Минулий тиждень виявився розмаїтим — прийняли закон про Антикорупційний суд, в уряді спалахнуло кілька скандалів, в Росії тривали останні підготування до чемпіонату світу з футболу. Що і як розповідали «Подробности недели» («Інтер»), «Перші про головне. Деталі» (ZIK), «Час. Підсумки тижня» (5 канал), «Факти тижня» (ICTV), «ТСН. Тиждень» («1+1»), «События недели» (ТРК «Україна») та «Завтра» (112 Україна).

Антикорупційний кіт в мішку

Нарешті це сталося. За закон про Антикорупційний суд проголосували, і тижневики змогли говорити про це як про доконаний факт та звернути увагу не лише на кулуарні перемовини, а і на перспективи початку його роботи.

«Подробности недели» на каналі «Інтер» наголосили, що такої плідної роботи в стінах Верховної Ради давно не було, а такого результату не очікували навіть досвідчені політичні експерти. Незвичним назвали і склад депутатів, що доклалися до результату: мовляв, «Самопоміч» до останнього вагалася, а «Опозиційний блок» принципово не віддав голосів за закон, що підтвердили синхрони аж двох його депутатів — Юрія Бойка і Миколи Скорика. «Подробности недели» про обставини, що відкрилися, в сюжеті згадали побіжно, мовляв, виявляється, потрібен ще один закон. А от після того Олексій Ліхман вже від себе - як ведучого в студії -  розповів детальніше, та ще й здивувався тому, що про додатковий закон не говорили раніше. На тому, що радіти рано, в окремому коментарі наголосив і Артем Ситник, керівник НАБУ.

Про те, коли суд запрацює, говорили в студії Сергій Березенко з «Блоку Петра Порошенка», якого ведучий улесливо назвав одним з найпоінформованіших депутатів, і політекспертка Олександра Решмеділова, якій ведучий жодного епітету не виділив. Гостя, з подачі ведучого, акцентувала на можливості утвердження практики тиску від президента з приводу прийняття законопроектів, мовляв, не виключено, що це стане правилом. Та й з приводу термінів думки гостей розділилися — нардеп від БПП найпесимістичнішим назвав термін 10 місяців, а політична експертка спрогнозувала його збільшення в два рази, якщо рішення розглядатиметься ще й в Конституційному суді.

Спокійніше розповів про перспективи Віталій Гайдукевич, ведучий тижневика 5 каналу: «як не крути, а риторика довкола суду все одно лишатиметься максимально популістичною й під час, і перед президентською кампанією, й під час і перед парламентською». В сюжеті сказано, що «коли фініш — невідомо. Законотворці підрахували, перший Антикорупційний суд України запрацює не раніше наступного року».

Про те, що ухвалення «багатостраждального закону» відбулося «з шумом і пилом, зате з несподівано високим результатом», розповіли у «Фактах тижня» на ICTV. У сюжеті Володимир Соколов акцентував на поведінці опозиції під час прийняття закону: «вже за мить Юлія Тимошенко натиснула кнопку «за«. Можливо, тому, що партнери на Заході можуть неправильно її зрозуміти, а тим більше перед президентськими виборами. Такого голосування конституційною більшістю Рада не бачила давно. Причому підтримали створення антикорупційного суду навіть колишні регіонали з групи «Відродження« та «Воля народу«, крім «Опозиційного блоку». А перші рішення суду на кінець 2019 року спрогнозував незмінний коментатор тижневика Володимир Фесенко.

«ТСН. Тиждень»  каналу «1+1» назвали закон революційним, бо «йдеться про суд, де зможуть покарати і народних депутатів, і міністрів, глав СБУ, ГПУ, прем'єра і навіть президента за такі оборудки, які нам з вами навіть важко уявити». Акценти розставляються одразу так, що глядач намагається собі уявити оборудки президента. Ба, більше, в анонсі Алла Мазур обіцяє розповісти, про які суми йдеться. В сюжеті Ірини Прокоф’євої звучить сума 153 мільярди гривень — так обраховуються збитки держави за всіма кримінальними провадженнями, що розслідуються НАБУ. Про сам суд конкретики мало, до того ж, у матеріалі вправно грають на емоціях глядача — показують опитування, проведене серед пересічних людей, які відповідали на питання, чи зможе суд одразу щось вирішити. Навіть із постановки питання зрозуміло, що воно маніпулятивне, але: «претендувати на соціологічне дослідження ми, звісно, не можемо, але скепсису тут хоч відбавляй. Більшість опитаних нами людей в срібну кулю проти корупції у вигляді антикорупційного суду не вірять, але дуже уважно слідкують і на диво проінформовані. Замилити очі політикам вже не вдасться, тим більше, що шанси на зміни є». Пізніше Алла Мазур ще раз згадує про Антикорупційний суд і знову в контексті протиставляє «ми і вони»: «Вищий антикорупційний суд України насправді страшна штука для чиновників — бо він судитиме не нас із вами, а тільки їх — господарів найвищих кабінетів».

