Хрестовий похід проти Супрун. Огляд тижневиків за 23–25 березня 2018 року

Скрин-шот "Подробности"

Міфи — річ украй небезпечна. Ніхто достеменно не може пояснити, звідки ноги ростуть у того чи іншого міфу, але часто вони входять у свідомість настільки глибоко, що замінюють собою реальність. Цього тижня інформаційно-аналітичні програми «Інтера», ZIK, 5-го каналу, ICTV, «1+1», ТРК «Україна» та каналу «112 Україна» дружно руйнували міфи: про героїчну льотчицю Надію Савченко, українські тарифи як одні з найнижчих у Європі та користь від переходу на літній час.

Дежавю

Минулого тижня ми детально розповідали про сюжети в різних тижневиках, що були спрямовані на відстоювання бізнес-інтересів власників телеканалів і на критику конкурентів. Цього тижня тенденція лишилася незмінною: в ефірі лунала критика «РАБ-тарифу» та «Роттердаму +», а також повторилися випади на адресу колишніх власників «Приватбанку».

«Факти тижня» (ICTV) зробили новий акцент у серіалі про «РАБ-тариф». Оксані Соколовій не дає спокою голова НКРЕКП Дмитро Вовк, який цього тижня мав бути звільнений під час ротації Нацкомісії. «На місце нинішніх чиновників, які визначають комунальні тарифи, вже протягом наступних місяців прийдуть нові. І ось тут буде важливо завчасно поцікавитися, хто ці люди, який у них досвід. Чи не будуть вони, як той же Дмитро Вовк, вихідцями з кондитерського бізнесу і які матимуть переконання», — переймається вона.

Публічна критика «РАБ-тарифу» подається як явище позитивне: «Кореспондент: 1 квітня вже стало для українців днем недобрих тарифних жартів. Як не на газ піднімуть ціни, то на електрику. Цього року у день дурня українцям загрожувало запровадження РАБ-тарифа в енергосфері. Однак, проштовхнути його тихцем у чиновників не вийшло. Публічна увага до нової схеми, що дозволяла збагачуватися власникам обленерго набула такого розголосу, що очільник Нацкомісії включив задню.

Дмитро Вовк, голова НКРЕКП: На сьогоднішній день документів, які надійшли, які відповідають процедурі, у комісії немає. Мова про впровадження з 1 квітня йти не може». Втім, глядачу нагадали, що планове підвищення цін на електроенергію для промисловості таки буде, а це вплине на ціни, і, за словами Андрія Геруса (фігуранта сюжетів минулого вікенду), за все заплатить споживач. У сюжеті Олександр Візгін розбирає міф про те, що українські тарифи найнижчі в Європі. І доходить висновку, що в порівнянні з Латвією, Польщею та Францією українці платять найбільше: «За нашими підрахунками в Латвії, Польщі та Франції співвідношення платежів за електрику та рівня заробітку виглядає ось так. Найменше витрачають латиші — 1,5 %, трохи більше доводиться викладати французам, у них 4 %. Майже 5 % платять поляки. Ну а моя платіжка б’є рекорди — майже 12 % середньої зарплати по Україні. І це тільки за електрику, не рахуючи опалення, газу, води. Європейське співвідношення цін та доходів для більшості українців на разі недосяжна мрія, бо наші зарплати дуже далекі від європейських». Утім, висновок, що український тариф — найвищий тариф у Європі, не є коректним, адже його не можна робити з порівняння з витратами трьох окремих європейських родин.

Відкидає журналіст і основний аргумент прихильників тарифу — залучення додаткових коштів на модернізацію: «Коли гроші, що мали призначатися на реально проведену модернізацію, хотіли віддати за повітря, за просто переоцінений в десятки разів старий металобрухт. А оновлення мереж, яке б здешевило ті ж тарифи, так і не відбулося.

Олександр Громко, президент Української асоціації виробників електротехніки: Стоимость подключения за каждый киловатт нового потребителя сопровождается энной суммой денег, которые передаются на облерего. Всегда одной и тот же мотив — на улучшение и обновление сети. И далеко не всегда это делается».

