Страх як двигун євроінтеграції

Страх як двигун євроінтеграції

20 Вересня 2013
2790
20 Вересня 2013
00:00

Страх як двигун євроінтеграції

2790
Віктор Янукович випробовує поріг страху всередині Партії регіонів та міру пластичності свого електорату, проте утримує політичну ініціативу в своїх руках. Огляд манупілятивних технологій у суспільно-політичних ток-шоу за 02-16 вересня 2013 р.
Страх як двигун євроінтеграції
Страх як двигун євроінтеграції

Віктор Янукович випробовує поріг страху всередині Партії регіонів та міру пластичності свого електорату, проте утримує політичну ініціативу в своїх руках. Опозиція виглядає безпорадно, не знаючи як викрити лицемірність «європейського» повороту в політиці Януковича і не нашкодити процесу підготовки  асоціації з ЄС.

Різні цікаві неформальні подробиці ідеологічної «євронакачки», влаштованої Президентом Віктором Януковичем, оприлюднені «Дзеркалом тижня» та «Обкомом», залишилися невідомими для широкого загалу. Проте обидва видання зійшлися на тому, що хотів сказати «Залізний Господар» Партії регіонів.

Ключовий меседж Президента, які підтверджують згадані джерела, такий:

1.     Росія (Путін) зі своїм тиском, непоступливістю та вимогами є нині більшою загрозою для влади та інтересів Януковича, ніж рішення, яких добивається Брюссель в обмін на підписання Угоди про асоціацію.

2.   Тому будь-які спроби ускладнити процес асоціації розглядаються як замах на владу та інтереси Президента   

Страх опинитися в числі ворогів Президента, треба гадати, тимчасово, але надійно згуртував лави «регіоналів». Тим більше, що навіть опозиційні партії змушені укласти тимчасове перемир’я з Банковою заради Угоди про асоціацію.

Страх опинитися не на тому боці «барикади» помітно вплинув на риторику «анти-європейських» та «проросійських» публічних спікерів-регіоналів. Депутати вкотре показали, що для них не існує жодних вічних цінностей, ворогів чи друзів. Є лише «вічна» відданість та лояльність до першої особи.

Зміна політичної позиції поставила перед Банковою важке завдання. Потрібно було, по-перше, не допустити публічних атак на спікерів з боку відданих кремлефілів. По-друге, знизити рівень публічної конфліктності з представниками «Батьківщини» та «УДАРу». «Свободу» з її націоналістичними і часом антиєвропейськими інтенціями навпаки потрібно було тролити і провокувати, щоб вигідно позиціювати на тлі «лівої» та «правої» опозиції  «євроінтегратора» Януковича.

З першим завданням Банкова справилася шляхом ненадання слова комуністам та своїм депутатам (наприклад, Вадиму Колесніченку) у контрольованому «Шустер live» на «Інтері». У першому випуску після сесійного тижня, на якому голосувалися європейські закони, проросійська позиція була представлена лише екс-депутатом, соратником Віктора Медведчука Володимиром Воюшем  - координатором економічних програм, громадянський рух «Український вибір». На противагу йому виступили аж сім чоловік, в тому числі Інна Богословська. Наступного разу, 13-го вересня, у Шустера був присутній комуніст Олександр Голуб, якому довелося  відбиватися від атак позафракційного Олега Ляшка, ударівця Едуарда Гурвіца, «свободівця» Андрія Мохника, і розгорнути атаку проти Януковича він не зміг чи не захотів, жодним словом не згадавши про підготовку комуністами референдуму щодо Митного союзу і чіткого наміру влади не допустити цього.

Що стосується «Свободи слова» з Андрієм Куликовим на ICTV, то комуністи спромоглися лише на участь у першій передачі 2-го вересня, проігнорувавши наступні випуски, хоча приводами були питання, які давали КПУ чудову нагоду попіаритись і потролити «регіоналів» та опозиціонерів на тему вибору між ЄС і Митним союзом.

