослава Вакарчука. Експерти обговорюють хто і для чого заводить у велику політичну гру артистів. Щоб вони вигідно відтіняли когось із нинішніх політиків, чи навпаки, перетворити вибори на фарс. От цього тижня про намір болотуватися в президенти України заявив Іво Бобул. Ну а що, каже наважився на такий крок. Україна летить у прірву, а він має команду. Та, сподіваюсь, це не ударник, клавішник і гітарист. Чи не піде у президенти запитали у Олега Вінника. Він поки не збирається, але хтозна. Тролинг стає трендом наших нинішніх реалій». Утім, не вдалося «Фактам тижня» уникнути так званої корпоративної джинси — черговий сюжет про проект StarLightMedia «Нові лідери», резонансу навколо якого, як зізналося, не очікували самі організатори.

«События недели» (Україна»). Ляшко, Ахметов і всі, всі, всі

Цікаво, як би виглядав тижневик каналу «Україна» без «паркету»? Поки що уявити це важко. І тижня не минає без сюжетів про фонд Ріната Ахметова, без коментарів Олега Ляшка (цього тижня він висловлювався про пальмову олію і контроль над якістю продуктів), висвітлення діяльності Петра Порошенка (заяви щодо причетності російських військ до збиття МН17) і Володимира Гройсмана (заяви про санкції щодо Росії). Час, що залишається, розподіляється між соціально важливими сюжетами, в яких вряди-годи також виловлюються синхрони важливих осіб, та лайфстайл-сюжетами, наприклад, про правильне харчування.

Втім у випуску 27 травня варто відзначити матеріал про Олега Сенцова. Вдалим ходом є залучити до коментування голодування політв'язня Семена Глузмана, який сам був у подібній  ситуації: «У Семена Глузмана за плечами десять лет лагерей за антисоветскую деятельность. Когда-то еще совсем молодой врач психиатр свои голодовки объявлял не столько как борец с системой, сколько от безысходности. […] Первую голодовку Семен Фишерович держал 112 дней, вторую — 114. Прекратил, когда как врач понял, что пациент умирает. Принудительное кормление при таких долгих голодовках не спасало, да и сама процедура — постоянное унижение и боль».

У сюжеті — гострі й чіпкі висловлювання: «[Глузман] Считает, что Олегу хуже, чем было ему. У Сенцова есть надежда на внешнюю поддержку, а надежда обманчива. Мир живет рассудком и никто не пошлет войска НАТО, чтобы освободить узника. И это страшная трагедия человека, который будет вынужден либо умереть, либо сдаться.» Якраз такі сюжети запам'ятовуються й викликають реакцію. І журналісти, й експерти, які коментують ситуацію, сходяться на тому, що перед Чемпіонатом світу по футболу, що відбуватиметься в Росії незабаром, можуть відбутися певні зрушення: «Именно сейчас та самая надежда на поддержку получила реальный шанс. Перед знаковыми событиями авторитарные и диктаторские режимы делают широкие жесты. Нацистская Германия перед Олимпиадой 1936 года прекратила еврейские погромы и расстрелы несогласных. Советский союз перед Олимпиадой-80 разрешил выезд за границу евреям. У Путина на носу Чемпионат мира по футболу».

«ТСН. Тиждень» («1+1»). Пекло з особливими потребами

Не оминули футбольної тематики і в тижневику «1+1». Щоправда, звернули увагу на деякі особливі моменти — по-перше, окремий сюжет приділили жіночому фіналу, а по-друге, не змовчали про медійні маніпуляції: «Скандальні звістки, що іноземці масово здавали квитки через дорожнечу у Києві, спростував Оргкомітет фіналу Ліги чемпіонів. Щор байки про здачу квитків брехня, вичислив і Інтернет ресурс "Стоп фейк". Не менш показова ситуація з оцінкою Києву за організацію фіналу. Чимало новинних сайтів, і українських в тому числі повідомили сьогодні, що президент УЄФА Александер Чеферін розкритикував столичну владу, що не забезпечила вболівальникам гідну ночівлю за нижчими цінами. Посилалися на його інтерв’ю "Нью-Йорк Таймс". І лише уважні читачі помітили, ніякого інтерв’ю Чеферін в американській газеті не було. Сама вона цитує його слова іншому виданню — італійській "Ла Стампас", сказані ще до фіналу». Ну і про корупцію в українському футболі побіжно, але згадали.