До порівняння з європейськими цінами вдалися й у «ТСН. Тижні» («1+1»), інформуючи про таємниці системи «Роттердам +». Окремого сюжету цього разу не робили — ведуча Алла Мазур просто повідомила у студії: «Хто насправді за нею стоїть, почали розслідувати детективи НАБУ і вже мають достатні підстави вважати, що глава і члени НКРЕ, коли приймали цю здирницьку формулу, діяли вочевидь не в інтересах держави, а в інтересах юридичних та фізичних осіб, які упродовж 2015-2016 років скуповували єврооблігації ДТЕК через компанії групи ICU. Так каже ухвала Солом'янського районного суду Києва, який і надав НАБУ доступ до документів щодо скуповування. Хто в підсумку наживається на формулі "Роттердам+" — імена поки не названі, але одного із власників компанії ICU Макара Пасенюка у пресі називають фінансовим партнером Президента Петра Порошенка».

Далі українські тарифи порівняли з європейськими: «У наших сусідів чехів комуналка з'їдає 20 % доходів. У поляків платежі за світло, воду, газ, вивезення сміття та інші послуги забирають не більше 16 %, а в жителя Латвії — 15 %. Іще менше — 12 % від середньої заробітної плати — тратять на компослуги у Китаї. Німець чи француз за ті самі послуги віддає по 10 % з заробітку, а американець взагалі витрачає лише 6 % від доходу. Водночас середній українець нині змушений платити за утримання житла 32 % своєї заробітної плати і це ще середня цифра по країні. Бо в різних регіонах буває і того гірше». Але знову, як і у випадку «Фактів тижня», беруться абстрактні дані без детального аналізу того, що саме входить у послуги та яким чином відбуваються нарахування.

«События недели» («Україна») 25 березня продовжили тему «Приватбанку», яку відкрили минулого тижня. Цього разу Олег Панюта знову розпочав зі страшних цифр і їхнього впливу на долю простих українців: «145 млрд гривен стоила государству Украины национализация самого крупного банка страны. Это заплаченные нами налоги, которые, вместо тех же пенсий ушли на спасение банковской системы. Теперь новое руководство Приватбанка требует у бывших владельцев компенсировать затраты на его национализацию. Эти деньги нужны в том числе для гарантирования выплат клиентам “Приватбанка”, и это опять таки не только бизнес, а почти каждая вторая семья в Украине».

Сюжет Оксани Котової про аферу століття — це повторення космічних сум, цитати Олега Ляшка, який «считает, что возврат выведенных миллиардов позволил бы установить минимальную заработную плату в размере 50 тысяч гривен, пенсии поднять до 8 тысяч гривен», критика з уст юристів та економістів. У сюжеті розглядаються можливості повернення грошей, оцих самих 5,5 млрд доларів, але прогнози невтішні. Втім, є й інші нюанси, пов'язані з «Укрнафтою»: «В “Укрнафте” государству принадлежит пятдесят процентов плюс одна акция, но компанией долгое время управляли менеджеры Игоря Коломойского. Когда государство вернуло управление себе, Коломойский и компания подали иск, все в тот же Лондонский суд о нарушении своих прав, а еще обратились в Стокгольмский арбитраж, оспаривают цену, по которой Нафтогаз Украины закупал у “Укрнафты” газ. Впрочем, делами Укрнафты и его менеджерами плотно занимаються детективы НАБУ. Они уже раскрыли ряд тем о фиктивных договорах». Підбиваючи підсумок, журналісти погоджуються, що у справі «Приватбанку» можливий компроміс.

Складається враження, що вигадувати щоразу щось нове на теми, важливі для власників, тижневикам трьох каналів стає важко. Можливо, перехід на літній час їх збадьорить, як це сталося з «ТСН. Тижнем». Тут присвятили темі переведення годинника перший матеріал випуску — окремий сюжет, та ще й з уїдливими коментарями Алли Мазур, а також коментарями астролога Влада Росса. Останній, до речі, вже раніше прогнозував процвітання «Приватбанку», так що це реально вартий довіри експерт.

Савченки

Одразу двоє людей на прізвище Савченко опинилися цього разу у фокусі тижневиків. Надія Савченко, народна депутатка, отримала два місяці арешту за підозрою у підготовці теракту. Олексій Савченко, голова Миколаївської обласної адміністрації, отримав звинувачення в доведенні до самогубства від друзів загиблого льотчика Владислава Волошина. І якщо депутатка потрапила до всіх тижневиків, то губернатор отримав трохи менше уваги, але все одно миколаївська історія не залишилася непоміченою.

Як і минулого тижня, про Надію Савченко говорили в контексті еволюції її образу в очах суспільства від героїні до терористки. Сюжети переважно будувалися за такою схемою: Надія виявилася не тією, кого ми всім світом витягали з російської в'язниці — про це доповів у ВР Генеральний Прокурор — депутати йому повірили і проголосували — суд заарештував Савченко на два місяці — вона оголосила голодування. Різниця між каналами проявлялась у важливих деталях цих матеріалів.