«Завтра» - спільний проект Радіо «Свобода» та каналу 112 - присвятили Антикорупційному суду першу половину програми — обговорили перспективи його роботи почергово з Артемом Ситником і Назаром Холодницьким. Очільник НАБУ зауважив, що українська влада заговорила про суд серйозно лише за півтора роки після того, як про нього почали говорити у відомстві, а голова Антикорупційної прокуратури втішився, що зі створенням суду завершиться процес антикорупційної реформи і можна буде побачити реальні результати. Холодницький називає термін грудень 2018 — січень 2019 року. Обговорили створення суду і з Георгієм Вашадзе, який називає закон хорошим, говорить про унікальну українську модель, яку можуть запозичити інші країни, та акцентує, що його незалежність має забезпечити якраз механізм відбору суддів.

«Перші про головне. Деталі» (ZIK) згадують про прийняття закону дуже побіжно і без нервів. А от «События недели» каналу «Україна» використовують тему, щоб попіарити своїх постійних клієнтів-політиків Бориса Колеснікова та Олега Ляшка, а також прогнозують, що теоретично суд мав би запрацювати до весни. Правда, і в цьому є нюанси: «как всегда, всё может испортить политика. Следующей весной президентские выборы, а осенью парламентские. И с их приближением, они по плану в октябре 2019, увеличится и соблазн использовать новый суд для борьбы не с коррупционерами, а уже с политическими оппонентами. Вопрос только в том, кто на кого первым донесёт компромат».

Список 47

На хвилі історії з Аркадієм Бабченком спливла нова тема - список з 47 журналістів, блогерів, громадських діячів, яким нібито загрожує небезпека. Переважно тижневики проігнорували цю тему, хіба «Перші про головне. Деталі» та «Факти тижня» перейнялися, можливо, аж надто близько, адже в переліку опинилися їхні колеги. «Опублікувало його видання strana.ua. Спершу більшість подумали, що це фейк. Але, коли СБУ порушило кримінальне провадження щодо розголошення деталей досудового розслідування, стало зрозуміло, що перелік справжній. Із десяток людей із нього з гумором поставилися до цього, дехто відверто не розуміє, за що потрапив до переліку, дехто погодився на охорону», — розповіла ведуча «Перших про головне» Інна Москвіна, а журналісти каналу Тетяна Даниленко та Олексій Братущак прокоментували цю тему в сюжеті. «Факти тижня» взяли коментар у Павла Казаріна, який також є ведучим на каналі ICTV. Цікаво, що журналіст Андрій Борис подивився на список глибше, аніж на просто перелік відомих людей. З його розмови з експертом Сергієм Шабовтою випливає, що «журналісти мають відмовитись від професій, принаймні на певний час. Збіг чи ні, але період вкрай важливий, менш чим за рік в країні вибори. Тобто впливові медійники будуть те, що називається, під «ковпаком«, за ними вестимуть стеження і кожен їхній крок буде під контролем». Подібне підтверджує політкоментатор Вадим Карасьов, який говорить про самоцензуру. Список викликає у журналіста чимало сумнівів.

Всі помруть

За кількістю скандалів, що вирують навколо керівництва та самих реформ, Міністерство охорони здоров'я може дати фору іншим профільним міністерствам. Мало того, що ініціативи міністерства викликають неоднозначну реакцію, так ще й персоналії міністра та її заступників не лишають байдужими. Цього тижня бучу в ЗМІ і в суспільстві спричинило висловлювання заступника Уляни Супрун Олександра Лінчевського, який на закритому засіданні Рахункової палати висловився  про онкохворих, які потребують лікування за кордоном.