Емоційно розповідають про розслідування катастрофи МН17: «Хто винний за загублені життя та несамовитий біль рідних — міжнародне слідство шукало майже чотири роки. Москва усіляко замітала сліди. Та не догледіла одного, такого просто не очікувала, а міжнародні слідчі увечь цей час докази добре ховали і вивчали. І от тепер — показали. Ось він, Кремлівський кошмар на яву. Саме це частина ракети, випущеної із ЗРК "Бук", яка перервала рейс МH17 та обірвала життя майже 3 сотень людей. Її знайшли на території, підконтрольній українським військам. Про її існування Кремль не здогадувався. Слідчій групі ж вдалося простежити шлях, як ракета потрапила до України та як згодом Москва намагалася свій Бук сховати».

Є й ексклюзивні подробиці: «Це — голос одного із ключових підозрюваних. Голос чоловіка, який допомагав сепаратистам та відповідав за доставку російського "Бука" на Донбас. Запис розмови оприлюднили слідчі. Белінгкетівцям вдалося його ідентифікувати. При чому, використовуючи винятково відкриті джерела. Належить голос так званому "Ореону". Він — співробітник російського ЦРУ. Справжнє ім'я — Олег Іваніков. Наприкінці 80-х, вчився у Київському вищому військово—авіаційному інженерному училищі. Нам вдалося поспілкуватися з його товарищем по службі, Віктором Шекістовим. Той каже, добре пам'ятає любов Іваннікова до бодібілдінгу та його напрочуд тонкий, майже жіночий голос. За що тоді над хлопцем часто кепкували і який тепер його видав».

А от сюжет Романа Цимбалюка про економічний форум у Санкт-Петербурзі сповнений суб’єктивних і саркастичних реплік на зразок: «Утім, відчуття, що Україна залишається наодинці з ведмедем, мене досі не залишило».

Найемоційним вийшов сюжет Стаса Ясінського про особливих дітей, що живуть в інтернаті в Роздолі на Львівщині, й тих, хто має можливість проходити реабілітацію в навчально-реабілітаційному центрі «Джерело» у Львові. Важливі слова про потребу реформи інтернатів і зміну самої системи: «Реформа інтернатних закладів іде дуже повільно частково через неготовність суспільства, а здебільшого через супротив самої системи. […] Реформа — це коли частина особливих дітей зможуть піти у звичайні школи, роблячи звичайних здорових дітей добрішими і дорослішими. Реформа — це коли завершиться інквізиція і в старому замку в Роздолі створять музей». Тут «ТСН. Тижню» можна подякувати за небайдужість, бо вона може зрушити справу.

От де емоційність зіграла недобрий жарт, так це в повідомленні про те, що «у Президента Порошенка нібито заплатили щонайменше чотириста тисяч зелених за першу зустріч із Дональдом Трампом». Алла Мазур обурено розповіла: «Високопоставлений офіцер української розвідки в Адміністрації Президента нібито розповів журналістам, що Коена довелося залучити, бо зареєстровані лобісти і українське посольство у Вашингтоні не змогли організувати щось більше, аніж просто коротку зустріч і фото з Трампом. А Порошенко, за всіма даними, хотів зустрічі вищого рівня, яку б він міг подати як переговори. Скандал розгорівся неабиякий, бо по-перше, йдеться про великий хабар оточенню президента Сполучених Штатів, а по-друге, хабар за організацію зустрічі в країні, де узаконений лобізм. Більше того ВВС паралельно нагадує, що незабаром після того, як Петро Порошенко повернувся додому, в Україні закрили розслідування щодо колишнього менеджера кампанії Трампа Пола Манафорта, який фігурує у чорній бухгалтерії Януковича. Сам адвокат Трампа всю цю інформацію спростовує. В Адміністрації Президента України статтю назвали наклепом та фейком, а також частиною кампанії із дискредитації українсько-американських відносин». Якщо ви не впевнені в інформації, не маєте доказів, якщо всі діючі особи її спростовують — чому таку новину треба давати в ефір? Тільки тому, що вона кидає тінь на чинного Президента? Ну, а в сюжеті про Антикорупційний суд не забули згадати про «Роттердам +», який обкрадає українців.