«Подробности недели» («Інтер») усе ставлення до намагань Савченко виправдатися передає кількома фразами: «Использует зачитанные спичи о недовольстве властью и патриотизме. И грубо ругается с прокурором». Про неї як головну ньюзмейкерку й головне розчарування йдеться і в сюжеті про роботу Верховної Ради, причому ведучий зауважує, що Надія спричинилася до прийняття нового закону: «Очередной закон имени Савченко на этой неделе успели сразу и написать, и принять, и подписать. Теперь, именно из-за Савченко, в Верховной Раде и других госорганах всех посетителей будут очень строго проверять на наличие оружия».

Журналістка Олена Зоріна іронічно характеризує роботу парламенту: «Работа без попкорна, но с элементами триллера, гранатами, стволами. И даже с легким стриптизом». Постійні читачі нашого моніторингу знають, що знеславлення українського парламенту — те, чим тижневик «Інтера» займається систематично вже не перший рік.

Переходять до головної героїні: «В парламенте только и разговоров, что о Савченко». Розповідають про перебіг погоджувальної ради, виступ Генпрокурора із трибуни парламенту, голосування народних депутатів. Події, як завжди, коментують політики, які мають абонемент на появу в ефірі «Інтера» — Олег Ляшко, Юрій Бойко, Юлія Тимошенко, Тетяна Острікова («Самопоміч»), Артур Герасимов (Блок Петра Порошенка) та інші.

У студії тему Савченко обговорюють політичний експерт Тарас Загородній та народний депутат Сергій Міщенко. Тарас Загородній називає процес Савченко політичним: «Ніхто не приховує, в принципі, що ця справа була піднята через те, що пані Савченко була перша в списку "Батьківщини", а пані Тимошенко у нас головний претендент на головну посаду країни, це раз. А по-друге, в історії українського парламентаризму вже є випадки, коли людина, яка сиділа за ґратами, ставала депутатами і потім виходила. Як мінімум два можу згадати. Тому, суто теоретично, якщо не буде непогашеної судимості на час виборчої компанії, вона може бути або в списку якоїсь партії і пройти в Верховну Раду, або пройти по округу, якщо хтось буде...».

Міщенко вважає, що Надія Савченко не є ключовою особою: «По тим відео і по тим матеріалам ми бачили, що Савченко не є основним гравцем в цій справі. Рубан більш активний, більш зацікавлений був в терорі на території Києва і України. Вона, знаєте, як підносяща патрони. Але все це хтось організував. Я не думаю, що це її величезні стратегії такі». Крім того, він висловлює сумніви в доцільності викриття Савченко саме тепер: «З того, що ми почули від Генерального прокурора, можна сказати, що це було не на часі, тому що вони чекали, коли зберуться всі під куполом Верховної Ради і Президент, і уряд, і всі посадовці. Але це тільки коли Президент оголошує на наступний рік свою промову. І тому... Це не зараз це відбувалося. І тому питання — чому в цей час вони взяли фігурантів цьої справи? А могли вийти, знаючи про те, що їх уже агенти знаходяться в цьому середовищі. Могли вийти на організаторів». Також Міщенко стверджує, що все це розкручується, щоб очорнити «основного сьогодні рейтингового кандидата це Юлію Володимирівну Тимошенко». Сам Міщенко, нагадаємо, колись був тимошенківцем, але перебіг до влади 2012 року.

Про Тимошенко йдеться в сюжеті «Час. Підсумки тижня» (5 канал). Ведучий Віталій Гайдукевич у підводці наголошує, що образ Савченко відрізнявся від реальності: «Від самого початку піару кейсу “Савченко — заґратована героїня” були люди, які знали, що реальна Надія вона скажімо так, відрізняється від розкрученого образу. Савченко наприклад, каже що вона льотчик. Але вона не каже чи виганяли її з військового вишу, скільки разів і хто з високих київських покровителів втручався заради відновлення на навчання. Хто були ці покровителі? Були питання щодо Савченко і під час миротворчої місії в Іраку. Не секрет, що з 2006 року, Надія Савченко є близькою до Медведчуківського українського вибору. Обставини її полону також м'яко кажучи, неоднозначні. Як і поведінка під час суду в Росії. Просто беремо і порівнюємо. Савченко перед телекамерами відверто і показово зневажала Путіна, особисто і всю його систему. А їй за це натомість не було нічого. Ну, от взагалі. Чому Кремль був такий лояльний до виходок Надії? Зауважте, такого не дозволяють. Ну й до слова, так само для громадян ліпили і образ ніби-то переговорника Рубана, який насправді не генерал. І от дві особи, які публічно отримували позитивне реноме, зараз відкритим текстом говорять, що потрібен керований хаос і сотні випадкових жертв — це не перепона для мети. Чиєї мети?».