У сюжеті «Подробностей недели» скандал подається як справа цілого міністерства: «спасай своих — все отрицай. Уже неделю именно эти слова можно назвать девизом Минздрава». Наголосили, що інформацію оприлюднила Ольга Богомолець — послідовний критик МОЗу, а «Линчевский вышел к журналистам в понедельник. И сразу заявил: его фразу вырвали из контекста. Мол, наоборот он вкладывал в эти слова совсем иной смысл. […] Патрон Линчевского — Ульяна Супрун — даже идет в наступление. И открыто обвиняет всех в манипуляциях». А ще в сюжеті цитують Юрія Андреєва, голову правління національного руху «За трансплантацію», який називає висловлювання проявом геноциду. Коментарі Лінчевського є, але в цілому закидів до МОЗ надто багато, переважна більшість із них залишається без відповідей. Ну і зрозумілий емоційний хід — на фоні розповіді про скандал подати історію онкохворої дитини, яка хоче стати лікарем, щоби рятувати людей.

«Перші про головне. Деталі» також звертаються до такого прийому, в матеріалі є історія онкохворої, але сюжет збалансований, без істерики і звинувачень, навіть з деяким перекосом в бік Лінчевського. «Якщо аналізувати ту ж таки стенограму, першим про неефективність витрачання грошей МОЗу на лікування за кордоном говорив член Рахункової палати», — наголошують в сюжеті. І зауважують, що інформацію оприлюднила Богомолець, яка постійно критикує МОЗ. Натякають на упередженість? «Виконувач обов'язків міністра Уляна Супрун цілком підтримує свого заступника. І вважає: скандал розгорівся через вирвані з контексту фрази для інформатаки на її команду», — тут би варто було більше пояснити про інформаційну атаку, якщо вже підняли цю тему.

«Цинізм, жорстокість, як тільки не називали слова Олександра Лінчевського. Мовляв, він хотів не виділяти гроші на лікування онкохворих. Та він твердить, що фраза спеціально вирвана з контексту», — так анонсує історію Оксана Соколова («Факти тижня»). Акцентують на тому, що це фраза, що була сказана на закритій нараді чиновників — як же вона стала відомою? Виявляється, стенограму запросила Ольга Богомолець, вона ж і оприлюднила інформацію у своєму блозі. Далі Оксана Соколова намагається пояснити, що ж саме мав на увазі заступник Уляни Супрун: «тобто, Лінчевський каже, що він, можливо, не зграбно, але доводив, що хворих треба лікувати попри найпесимістичніші діагнози. Тобто це він просив чиновників не скорочувати фінансування програми, як це часто відбувається, а кошти на українських хворих і так мізерні, що обурює і товариство захисту прав пацієнтів».

«Факти тижня» знайшли ще один аспект, що грає не на користь Рахункової палати: «200 мільйонів гривень не використали на лікування людей. Уявіть, гроші були, але просто згоріли на рахунках. А люди помирали. Сума приголомшує. Але якщо зайти на офіційний сайт палати, Рахункової палати, то там написано не 200, а 20 мільйонів. Можливо, голова просто помилився нуликом. Але розголос пішов. Хоча, звісно, і 20 втрачених мільйонів — неймовірна шкода».

Відчутно, що прагнуть підтримати Лінчевського і в програмі «ТСН. Тиждень»: «Заступника міністра охорони здоров’я Олександра Лінчевського майже з’їдять живцем через те, що ось так, нібито зневажливо, сказав про онкохворих пацієнтів, яких, мовляв, немає сенсу вивозити закордон на операції, бо чверть із них все одно помирає. Сам герой скандалу уже вибачився за надто емоційні слова, а його поведінку розбирали на дисциплінарній комісії Кабміну. Пізніше, правда, виявилося, що слова Лінчевського перекрутили, висмикнули із контексту і змішали зі словами інших учасників зустрічі». Тут же натякають на політичне замовлення, але кого саме кому замовили, не уточнюється. Тема піднімається в другій частині програми ще раз — в сюжеті Анни Махно про так звану «чергу смерті» звучать серйозні обвинувачення щодо реєстру донорів кісткового мозку, створеного в Україні ще 2009-го: «більшу частину [коштів] чиновники виводили в кишені через хитрі схеми. «ТСН. Тиждень« навіть розкрив одну з таких. Дитину вивезли в Угорщину. За документами її лікували, а по суті — чекали смерті. Тож нинішній так званий «реєстр«, за який платили роками, збираються ліквідувати». Алла Мазур наприкінці додає: «таку схему могли збудувати тільки на якійсь владній вершині, і зрозуміло, тільки для того, щоб заробити гроші. І це, до речі, теж мало б стати предметом розгляду Антикорупційного суду, закон про який ухвалили цього тижня. Дуже сподіваюся, що вже незабаром хтось за це сяде». Але, крім натяків, ніякої інформації нема.