«Завтра» («112 Україна»). Футбольна лихоманка

«Свято футболу захопило всіх» і тижневик «112 Україна» зокрема. Розповіли і про перебіг фіналу і про те, який його післясмак, втім включення кореспондента Віталія Бакуменка з однієї з фан-зон у центрі столиці наступного дня після гри виглядає доволі дивним рішенням. Натомість інформативне включення Богдана Цюпина з Лондона про те, яке враження залишив матч у британців. Показали й реакцію британських телеканалів на деякі організаційні проблеми, зокрема високі ціни на перельоти й готелі, а також як кияни прийшли на допомогу вболівальникам. Далі футбольну тему продовжило питання договірних матчів та кулуарних домовленостей в Україні — детальний сюжет Віталія Бакуменка розкриває чимало неприємних фактів. На зв'язку зі студією — футболіст Володимир Мунтян: «Не бывает дыма без огня — надо тщательней разбираться». Але він вважає, що корупція нині не лише у футболі, але й у всьому суспільстві.

Друга тема, що отримала висвітлення в тижневику, — розслідування у справі МН17. Окрім сюжету, наповненого й інформативного — дайджест того, як питання висвітлювали «перевірені пропагандистські ток-шоу» Росії, та яскрава інфографіка, на тлі якої Георгій Жигалов розповідає про пересування ракети «Бук», що збила малазійський «Боїнг». Ексклюзивне включення російського політолога Андрія Піонтковського, який дозволив собі розкритикувати поведінку французького президента на економічному форумі в Росії, де той не відреагував на інформацію про розслідування. Про візит Макрона окремо говорили й ведучі, наголосивши, що той на прес-конференції звернувся до Путіна «мон шер Владімір», що означає «дорогий Володимире» і є доволі нетиповим звертанням.

Ну й не оминули увагою публікацію Бі-бі-сі про нібито плату за зустріч Порошенка та Трампа. «Історія виявилася гучною і Україна знову на кілька днів перемістилася на шпальти газет та у випуски новин міжнародних телеканалів», — дещо скептично зауважив Жигалов. Підбірка фрагментів реакції світових ЗМІ доволі красномовна, втім і адвокат Трампа, і Адміністрація українського Президента цю інформацію спростовує.

А що ж українська тематика? Чи була вона присутня? Фактично лише в повідомленні про подання про позбавлення депутатської недоторканості «опоблоківців» Вілкула і Колеснікова. Помилково додали, що ще раніше подібні подання були на опоблоківців Дунаєва і Пономарьова — насправді ж останній належить до «Волі народу». Вишенька на торті «Завтра» — ексклюзивна розмова з Назаром Холодницьким про корупційні топ-справи, зокрема справи Насірова, Охендовського, сина Авакова («Нема в країні такої посади як “син міністра”»), Труханову. «Я не пророк, але ми робимо все, щоби ситуація покращилася. Звичайно що є перепони, медійні шторми, є спроби усунення з посад через звільнення, через кримінал. Але раз такі справи є — значить ми все правильно робимо», — так голова САП окреслив перспективи боротьби з корупцією.

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії. Зміст матеріалу є виключно відповідальністю ГО «Детектор медіа»; висновки та погляди, викладені в публікації, не обов'язково представляють позицію Міністерства закордонних справ Данії.

comments powered by Disqus