У матеріалі звучать голосні заяви: «Олександр Бригинець, народний депутат України, фракція "Блок Петра Порошенка": Я шкодую, звичайно, що сьогодні немає тут Юлії Володимирівни. Яка би сказала, хто змусив її включити в список.

Юлія Тимошенко, народний депутат України, голова фракції "Батьківщина": Мені дуже шкода, що так трагічно це все сьогодні завершилося.

Олег Ляшко, народний депутат України, голова фракції "Радикальна партія": Очевидно, пані Надія погано знає українську історію. Українці ніколи не були терористами. Росіяни — терористи. Якби Надя скористалася тією зброєю та підірвала свого друга Захарченка.

Юрій Береза, народний депутат України, фракція "Народний фронт": Це непорозуміння готове було завести російські війська до українського Києва».

Але в цілому сюжет Анни Мірошніченко збалансований та інформативний.

«Перші про головне. Деталі» (ZIK) розпочали випуск із сюжету Романа Недзельського про Савченко. Сюжет дуже детальний, збалансований, особливого пієтету до Савченко в ньому немає. Завершується сюжет низкою риторичних питань: «Журналісти і пересічні українці, намагаються знайти відповідь на питання, а що ж тими спецпризначенцями, які здали Савченко і пішли на угоду зі слідством? Вони готували переворот чи спровокували Рубана та Савченко, аби викрити їх? Чому тоді військова розвідка проводила цю операцію усередині держави, коли має за законом вирішувати інші завдання? Як Савченко взагалі здогадалася обговорювати такі речі з розвідниками? Та і чи була вона завербована чи просто вірить, що втопивши центр Києва у крові, можна легко змінити все в Україні?»

У сюжеті журналіста «Фактів тижня» Володимира Соколова історію Савченко коментує незмінний «експерт всея України» Володимир Фесенко: «На жаль, для Надії це була гра, і вона загралася в цю гру, але з точки зору права навіть намір скоїти злочин теж має бути покараним». Акцентували на непорозумінні під час судового засідання: «Судове засідання тривало понад 9 годин, і без казусів не обійшлося. Спочатку суддя оголосив рішення звільнити з-під варти народного депутата Савченко, визнавши затримання незаконним, хоча одразу ж суд і арештував Надію, вважаючи підозри прокуратури обґрунтованими».

Традиційно вже шукають російський слід: «Михайло Басараб, політолог: Якщо Надія Савченко свідомо не працювала на російські спецслужби то російські спецслужби точно використовували її в своїх інтересах. Вона або виголошувала те що її просили сказати або вона цілеспрямовано вела підривну роботу проти України».

«ТСН. Тиждень» спрацювали у фірмовому стилі: «Алла Мазур, ведуча: І невже вона справді була готова всіх підірвати? Перестріляти і депутатів, і дипломатів? Влаштувати криваве місиво на Майдані? Надія? Герой України? Так перепитували мене люди цього тижня». Сюжет Сергія Швеця про найбільший «емоційний шок тижня» не менш емоційний: як лексика, так і манера подачі. Але журналіст ставить правильні запитання й робить цікаві акценти: «Де інші арешти? Невже Надія готувалася до повалення влади лише з п'ятьма поплічниками? Четверо з яких виявилися агентами. Крім того, вона діяла на власний розсуд чи нею хтось керував? Надію завербували чи використали, що називається в темну? Зрештою, хто виграв би від терору, якби він вдався? Деякі відповіді дає її психологічний портрет.

Олексій Бердний, психолог: Это человек, который делит все, что с ним происходит, на своих и чужих. Там вот большая полярность “черное — белое”. Этот человек очень хорошо планирует краткосрочные, ну в лучшем случае среднесрочные действия свои. Но на долгосрочную перспективу, там возможны проблемы с планированием. Я считаю, что это человек-одиночка.

Кор.: Люди, що близько знають Надію Савченко, відмовляються коментувати скандал та її роль. Нам неодноразово наголошували, що від неї можна чекати чого завгодно.