Ще один міністерський скандал закінчився звільненням міністра фінансів Олександра Данилюка. Про нього говорили переважно як про кулуарний конфлікт, який вийшов у публічну площину. Цікаво, що слово наступниці Данилюка, Оксані Маркаровій, дали лише у «Подробностях недели», що, в принципі, не дивно, адже вона доволі часто з'являється в студії «Інтера». «Как потерять министерский портфель? Перевести кулуарный конфликт в публичный. Именно так кратко можно охарактеризовать ситуацию с министром финансов Александром Данилюком». І хоча подали точку зору обох сторін, історію резюмували специфічно: «он пожаловался на премьер-министра послам стран Большой семерки в письме, как раз в канун переговоров в Брюсселе про выделение Украине миллиарда евро макрофинансовой помощи». Та й конкретики, на який саме тиск жалівся Данилюк, не подали.

Володимир Соколов у сюжеті для «Фактів тижня» також не дуже добирав висловлювань: «проблему міністр фінансів створив собі сам. Взяв і накатав листа послам країн великої сімки, в якому поскаржився, що йому не дають працювати. Як прем'єр, так і оточення президента».

Термін «поскаржився» вжили і «Завтра». В тижневику «112 Україна» виклали суть претензій Данилюка до прем'єр-міністра, згадали субвенції і «гречку», але коментарі експертів виставляють екс-міністра фінансів не в найкращому світлі. Політтехнолог Дмитро Раїмов натякає, що сам Данилюк не зміг би звернутися до послів держав «Великої сімки», а отримав на це розпорядження, журналіст в сюжеті натякає на роль Порошенка в цьому. Також глядачу нагадують, що сам Данилюк, начебто, замішаний в кількох скандалах, зокрема майнових і щодо несплати податків. Володимир Фесенко у коментарі тижневику висловив припущення, що опальний міністр може розпочинати політичну кар’єру, балотуватися на посаду президента, «приміряє на себе корону Макрона».  В.о. міністра фінансів Оксана Маркарова запевняє, що все буде добре, а Дмитро Раїмов нагадує, що наближаються вибори, а, значить, треба контролювати гроші.

Достатньо конкретики було в підводці Віталія Гайдукевича на 5-му: «Йдучи, Данилюк, заявив, що на нього тиснули, зокрема, і в питаннях цільових субвенцій. А це вже набагато цікавіше, адже напряму може стосуватися передвиборчих воєн. Виділення центром коштів на вирішення якоїсь регіональної проблеми це шанс якомусь мажоритарнику сказати: то все я, мене любіть. Ну і виборець, зазвичай, не замислюється, завдяки кому, насправді, сталося те чи інше благо, там, дорога, садочок, лікарня. Виборець каже: добре, голосую. Чому блага сиплються за рік до виборів, а не з'являються в плановому режимі? Яким боком депутат до вирішення проблем суто регіонального рівня? В країні, де досі не гребують пакетом з гречкою, хто буде задумуватися над подарунком розміром побільше? Якщо припустити, що саме ця проблема пересварила Данилюка і Гройсмана, то можна прогнозувати, ласих до додаткових грошей стоятиме черга, а кількість передвиборчих подарунків може вдарити по бюджету з усіма наслідками».

У сюжеті Олексія Братущака («Перші про головне. Деталі») звучить фраза «його пішли». Є також коментар народного депутата Сергія Лещенка, на думку якого, Данилюка прибрали, бо він «не погодився бути слухняним мовчазним свідком політичних рішень». І хоча наголошується, що листами були обурені і у опозиції, і у коаліції, а також у матеріалі є позиція уряду, все ж відчутно, що автори більше симпатизують екс-міністру фінансів.