Навіть 2-го вересня депутат від КПУ Спірідон Кілінкаров утримався від прямої критики влади у зв’язку із рішенням Окружного адмінсуду Києва за позовом Європейської партії про заборону Компартії організовувати та проводити збори щодо проведення всеукраїнського референдуму.

Більше того, Кілінкаров не спромігся знайти аргументи, щоб показати чітку позицію комуністів стосовно ЄС, окрім як згадати про закон про засади внутрішньої та зовнішньої політики, яким «политическая элита в лице четырёх по крайней мере политических партий, кроме Компартии» визначила інтеграцію в ЄС стратегічним напрямком політики. Тоді як народ за посередництва КПУ, мовляв, позбавляють такого права, не дозволяючи референдум.

«Свобода слова» з Андрієм Куликовим, ICTV, 02.09.2013

Куликов: Господин Килинкаров…

Кілінкаров: …то в отличие от многих политических партий, пункт о Таможенном Союзе есть в предвыборной программе Коммунистической партии Украины. Мы с этим шли к избирателям, мы об этом открыто говорили и мы не меняли своего политического курса ровно на 180 градусов, как это сегодня сделала Партия регионов.

Куликов: Ну, вот у меня вопрос именно о референдуме. Президент в интервью недавно сказал, что когда будет принято решение о вступлении в Евросоюз или в Таможенный Союз – тогда, по его словам, без референдума нам не обойтись. Зачем коммунистам свой референдум?

Кілінкаров: Вы знаете, референдум… вернее, на самом деле президент сказал… как хороший политик, да?.. Вот мы проведём референдум, когда встанет вопрос о вступлении в Европейский Союз. Дело в том, что о вступлении в Европейский…

Куликов: Нет. Президент сказал… Я при этом был, господин Килинкаров.

Кілінкаров: Ну, а я это слышал по телевиденью.

Куликов: Он сказал, в Евросоюз и в Таможенный Союз.

Кілінкаров:А я это слышал по телевиденью. Он сказал, что мы… мы проведём референдум, когда встанет вопрос о вступлении в Европейский или Таможенный Союз.

Куликов: Вот.

Кілінкаров: А теперь я перевожу на понятный для всех язык. Кілінкаров: Сегодня определён внешнеполитический курс страны законом про засады зовнишней и внутришней политики. Интеграция в Европейский Союз. Сегодня политическая элита в лице четырёх по крайней мере политических партий, кроме Компартии… сегодня заявляет о своей готовности интегрироваться в Европейский Союз. То есть политики на самом деле для себя курс для страны определили. И они поставят вопрос о проведении референдума ровно тогда, когда этот вопрос встанет и будет согласован с Европейским Союзом. До этого они референдум проводить не намерены и не собираются. Поэтому мы ставим вопрос о том, чтобы провести референдум о вступлении Украины в Таможенный Союз. Вот и вся разница. Мы считаем, что это право всё-таки… этим правом должен быть наделён украинский народ: источник власти в Украине.

Проблема, щоправда, в тому, що комуністи у повному складі підтримали цей закон. Про це чітко свідчать результати голосування 1 липня 2010 р. Отже, Кілінкаров свідомо приховав важливу інформацію, яка показує, що його політична сила так само робить «розвороти на 180 градусів», як і «регіонали».

Іншим прикладом такого замовчування був епізод про непрацюючі нафтопереробні заводи як приклад нездатності України працювати на європейських ринках. При цьому комуніст з Луганщини «забув сказати», що Лисичанський НПЗ належав і належить російським компаніям (ТНК, згодом «Роснефть»), так само як і Одеський НПЗ до 2013 належав «Лукойлу». І росіяни з початку 2000-х років і не прагнули модернізувати ці НПЗ для забезпечення конкурентоспроможності.