Марк Фейгін, колишній адвокат Надії Савченко: Дело в том, что Савченко такой человек, что сейчас мы это уже понимаем, ничем другим это кончится не могло. Свойство ее натуры такое, что она не очень понимает, где заканчивается окоп и начинается зал заседаний».

Тут також звучить інформація про «слід Росії»: «Савченко від самого початку була людиною, яку Москва контролювала. Уже інакше звучать звинувачення, що вона сама перейшла кордон Росії, раніше вони лунали як маячня. Інакше виглядає перше відео допиту. Жодного схожого відео, з якимось іншим українським полоненим — не існує. Викликає подив постійний допуск журналістів на судові процеси Надії. До голодування теж запитання, після 40 днів без їжі мали б статися незворотні органічні зміни. Натомість вона відкинула пропозицію канцлера Ангели Меркель пройти обстеження і реабілітацію в Німеччині. Та навіть в українську лікарню не лягала». Щоправда, запитання викликає залучення до коментування цієї теми закарпатського губернатора Геннадія Москаля.

«Кремль потирає руки. Жінка, воїн, Герой України, полонена, яку звільняв увесь світ, народний депутат — знов голодує в українській тюрмі. І все це на тлі, м'яко кажучи, недовіри українців до чинної влади», — так Сергій Швець завершує сюжет.

Арешт Савченко став центральною темою у програмі «112 Україна» «Завтра». Тему було висвітлено в сюжеті, обговорювали її з гостем студії Ігорем Смєшком, колишнім головою СБУ, та Святославом Піскуном, колишнім генеральним прокурором, який включався в ефір скайпом. Традиційно показують, як тему «смакують» російські ЗМІ.

«События недели» підійшли до висвітлення цієї історії нестандартно — в сюжеті Наталі Кравченко є мистецтвознавчий відступ: «Она три дня пыталась доказать, что оружие из “ДНР” вместе с Рубаном они перевозили исключительно с благой целью, чтоб там меньше осталось. И что все разговоры о подготовке взрывов в правительственном квартале не более чем игра или даже высокое искусство.

Надежда Савченко, народный депутат Украины: Дійсно сюрреалізм». Справді, далі в сюжеті йдеться про Андре Бретона, основоположника сюрреалізму, та Сальвадора Далі, одного з найяскравіших представників жанру. «Но то, что прощают художнику, политику может и аукнуться, как, например, этот перфоманс от Героя Украины. Кто знает, что испытали депутаты при слове "гранаты", пока она их не достала из пакета. Игра со словами и смыслами закончилась злой перепалкой». Врешті сюрреалізм закінчився, але почалася нумерологія: «22 марта 2016 года в Донецке, суд Ростовской области приговорил украинскую летчицу к 22 годам лишения свободы. 22 марта 2018-го Надежда Савченко с согласия Верховной Рады была арестована и отправлена в изолятор СБУ. Любители эзотерических фантазий знают, что правителем числа 22 в нумерологии является полумифическая планета, ближайшая к Солнцу, Вулкан, названная в честь древнеримского бога огня и оружейного дела. В общем, беспокойная цифра».

Інша ключова тема — самогубство керівника Миколаївського аеропорту Владислава Волошина. «Подробности недели» називають те, що відбулося в Миколаєві, «історією, що вразила всю Україну». Олексій Ліхман одразу озвучує: «Полиция рассматривает пять версий, но друзья Владислава считают, его довели до самоубийства из-за профессиональной деятельности. Волошин исполнял обязанности директора Николаевского международного аэропорта». У сюжеті Сергія Бордюжі перераховуються всі версії, але основний наголос зроблено на тому, що Волошин не зміг протистояти махінаціям із коштами на реконструкцію аеропорту. «На следующий день после самоубийства в интернете появилась переписка Волошина с коллегой и другом, говорит, его заставили подписать сомнительный тендер. Из-за этого Владислав был в подавленном состоянии.

Андрей Лохматов, журналист: Постоянно идёт речь о каком-то "он", мое предположение, что здесь именно о главе администрации Алексее Савченко. Он боится, что его могут и пристрелить, как он здесь пишет, после того как, я бы сам подписал петицию против губернатора, но боюсь, что пристрелят, жалко только детей, типа сам не боюсь.

Кор.: Губернатор Николаевской области Алексей Савченко за неделю так и не появился на публике, только написал в фейсбуке: никакого отношения к самоубийства Волошина не имеет. За начальника отдуваются подчиненные».