Висока дипломатія, танкові навчання та невтомний Володя

Трамп про Росію, Путін про Росію і танкові навчання (з прицілом на Росію) — так можна узагальнити міжнародну тематику тижня, що минув. «Подробности недели» на повну використовують свого американського кореспондента Дмитра Анопченка, який завдяки гострим висловлюванням президента США Дональда Трампа без роботи не сидить. Окрім орієнтування в ситуації, він має і власні джерела інформації: «Я связался с журналистами, которые освещают поездку Дональда Трампа. Они мне сказали, что это был экспромт — вопрос, не согласованный с пресс-службой Белого дома. Перед вылетом президента журналисты выкрикивали вопросы и, в частности, выкрикнули и этот. И президент синпровизировал. Сказал: «Да, Россию, нужно возвращать.« То есть в принципе вот это важно, это не был меседж, заранее продуманный».  На тому, що сімка не планує перетворюватися на вісімку, наголосили у «Час. Підсумки тижня»: «залишивши Росію з червоною карткою на політичній лаві запасних, Європа дала чітко зрозуміти: доки Москва не змінить поведінку,санкції залишатимуться, а наприкінці червня у Євросоюзі розглядатимуть можливість їхнього продовження». А от «ТСН. Тиждень» лаконічно, але емоційно повідомив: всі пересварилися через економіку і Росію. «Завтра» подають традиційну добірку цитат російського телебачення на цю тему.

«Перші про головне. Деталі» згадали гарячу лінію з Путіним в контексті висловлювань російського президента про те, що Олега Сенцова заарештували за тероризм, а Вишинського за професійну діяльність, тому їх не можна порівнювати. «ТСН. Тиждень» розповіли про те, що, за словами російського президента, санкції Росії не шкодять: «Володимир Путін, президент Росії: Если говорить вот такими категориями «белое», «черное», «серое», в какой полосе мы сейчас находимся? Мы двигаемся в сторону устойчивого белого цвета». Журналіст  «Фактів тижня» Максим Крапівний зробив окремий сюжет, де зміксував висловлювання Путіна на прес-конференції і його відповіді з інтерв’ю австрійському журналістові, який ловив президента Росії на відвертій брехні: «на відміну від зрежесованої прямої лінії, де Путін почував себе царем, тут він звивався наче вуж на пательні. Просив не перебивати його і навіть переходив на німецьку. ВВП постійно тікав від прямих відповідей, але журналіст не зупинявся».

«Час. Підсумки тижня» згадали про австрійське інтерв'ю, а от про прес-конференцію Віталій Гайдукевич і його колеги промовчали. Детально обговорили заяви Путіна у студії «Завтра» під час включення з журналістом Романом Цимбалюком, який працює в Росії. Той попросив сприймати заяви президента Росії про знищення України серйозно, а прес-конференцію охарактеризував як спосіб тримати у страху власне населення.

«Перші про головне. Деталі» згадали про заклики бойкотувати чемпіонат світу з футболу та натякнули на те, що право проводити чемпіонат дісталося Росії не зовсім чесно: «2015 з посади президента ФІФА йде Блатер. Вже після відставки він особисто підтвердив: Росія дістала змогу приймати Мундіаль коштом таємних домовленостей. Проте офіційні розслідування так і не знайшли підтверджень». Не знайшли їх і в сюжеті, але тему підняли. «Завтра» також згадали про бойкот і нагадали про антиукраїнські настрої, що панують в російському суспільстві внаслідок пропаганди. «Через сусідів-окупантів більш актуальними, на жаль, для нас стали інші змагання», — наголосила ведуча тижневику ZIKа. Про броньований біатлон — танкові змагання екіпажів із Європи і США — розповіли на ICTV: ексклюзив від Веніаміна Трубачова відкрив тижневик. Кореспондент повідомив, що українці виступили на належному рівні. 

«Уж слишком наследил»

 «Подробности недели» традиційно показали «паркет» перших осіб держави — прем'єр-міністра Володимира Гройсмана і президента Петра Порошенка. Глава уряду висловився про скандал навколо заступника міністра освіти Олександра Лінчевського та премії працівникам «Нафтогазу». А от серед президентських висловлювань тижневик «Інтера» зацікавив пасаж про те, хто обиратиме суддів новоствореного Антикорупційного суду. Також розповіли про зустріч Петра Порошенка з родинами заручників, які перебувають у Росії і на окупованих територіях. Висловлювання прем'єр-міністра і президента були також у сюжеті про створення Антикорупційного суду, але там вони були доречні і своєчасні.

Гостем студії укотре вже був Юрій Бойко, з яким Олексій Ліхман обговорив найважливіші події тижня. Антикорупційний суд лідер «Опозиційного блоку» охарактеризував як тупе слідування рекомендаціям МФВ і порушення Конституції. Не забув він і про тих, хто потребує захисту — переселенці, чорнобильці, а місце військових пенсіонерів, проблеми яких, вочевидь, уже вирішили (до цього «Інтер» та його постійні спікери-політика «Опозиційного блоку» постійно піднімали цю тему), заступили дитячі будинки сімейного типу.

