Одеська Хатинь як детонатор Донбасу. Огляд політичних ток-шоу 30 квітня — 6 травня 2018 року

Скрін-шот NewsOne

Кого моніторили: «Український формат» (NewsOne), «Політклуб Віталія Портникова» («ЕспресоTV»).

 «Право на владу» («1+1») та «Свобода слова» (ICTV) у цей період не виходили.

Коли моніторили: 30 квітня — 6 травня 2018 року.

«Український формат» (NewsOne), 2 травня

Цього разу випуск ток-шоу на NewsOne був присвячений одеській трагедії 2 травня й розчарував: ані конструктиву, ані яскравих маніпуляцій. Зважаючи на тему та гостей, інакше бути, здається, й не могло.

У програмі взяли участь: Павло Паламарчук, член «Групи 2 травня»; Віталій Купрій, позафракцій народний депутат («Укроп»); Владислав Балинський, експерт-хімік «Групи 2 травня»; Ігор Мірошниченко, колишній народний депутат, ВО «Свобода»; Руслан Сушко, адвокат, полковник міліції в запасі; Руслан Бортник, політексперт; Сергій Власенко, народний депутат, «Батьківщина»; Моріс Ібрагім, громадський діяч, спікер Куликового поля; Сергій Дібров, журналіст, член «Групи 2 травня»; Сергій Дмитрієв, постраждалий під час пожежі в Будинку профспілок.

«Український формат» зажадав від своїх гостей неможливого: «Расставить точки над "і" и восстановить события, которые происходили тогда, 2 мая». Проблема тут у двох речах. По-перше, ток-шоу — це апріорі суб’єктивне обговорення фактів, а не їх об’єктивне встановлення. По-друге, у студії зібралися люди, які чотири роки тому стояли по різні боки барикад і досі дотримуються радикально протилежних поглядів. Тож шоу на NewsOne нагадувало спробу зібрати представників різних релігій і дізнатися, як було створений світ. Запрошені політики та Руслан Бортник аналогічно виглядали би в обох форматах: вони все одно жодним чином не причетні до теми й, здається, просто мають сезонний абонемент на телеканалі Євгенія Мураєва. (Ви ж пам’ятаєте, що він сам вирішує, кого запрошувати в ефір?)

Тема одеської трагедії 2 травня постійно педалюється політиками з когорти «Опозиційного блоку». Для цього є три головних причини. По-перше, правда досі не встановлена й можна озвучувати будь-які версії. По-друге, того дня в контексті протистояння з «проукраїнськи» налаштованими футбольними вболівальниками та активістами загинуло майже чотири десятки людей із радше «проросійськими» позиціями. Це ідеальний приклад, щоб апелювати до тих, про кого недавно розповідав «Інтер»чужих в своей стране»). По-третє, деякі праворадикально налаштовані політики та інші головомовці досі, хоч і визнають неприпустимість людських жертв, схиляються до радше позитивного ефекту від подій 2 травня (читай, «вакцинації» Одеси від сепаратизму). Тому вони є ідеальними опонентами для «опозиціонерів», які на їхньому фоні здаються поміркованими примирювачами «різних» українців. Цього разу, щоправда, жоден профільний політик не прийшов зняти вершки з теми ефіру.

Почалося все, як заведено, із маніпулятивного голосування: «Чому досі не завершене розслідування подій 2 травня?». Перший варіант відповіді: «не вистачає професіоналізму, доказів та свідків». Другий варіант — «розслідування свідомо гальмується».Куди поділися варіанти з вірою в роботу правоохоронців та наскільки коректно публіка може оцінити розслідування, про яке нічого не знає, — запитання риторичні.

Після цього ведучі одразу люб’язно оголосили головний натяк програми: «Немає жодної гарантії, що подібна трагедія не повториться в якомусь іншому місті», — й перейшли до короткого переказу подій того дня. Версій існує стільки ж, скільки й учасників (що добре довело це шоу), тож оцінювати об’єктивність версії NewsOne ми не можемо. Гості знайшли в ній кілька помилок.

Що ж до самої «дискусії», то вона звелася до тригодинного ходіння по колах: по одному на кожну групу гостей.