«Страшною історією» називає те, що відбулося, ведуча програми «Перші про головне. Деталі» Інна Москвіна: «Він дивом вижив, коли його літак збили над Іловайськом, і дивом уникнув облави та дістався до своїх, але не витримав реалій мирного життя. Батько двох дітей, найпевніше, передчасно пішов на той світ через фінансові оборудки у Миколаївському аеропорту, який очолював неповних три місяці. Йому було усього 29. Друзі померлого згадують, що Владислав останнім часом боявся за своє життя і розповідав, що його змушують підписувати документи, з якими він не згоден. Попередньо йдеться про акти виконаних робіт щодо ремонту терміналу. Нібито компанія "Жилпромбуд-8" мала здійснювати лише протиаварійні роботи, натомість побудували новий термінал. Що наголошено тиснуть облдержадміністрації стверджує і колега померлого і один із місцевих журналістів». У сюжеті є коментарі співробітників аеропорту, журналістів, звучить інформація, що в місті відбувся мітинг, учасники якого вимагали відсторонення губернатора Савченка. Процитовані коментарі самого Савченка, опубліковані в соцмережах.
Лунає важлива інформація про попередника Волошина: «У мережі з'явилася ось така переписка Владислава про непрості стосунки з губернатором. Він пише співрозмовникові і просить, далі думки і про те, що порушив закон, і про намір піти з роботи. Але на це нібито не дає згоди очільник області. Співбесідник Волошина радить йому іти з аеропорту поки не пізно, і пророкує долю попередника, Михайла Галайка. Останнього затримали торік у грудні під час спроби дати хабара губернатору. Працівники аеропорту впевнені, що так екс-керівника підставили з тієї ж причини. Він теж не погоджувався підписувати акти виконаних робіт з цього летовища».

«Факти тижня» розпочали зі смерті Волошина випуск. Оксана Соколова одразу розставила акценти й виклала основні факти: «Паперові літачки на сходах обласної адміністрації Миколаївщини. Можливо саме через її чиновників, застрелився Герой України військовий льотчик Владислав Волошин. Це одна з версій. Таким ми його запам'ятаємо, синьооким красенем у льотному шоломі. Поки цей портрет висів у коридорах адміністрації президента України, Волошин, що звільнився з армії, призначили у керівництво Миколаївського аеропорту. Там тривала реконструкція і от саме навколо неї почали відбуватися багатомільйонні фінансові оборудки. Місцеві активісти та журналісти підозрюють, що до них був причетний губернатор Олексій Савченко. Сам він усе заперечує, закликає не поширювати приватну переписку Волошина, у якій напередодні самогубства, той скаржився на тиск з боку обласної адміністрації. Чому він пішов на такий крок? Підставили? Невже виживання в чиновницьких схемах, виявилося страшніше за повітряні бої з ворогом? І вже іронічне запитання, а чи буде чесне розслідування?».

У дуже детальному сюжеті Ярослава Мінервіна звучить кілька цікавих подробиць біографії Волошина: «Він прикривав відхід українських військ з Іловайська, був підбитий, але прорвався з оточення. Саме Волошин Кремль звинувачував у підбитті малайзійського боїнга на Донеччині. Правда, Нідерланди одразу ж це спростували». Тут також звучить теза, що льотчика зламало мирне життя. Є подробиці і щодо того, що могло підштовхнути його до самогубства: «Потім друзі розкажуть, напередодні самогубства Волошин отримав дзвінок, пов'язаний із господарськими справами Миколаївського аеропорту, директором якого і був Волошин. Саме цей дзвінок, можливо, і став причиною фатального кроку».

Увагу приділяють і персоні Савченка: автор сюжету згадує, що губернатор запам'ятався скандалами, дивними відповідями на запитання журналістів, не завжди вдалими жартами. Кажуть журналісти і про його роль у самогубстві: «Дмитро Гнап, журналіст розслідувань: Це була велика корупційна оборудка, яка була організована як мінімум з відома, а то і під контролем самого Савченка. І певний час, очевидно, Савченко довіряв Волошину, ми не виключаємо, що людина просто не витримала участі в цьому соромі». Проте від самого губернатора «Факти тижня» коментар отримати не змогли. Цікаво, що кажуть і про захисників Савченка, зокрема Дмитра Яроша, а також про те, що очільник миколаївської поліції — старий знайомий Савченка: «Кілька днів, версію доведення до самогубства, поліція взагалі не розглядала. І тільки під натиском громадськості, наприкінці тижня це стало однією з версій. Чому таку резонансну справу із можливим конфліктом інтересів не передали столичним слідчим? Наразі велике питання».