Вкотре вже глядачам «Подробностей недели» розказують про «злодіяння» Вадима Рабиновича, якому присвячують окремий сюжет з обов'язковим синхроном Сергія Капліна. Цього разу на тлі Рабиновича не забули відбілити депутатів від «Опоблоку»: «сейчас ждут решения о снятии неприкосновенности - представления сразу на нескольких депутатов: Александра Вилкула, Дмитрия Колесникова и Сергея Дунаева. Но если и по ним материалы забуксовали даже на уровне регламентного комитета, просто потому, что уж слишком сомнительные, то по Рабиновичу рассмотрение может быть и быстрее, и результативнее. Уж слишком наследил!». А от коментарів самого «наследившего» нема.

Немає особливого порушення в тому, що з програми в програму теми тижня коментують одні і ті ж особи, особливо якщо ці політики чи експерти є дійсно професіоналами з конкретного питання. Втім, крім Сергія Березенка, Оксани Продан, Ірини Сисоєнко та кількох інших, вочевидь, є і інші політики і експерти, думку яких, можливо, було би цікаво почути глядачам «Інтера».

«События недели» також себе не зраджують — не дають глядачу забути про фонд Ахметова, що «рятує» Донбас, а також про лідера Радикальної партії Олега Ляшка та Бориса Колесникова, що мають власну думку про Антикорупційний суд. Доволі дивно виглядає коментар очільника Федерації футболу України Андрія Павелка, який не рекомендує їхати в Росію на Чемпіонат світу з футболу, мовляв, федерація не несе відповідальності за наслідки. З одного боку, тема актуальна, та з іншого, вона не розкрита, бо одного коментаря функціонера явно недостатньо.

В «Перші про головне. Деталі» зненацька висвітлена позиція міністра внутрішніх справ із питання, яке загалом не обговорювалось: «На думку Авакова, жителі звільнених територій можуть обирати депутатів до місцевих рад, але їм треба заборонити на кілька років голосувати за Верховну Раду та Президента. Також, вважає Міністр, треба ухвалити закон про колаборантів і на його підставі з'ясувати щодо кожної людини: чи вона жертва окупаційного режиму, чи з примусу співпрацювала з бойовиками, а чи, можливо, воювала й вбивала наших солдатів».

Цікаво подали тижневики історію про протистояння київської влади і «Київенерго». «ТСН. Тиждень» одразу розставляють акценти: «Тепло та електроенергію у головний мегаполіс країни постачає «Київенерго» - компанія, основний акціонер якої Рінат Ахметов. Саме йому ми досі сплачували свої кровні за побутові блага. Цій компанії належать дві теплоелектроцентралі та ще купа інших інфраструктурних об'єктів. Віталій Кличко вирішив — столичне майно треба повертати киянам і створив комунальне підприємство, яке і мало б відтепер постачати кільком мільйонам містян тепло і світло. І забрав під своє керівництво дві ТЕЦ, котельні, труби та дроти. Все майно «Київенерго», окрім мільярдних боргів, які накопичили старі власники за минулі роки. І платити тепер їх нікому, тож уже з серпня кияни можуть зостатися без світла і гарячої води взагалі. […] Наміри київських очільників забрати «Київенерго» в олігарха можна назвати благими і блаженними одночасно. Управляти Київським комунальним майном, якому вже півстоліття, можна, лише якщо маєш великі гроші на модернізацію, а також сплативши борги. Ні того, ні іншого нові майбутні власники, мерія, поки що не зробили. Тож що задумав мер Києва -  невідомо, втім, у Нафтогазу є велика і страшна підозра». Тобто підозра в тому, що за рік компанія знову буде виставлена на продаж і попаде до іншого приватного власника. 

А от у «Событиях недели» на каналі Ріната Ахметова цнотливо заявляють, що замість приватної компанії гріти воду взялося комунальне підприємство і одразу почалися проблеми з гарячою водою. А щодо боргів у київської влади своє бачення: «городские чиновники не хотят переоформлять долги на «Киевтеплоэнерго«. В мэрии считают, что этот вопрос «Нафтогаз« должен решать через суд».

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії. Зміст матеріалу є виключно відповідальністю ГО «Детектор медіа»; висновки та погляди, викладені в публікації, не обов'язково представляють позицію Міністерства закордонних справ Данії.