Учасники подій того дня сперечалися, хто, звідки й у кого кидав коктейлі Молотова, чи було куди відступати, крім Будинку профспілок, і хто винен у пожежі. Варто зазначити, що члени експертно-журналістської «Групи 2 травня» професійно досліджували ці події й чи не єдині у програмі апелювали до фактів, тож якийсь конструктив у шоу все ж був. Запрошені ж «антимайданівці» займали радше оборонну позицію: пояснювали ті чи інші свої дії та заперечували провину. І якщо з деякими висновками «Групи 2 травня», зокрема щодо місць займання, куликовці все ж погодилися, то щодо інших у Сергія Дмитрієва була така позиція: «Все, что мы слышим от представителей "Группы 2 мая", — это попытка оправдать то массовое убийство, что произошло». Також пан Сергій проявляв на шоу свій талант оповідача: «Женщины, старики — они пошли внутрь [...] Мы защищали вот этих женщин, что внутри. Чтобы туда не ворвались, не порубили[...] Там были мечете разные...»

Прибічники «крайніх» поглядів обмінювалися крайніми заявами. «"Куликове поле" — це результат антидержавного збройного перевороту в Києві», — розповідали антимайданівці. «Ця трагедія була потрібна для російської картинки», — запевняв Ігор Мірошниченко. «... Если бы открылся второй Одесский фронт и погибли бы сотни тысяч», — роздумував Павло Паламарчук. «Единство трех братских народов!» — описував Сергій Дмитрієв. «Крим — український чи ні? Росія — це окупант чи ні?» — безуспішно допитувався в пана Дмитрієва член «Свободи». А той вперто пропонував розглядати події 2-го травня лише у кримінальній площині, без політичного контексту та ситуації, яка була на той час в країні. Хоча до цього не були готові й навіть самі ведучі. Наприклад, Тигран Мартиросян у відповідь на думку Ігоря Мирошниченко щодо того, що учасники подій й багато загиблих з «проросійського» боку були інструментом в руках певних політиків, задав запитання: а в руках яких політиків були інструментом євромайданівці та футбольні фанати?

Політичне крило взагалі змагалося, хто відповість на запитання якнайдалі від свого профілю. У Сергія Власенка ведучі поцікавилася, «почему нет наказанных виновных в этом преступлении»; Віталія Купрія запитали, чому того дня так погано спрацювали рятувальники, а в Ігоря Мірошниченка дізнавалися, «как объяснить, миссия ООН провела расследование[...] в отчете обозначили, что сотрудники СБУ и МВД не шли с ними в достаточной степени на контакт». Віталій Купрій також хвалив свого однопартійця Геннадія Корбана за рішучість і критикував владу, адже «треба було на кримські події реагувати». Ігор Мірошниченко всю програму згадував про різних загиблих проукраїнських активістів: «... банди Маркова в присутності телекамер вбивали українських націоналістів». Окремої уваги заслуговує слідчий Руслан Сушко, який начебто мав розповідати присутнім про розслідування, але чомусь постійно описував історію створення Одеської Новоросії.

Відверто працював на шоу лише політичний експерт Руслан Бортник: усю програму один за одним видавав перли, які варто цитувати повністю. Проте ми обмежимося короткими фрагментами: «Те, которые стояли вокруг Дома профсоюза, сегодня находятся у власти», «Часть общества до сих пор считает, что правильно, что жечь "колорадов" или косить "укроп" —  это правильно[...] Власть опирается на этих людей...», «Виновны обе стороны этого лагеря, а больше всех виновна власть, которая вообще ничего не сделала», «После одесской Хатыни начались полномасштабные боевые действия на Донбассе. Возможно, если бы не было Одессы, не было бы Донбасса».

Що ж до ведучих, то їхня позиція навряд чи когось здивувала:  вже згадане запитання «А инструментом в чьи руках были в этот день футбольные фанаты и сторонники "Евромайдана"?», також інші «Но стрелять в правоохранителей могут участники Евромайдана, а в женщин и детей не могут?», «Что касается ответственности. Вот мы сейчас хотим предложить вниманию аудитории слова, озвученные кандидатом в президенты Украины Петром Порошенко в преддверии президентских выборов», «А провокації від спецслужб іноземних держав? Про Росію ви згадали. Це от одна країна». Аналогічних закидів в інший бік ведучі уникали.

І немов усього цього було замало, NewsOne ще показав уривок ізраїльського фільму про події 2 травня, який почався більш ніж красномовно: «Грузинские наёмники, что остались в Киеве, как и Цезарь, не хотели упускать свои деньги». Далі представники «Групи 2 травня» спростували окремі моменти стрічки та заявили про зв’язки її авторів із Росією.