Незмінний коментатор, несподівана соціологія і «Нова пошта»
Із наближення виборів матеріалів із порушенням стандартів, які можуть бути ознакою замовності або догоджання інтересам власників медіа, у тижневиках більшає. «Подробности недели» цього тижня активізували критику міністра охорони здоров'я Уляни Супрун. Уїдливі коментарі, ненадання Супрун можливості відповісти на звинувачення, необґрунтована емоційна критика, відверті маніпуляції — подібні випади ми бачили й раніше. Втім, на якийсь час нападки на Супрун припинилися. Але в кінці березня наступ активізувався з новою силою. Можливо, це пов'язано з тим, що вже з 1 квітня перший етап медичної реформи має вступити в силу. «Наїзди» на Супрун та сумніви в її легітимності зафіксовані 21 березня в моніторингу щоденних новин «Інтера», а «Подробности недели» підійшли до справи з розмахом.
На початку програми в сюжеті Олени Зоріної про роботу Верховної Ради звучить синхрон Юрія Бойка про відставку Супрун як вимогу «Опозиційного блоку»: «Ми вимагаємо, щоб постанова 5642 про звільнення цього керівника була поставлена в порядок денний і розглянута парламентом».
У другій частині випуску вийшов сюжет Євгенії Коваленко про катастрофічний стан невідкладної допомоги в Україні, зокрема в регіонах. Обговорюють цю проблему з Іриною Сисоєнко, заступницею голови парламентського комітету з охорони здоров'я. Ірина — постійна гостя «Подробностей недели», особливо тоді, коли є потреба розкритикувати МОЗ. «Я пока несколько месяцев наблюдаю и вижу, что боретесь за спасение скорой помощи в этой стране только вы. Минздрав хоть чем-то занимается на сегодняшний день?» — питає її ведучий Олексій Ліхман. Депутатка відповідає, що міністерство не змогло відстояти основну державну програму, яка стосується охорони здоров'я — можливо, варто було би пояснити, як і що воно мало відстоювати?
Далі у програмі жорстка критика МОЗу й Уляни Супрун лунає з уст… Олександра Вілкула й Олега Ляшка. Оце так медичні експерти! Ляшко називає міністра «доктор смерть», каже про 50 тисяч медиків, які виїхали на роботу до Польщі, та вимагає відставки Супрун: «Уляна Супрун незаконно призначена на цю посаду, у неї двоє паспортів, як мінімум, що заборонено Конституцією України для державних службовців, і наша команда вимагає її відставки». Балансу думок немає, слова самій Супрун чи хоча би представникам міністерства не надано.
Далі — більше. Олексій Ліхман додає: «Но и это еще не все. Со ссылкой на Минздрав, СМИ распространили очень заметную и очень скандальную новость, якобы Минздрав предлагает начать экспорт крови из Украины. По данным министерства, потребности нашей страны в донорской крови уже обеспечены, да еще и излишки накапливаются. Вот их-то в ведомстве Супрун и предлагает отправлять за границу». Одразу ж зауважує — це, мовляв, чутки: «Казалось бы, столько всего можно сказать по этому поводу, но лучше, наверное, оставить без комментариев. Будем надеяться, что хотя бы вот это не больше, чем фейк». Відверто маніпулятивний прийом і закидання в інформаційний простір неперевіреної інформації, що посилює негативний образ міністерства. Які саме ЗМІ поширюють інформацію? Хто з міністерства заявив подібне? Якщо ця інформація може бути фейковою, чому вона озвучена в ефірі? І чому «краще» без коментарів?
Спробуймо розібратися. Ця інформація з'явилася на таких ресурсах,як «Страна.ua» та «Вести» 22 березня з посиланням на портал «Медпросвіта», а не на офіційні документи МОЗ. У повідомленні йдеться про те, що «як розповіли в уряді, посилаючись на данні МОЗ, в Україні наразі не лише вистачає донорської крові для забезпечення внутрішніх потреб, але є ще й залишки. Саме ті залишки уряд і пропонує продавати». Втім, якщо звернутися до першоджерела, а саме розпорядження Кабміну від 27 грудня 2017 року, спеціальний дозвіл на реалізацію надано не міністерству безпосередньо, а ТОВ «Біофарма плазма», стосунок до якого має міністр уряду Азарова Костянтин Єфименко.
Дивно, що розпорядження, видане понад три місяці тому, стало сенсацією лише тепер. Інші ЗМІ писали про це рішення на початку 2018 року. Показовим є перелік ресурсів, які раптово вирішили про це повідомити з таким запізненням. Цікаво, що «Вести» 24 березня ще раз повертаються до теми, цього разу з документами Кабміну. Втім, у матеріалі посилаються на постанови Кабміну 2015 року, коли прем'єр-міністром був Арсеній Яценюк! Хоча є й посилання на актуальні рішення Кабміну. Тим часом МОЗ спростовує інформацію про експорт власне донорської крові, пояснюючи, що дозволено експорт препаратів, вироблених на основі крові та її компонентів (про це повідомляє StopFake). Таким чином, є цілком обґрунтовані підозри, що ця інформація з'явилася на «Інтері» не просто так і це частина скоординованої дискредитаційної кампанії проти нинішнього керівництва МОЗ.