Одним словом, комуністи, навіть потрапляючи на ток-шоу, за всяку ціну намагалися уникати критики влади і Президента. Невже вони справді вирішили «не шукати пригод» на свою голову?

Вирішення другого завдання (нейтралізація критики опозиції) вимагало присутності спікерів, які позиціюнювалися б незалежно від влади та опозиції, але могли задавати об’єднавчий тон у дискусіях. І у «Свободі слова» 2-го вересня, і у Шустера 6-го вересня, тобто на початку та наприкінці важливого сесійного тижня, з цим завданням чудово впорався позафракційний Петро Порошенко.

В обох передачах Порошенко активно актуалізував загрозу з боку Росії як головний фактор, який тепер сприяє процесу асоціації з ЄС. При цьому згадуючи лідерів опозиції та їхні зустрічі з представниками ЄС, про закони і рішення, яких вимагає від Києва ЄС, Порошенко жодним словом не обмовився про те, що «питання Тимошенко» залишається не просто актуальним, а головною перепоною для підписання угоди про асоціацію. Про це вкотре відкрито заявив екс-президент Польщі Александр Квасьнєвський – головний посередник між Брюсселем і Києвом у цих важких переговорах.

Порошенко не міг не знати цього, але  замовчував цю інформацію, гіперболізуючи натомість фактор Росії.

«Шустер live», «Інтер», 06.09.2013

Петро ПОРОШЕНКО, народний депутат, позафракційний: "Буквально ще декілька слів стосовно першого аспекту. Я хотів би… Я тиждень тому повернувся з Брюсселю, де після зустрічі керівництва України, Андрій Клюєв, який координує європейську інтеграцію з боку уряду, і лідери трьох опозиційних фракцій – Яценюк, Кличко і Тягнибок. Наступного дня я мав більш як двогодинну розмову з єврокомісаром Фюле, мав зустрічі з євродепутатами. Я хотів би вам просто передати враження, які зараз панують в європейських країнах. Не лише два тижні тому відбулось засідання комітету з міжнародних справ з позицією, з порядком денним по Україні і по Єгипту. Але сьогодні відбувається у Вільнюсі неформальна зустріч Ради міністрів закордонних справ країн Євросоюзу, у тому числі за участю з держсекретарем США Керрі. Україна є на порядку денному. Повідомлення – ми підтримуємо Україну. 10-13 числа вересня місяця у Страсбурзі відбувається перша сесію Європарламенту нового політичного сезону. Є про що говорити. У порядок денний внесений проект резолюції суто по Україні, де вперше висловлюється абсолютно чітка позиція підтримки України. Вчора завершилось засідання політради Європейської народної партії. Партії, від якої ми дуже рідко останнім часом чули безальтернативну і жорстку підтримку нашої держави і її євроінтеграційних прагнень. Було беззастережно заявлено про те, що Європейська народна партія, найбільш представницька, найбільш велика за кількістю у Європарламенті, сьогодні чітко засвідчує про те, що вона підтримує Україну в її прагненні інтеграції. 21 числа у нас проводиться Ялтинська конференція. Декілька лідерів країн Євросоюзу навмисно приїжджають, беруть участь в цій конференції лише задля того, щоб заявити про те, що їх турбує доля України, вони підтримують Україну, Україна може розраховувати на цю позицію. І останнє. Це лише порядок денний вересня. ЄС зараз розглядає, щоб крім відновлення співпраці з МВФ, який дасть багатомільярдні кредити на підтримку економіки України, ЄС суттєво збільшить свою маркофінансову допомогу за умови підписання угоди про асоціацію, для того щоб забезпечити не лише вербальну, а й фінансову підтримку реформ в Україні. Я думаю, що без подій, які відбулись останнім часом, ніякі наші зусилля не привели би до такого результату".

 

Савік ШУСТЕР, ведучий: Значит Россия совершила стратегическую ошибку?