У сумі весь цей клаптиковий хаос та антагонізм присутніх завадив програмі стати як конструктивною, так і яскраво маніпулятивною. Точніше, в ній не було майже нічого, крім суб’єктивізму та ідеології, тож вона, по суті, була маніпулятивною. Але потік суперечок, взаємних звинувачень та заяв був настільки інтенсивним, що всі трюки гостей змішувалися й миттєво втрачали ефективність, тож навряд чи глядач міг повірити після шоу у щось нове.

Разом із тим хочеться все ж відзначити «Український формат» за те, що сюди запросили різних (хоч і здебільшого некомпетентних) гостей та якимось чином не запросили жодного політика, для якого тема одеської трагедії була би «дійною».

«Політклуб Віталія Портникова» («ЕспресoTV»), 4 травня

Замість нас цей випуск «Політичного клубу» ідеально описав його власний ведучий Віталій Портников: «Обговорюємо на тлі заміни формату операції на Донбасі, що взагалі має відбуватися з українську безпекою і збройними силами». Ключове в цьому реченні «що взагалі має відбуватися». Неймовірно масштабну тему гості обговорювали на макрорівні, майже випадково стрибаючи від теми до теми протягом двох годин. Деякі моменти дискусії були якісними та конструктивними, от тільки змінювалися вони так часто й у настільки «дружньому» та професійному середовищі, що глядач міг почутися зайвим.

На обговорення зібралися: Георгій Тука, заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України; Віктор Шидлюх, полковник, колишній заступник керівника «Сектора М»; Володимир Горбач, політичний аналітик; Ігор Козій, військовий експерт Інституту євроатлантичного співробітництва; Олексій Сіхарулідзе, голова волонтерської організації «Народний тил»; Родіон Шовкошитний, журналіст.

Показовим моментом цього випуску було те, що хоч інформаційним приводом і стала зміна формату операції на Донбасі, й перше питання до всіх гостей стосувалося якраз оцінки цих змін, глядачу так і не розповіли, в чому ж справа. Це, звісно, можна зрозуміти, враховуючи гучність ініціативи, та все ж невеличкий відступ не завадив би.

Далі, якщо не враховувати сумбурності й масштабності, все було майже ідеально.

По-перше, у студії зібралися виключно фахівці своєї справи, що забезпечило «Політичному клубу» одразу дві чесноти: конструктивність та миттєвий перехресний фактчекінг. Навіть політолог говорив (не повірите) про політику: внутрішню, зовнішню, конституційні реформи та вплив виборів.

По-друге, гості свідомо намагалися зосереджуватися не на критиці минулого, а на оцінці майбутнього. Впливу переформатування антитерористичної операції на позиції «ДНР / ЛНР», імовірність та потрібність наступу ЗСУ на сході України, залежність Путіна від контролю над Кримом та самопроголошеними республіками, впливу українських виборів на війну. Звісно, говорячи про армію, складно було не згадувати про помилки, але й тут усе звелося не до банального «влада винна», а до конкретного: наприклад, того, що в 1991 році українська армія була «тупо» сформована за географічною ознакою з армії радянської. Хочеться виокремити також цитату Георгія Туки: «Збройні сили — це зріз нашого суспільства. Якщо в нашому суспільстві є п'ята колона, то вона є і в збройних силах».

По-третє, завершився «Політклуб» формулюванням конкретних проблем, які в ЗСУ потрібно вирішити. Йдеться, зокрема, про омбудсмена для військовослужбовців та питання призначення й ролі міністра оборони. «Президента треба або позбавляти можливості призначати міністра оборони і закордонних справ, який відлякає СБУ, або надавати йому можливість призначати всіх міністрів, яких буде затверджувати коаліція», — переконував Віталій Портников.

Таким чином, навіть попри дуже розпливчату тему, ток-шоу все одно вийшло якісним. Адже у студії зібралися ті, хто на цій розпливчатій темі розуміється й принаймні поки що не намагається завоювати електорат.

Підготовка цього моніторингового звіту стала можливою завдяки підтримці американського народу, наданій через проект USAID «У-Медіа», що виконується міжнародною організацією «Інтерньюз». Зміст матеріалів є виключно відповідальністю громадської організації «Детектор медіа» та не обов’язково відбиває позицію USAID, уряду США та «Інтерньюз».

comments powered by Disqus