«Подробности недели» демонструють традиційний набір спікерів — народний депутат від Блоку Петра Порошенка Олексій Гончаренко (один раз у включенні про електронні декларації, другий — із коментарем про підвищення депутатських зарплат), голова фракції «Опозиційного блоку» та найзатятіший завсідник програми Юрій Бойко (синхрон у сюжеті про роботу Верховної Ради з критикою роботи парламенту), згадувані вже Олександр Вілкул та Ірина Сисоєва.

Лідера «Опоблоку» згадали й у сюжеті про опитування, проведене центром соціологічних досліджень «Софія» Андрія Єрмолаєва. Ведучий озвучує інформацію: «Если бы президентские выборы состоялись в ближайшее воскресенье, то тройка лидеров выглядела бы следующим образом: первое место — Юлия Тимошенко с результатом больше 14 %, на втором месте — Петр Порошенко — результат около 10 %, на третьем — Юрий Бойко — с результатом тоже около 10 %». Фактично Бойка виводять на друге-третє місце разом із чинним Президентом. На третє місце Бойка виводять і як потенційного прем'єр-міністра (після Тимошенко та Гройсмана). Цікаво, що в листопаді 2015 року ЦСД «Софія» вже озвучували результати опитування, що виводили Бойка у трійку потенційних лідерів президентських перегонів. В обох випадках цифри суттєво відрізняються від результатів досліджень інших компаній-полстерів.

Крім того, в ефірі було помічено матеріал з ознаками замовлення про партію «Батьківщина» та підписання меморандуму з аграріями. Вже четвертий тиждень поспіль тижневик «Інтера» хвилює питання мінеральних добрив. Це сфера, в якій зацікавлений власник каналу Дмитро Фірташ. Сюжет Оксани Григор’євої аналогічний до тих, що були у програмі раніше — ті ж меседжі, ті ж коментатори, зокрема від «Волі народу». Також уже не вперше в матеріалах про українських моряків у Греції надається слово Пантелеймону Бурбурасу — бізнесмену, почесному консулу Греції, голові Асоціації грецьких підприємців і підприємств в Україні.

Цей випуск «Подробностей недели» можна вважати справжнім бенефісом лідера Радикальної партії Олега Ляшка. Протягом усієї програми глядачам не давали забути про цього політичного діяча і про те, що він із кожного приводу має власну думку, яка очевидно варта того, щоб бути озвученою. Його синхрони з'явилися в сюжеті про роботу Верховної Ради, в матеріалі про легалізацію зброї, де депутат пообіцяв, що в разі потреби захищатиме своїх собак. Ляшко також долучився до критики Уляни Супрун.

Не минає жодного випуску без Ляшка й у «Событий недели». Цього разу він коментував ситуацію навколо «Приватбанку» та мораторй на вивезення лісу-кругляка. Остання тема висвітлена в окремому сюжеті Олени Швець, у якому ініціатива Радикальної партії стала наріжним каменем. Крім того, традиційно в «Событиях недели» пролунали оди фонду Ахметова, «паркет» Президента та коментар Бориса Колесникова про монетизацію субсидій.

«Факти тижня», окрім теми «РАБ-тарифу», зацікавилися ситуацією навколо «Нової пошти», в якій Генеральна Прокуратура проводила обшуки. Втім, сюжет вийшов не надто збалансованим — два синхрони В’ячеслава Климова, співзасновника компанії, два коментарі Олега Устенка про те, як дії ГПУ шкодять українській економіці, а також синхрон прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, який доручив розібратися в ситуації. Із позицією Генпрокуратури не склалося — лише ведуча озвучила, що «претензій до компанії насправді пов’язані з тим, що посилками люди переправляють контрафактний спирт і наркотики».

comments powered by Disqus