 

Петро ПОРОШЕНКО, народний депутат, позафракційний: "Я думаю, що це не Росія. Я думаю, що це радники, які у такий спосіб намагались би тиснути на Україну. Є другий аспект…"

 

Савік ШУСТЕР, ведучий: Как всегда, бояре у нас.

 

Петро ПОРОШЕНКО, народний депутат, позафракційний: "Я вважаю, що на сьогоднішній день, на жаль, відповідальність за це несе держава. Бо реакція людей, які очікували, що буде всередині країни… Ми ж чітко розуміємо, що без економічних наслідків для кожного конкретного громадянина ця ситуація не закінчиться. Бо якщо сьогодні більш як 300 українських виробників, найбільших українських експортерів, де працює тисячі… Сьогодні загально це більше 670 тисяч працівників. Сьогодні зазнали дискримінаційних заходів в експорті до Російської Федерації. Які будуть результати? Звичайно, можуть бути скорочення. Вони можуть бути і приведуть до цього. Звичайно, будуть скорочення надходжень до державного бюджету. Звичайно, будуть скорочення експортної виручки. І уже буде удар по стабільності національної грошової одиниці. І яку реакцію передбачали?"

 

Савік ШУСТЕР, ведучий: Вот это объясните людям.

 

Петро ПОРОШЕНКО, народний депутат, позафракційний: "Якщо буде менше продаватись на ринках Російської Федерації – менше буде надходити валюти. Якщо буде менше надходити валюти, то для підтримки стабільності треба буде вживати певних зусиль. І сподівались на те, що люди злякаються".

 

Савік ШУСТЕР, ведучий: Конечно, люди пугаются.

 

Петро ПОРОШЕНКО, народний депутат, позафракційний: "Люди, які будуть налякані, вони зроблять кроки і примусять політиків, владу, парламент зробити кроки, які зруйнують або повернуть цей процес у зворотньому напрямку. Але подивіться, що відбулось. Відбулось прямо протилежне. Сьогодні останні соціологічні дослідження свідчать про те, що рівень підтримки європейського напрямку розвитку нашої держави суттєво зріс. Це означає, що Україна думає не лише… не хлебом единым, і думає не лише про шлунок. А думає головою і розуміє свої перспективи і свої пріоритети. Друга позиція. У нас багато у суспільстві точилось розмов про національну ідею. Що ж врешті-решт об'єднає нашу державу, яка роздирається вже не перший рік різними політичними та іншими протиріччями? Подивіться, яка зараз дивна метаморфоза відбулась. Європейська інтеграція виступила тою національною ідеєю, яка об'єднала державу. Яскравим і найкращим тому доказом є вчорашній день. Друзі, подивіться, як голосував парламент. Подивіться, які були дискусії. Подивіться, наскільки продуктивно врешті-решт ми перейшли не до прийняття постанов про відзначення різниці якогось каналу, а до євроінтеграційних законів, по змісту яких ми визначаємо нашу майбутню долю. І це не лише те, що зараз залишилось два закони. Бо нам треба приймати рішення по Виборчому кодексу, бо забезпечувати треба демократію. Нам треба приймати рішення по виборам у Києві, бо це сором, коли на сьогоднішній день столиця Україна має нелегітимну владу. Нам треба приймати рішення. І добре, що про це, наскільки мені відомо, йшла мова на зустрічі вашої фракції з Президентом. Про бізнес-клімат, про інвестиційні можливості, про обмеження можливостей правоохоронців втручання у господарську діяльність підприємств. І багато інших питань, які на сьогоднішній день містяться у так званому переліку Фюле. Але це ж не завдання Європи. Це те, що Україна має зробити для себе, якщо вона претендує на високе звання європейської країни".
 

Ще одним засобом зменшення частки опозиційної риторики на «Інтері» стало маніпулювання темами до обговорення. Зокрема, 13-го вересня левова частка «Шустер-live» була присвячена: інтерв’ю прем’єр-міністра Миколи Азарова, питанням війни в Сирії та потраплянню кількох українських університетів до міжнародного рейтингу ВНЗ.

Якщо комфортне інтерв’ювання прем’єр-міністра було цілком очікуваним, то підбір учасників для двох наступних питань був більш ніж спірним.

Почнемо з того, що нагадаємо, як Шустер обговорював тему «арабської весни» та громадянської війни в Лівії. Того разу до участі в шоу були запрошені експерти-арабісти та міжнародники, які здатні дати фахову оцінку і перешкодити бодай певною мірою плину маніпулятивної інформації.

Натомість,  цього разу в студії для експертів-арабістів міста не знайшлося. А з подачі політиків тема Сирії перетворилася на фарс, який мав стати тлом для просування трьох простих тез:

1. Поведінка Росії в Сирії підтверджує її статус агресивної держави з імперськими прагненнями.

2. Невтручання України в сирійські справи – мудра політика керівництва держави.

3. Захід (США) в Сирії переслідує свої меркантильні інтереси, прикриваючись гаслами про права людини.

Що маємо в підсумку? Глядач отримує нові аргументи на користь «твердості» і «непохитності» політики Януковича стосовно імперських прагнень путінської Росії. Аудиторію ще раз переконують, що Президент діє виключно в інтересах країни, не піддаючись на сторонні впливи ( і Росії, і Заходу). Більше того, В’ячеслав Кириленко своїм нагадуванням про те, що важливіші внутрішні теми, ніж війна в Сирії, невільно підіграв владі.

Зрештою, вкотре девальвується тема «прав людини» як звичайне маскування егоїстичної політики ЄС і США. Представники опозиції так і не спромоглися заперечити проти цієї провокації і навести контраргументи, що лежать на поверхні.

Опозиціонери з представниками влади можуть лише змагатися у вихолощеному за смислами для глядачів красномовстві (кого зараз цікавить Сирія чи рейтинг ВНЗ?). І у глядача виникає враження, що великої різниці між владою і опозицією немає. Стирання цих граней вигідне насамперед владі, яка намагається перехопити ініціативу «курсу в Європу» в опозиційних партій.

Є ще один момент у риториці спікерів від ПР. І Єфремов, і Олійник, і Левченко говорять про те, що закони, які вимагаються ЄС, потрібні насамперед для України. Слабке місце такої позиції очевидне: якщо ці закони так потрібні Україні, то чому їх не ухвалювали протягом 2010 – 2012 рр., а чекали на санкцію з Брюсселя. Проте, як нам здається, саме така поставка питання дає Януковичу і Партії регіонів можливість «зберегти обличчя» перед своїми виборцями, якщо все таки угоду про асоціацію не буде підписано через «питання Тимошенко». Мовляв, ми й не прагнули до ЄС, а лише займалися модернізацією України. Оскільки, на відміну від сильного почуття страху втратити владу і привілеї, страху через безвідповідальність перед виборцями ні Янукович, ні його партія не відчували з 2004 року. І найкраще цю рису влади описав ніхто інший, як сам В’ячеслав Піховшек, назвавши Януковича і ко «відданими і послідовними кучмістами».

«Свобода слова» з Андрієм Куликовим, ICTV, 16.09.2013

Піховшек: Всі десять років президентства Леоніда Даниловича Кучми опозиція спекулювала на тему, коли розколеться команда Кучми. Всі десять років команда Кучми не розкололася. Партія регіонів є відданими і послідовними кучмістами. Вони прийшли звідти. Тому Партія регіонів не розколеться, і успіхи опозиції по розколенню Партії регіонів будуть ті самі, що по розколенню Леоніда Кучми.

  

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг політичних ток-шоу та підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограм українських каналів з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації «Телекритика». Висновки моніторингу можуть не збігатися з точкою зору Міжнародного фонду «Відродження». Методологію проведення моніторингу викладено тут.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Фото: forbes.ua
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2790
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду