На «Україні» та «Інтері» з’явилися нові герої чорного піару

Скрін-шот Україна

Підсумки моніторингу дотримання журналістських стандартів у щоденних новинах центральних телеканалів, що його здійснює громадська організація «Детектор медіа», за період 19–25 березня 2018 року.

Олег Ляшко, самоповтори й інша зброя «України» проти екс-керівників «Привату»

MediaSapiens уже кілька разів писав про медійну ворожнечу між «1+1» та «Україною», що раніше здебільшого обмежувалася взаємними звинуваченнями утрансляції заборонених серіалів та веденні сторінок у «Вконтакте». Проте цього тижня телеканал Ріната Ахметова знайшов нову ціль — екс-власників «Приватбанку». Більшість критики в ефірі «Сегодня» взяв на себе Олег Ляшко.

19 березня «головний радикал» вимагав, щоб НАБУ (Національне антикорупційне бюро України) та САП (Спеціалізована антикорупційна прокуратура) доповіли про «почти 6 миллиардах долларов, которые по данным американского агентства Kroll, украли бывшие собственники "Приватбанка"», атакож цікавився, чи «ведутся в отношении них уголовные дела». І журналісти, і політик спекулятивно порівнювали буцімто виведені та компенсовані з бюджету кошти із чутливими для населення статтями витрат: «Ось де гроші на зарплати, на пенсії, на комуналку, на соціальну, на медицину, на будівництво доріг і житла для молоді. Але ці гроші сьогодні в кишенях олігархів», — бідкався Олег Ляшко. Коментарів у самих НАБУ та САП чи інших відомств, які мали б займатися подібною справою, журналісти не взяли. Коментарів Ігоря Коломойського, який доводить бездоказовість аудиту Kroll (зокрема, через буцімто відсутність необхідного звіту та підписів) у матеріалі теж не було. По суті, вся новина полягала в тому, що Ляшко закликав антикорупційні відомства розповісти про справи в «Приваті».

Цю важливу інформацію практично слово в слово «Україна» повторила й 20 березня, тільки цього разу Ляшко робив свої заклики вже з трибуни Верховної Ради. Політик аргументи трохи перефразував, а от журналісти лишили бекґраунд по «Приватбанку» вчорашнім. Тож хвилину із двохвилинного сюжету постійні глядачі «Сегодня» змушені були подивитися вдруге.

Утретє за три дні цю ж хвилинну начитку про «60 млн пенсий, или почти 20 млн зарплат», буцімто виведених із «Привату» колишніми власниками, «Україна» подала в ефір 21 березня. Локації для виступів Ляшка в журналістів, очевидно, закінчилися, тож цього разу вони зробили новину самі. «Новое руководство “Приватбанка” требует у бывших владельцев компенсировать затраты на его национализацию [...] Эти деньги нужны в том числе для гарантирования выплат клиентам “Привата”. [...] Мы отправили запрос в “Приватбанк”, чтобы узнать, когда и как украинцы смогут получить свои деньги. Что нам ответили?» — анонсує новину ведуча Олена Кот. Сама «новина» (тільки не смійтеся) — це текстова відповідь прес-секретаря про те, що до закінчення суду ніхто в «Приваті» не може коментувати подібні питання. Проте зауваження викликає не лише сенс цього повідомлення та його інформаційний привід (який просто так створили самі журналісти), а й озвучене ведучою запитання: «Когда и как украинцы смогут получить свои деньги?» У когось що, є проблеми зі зняттям коштів із рахунків «Приватбанку»? Бо якщо запитання стосується повернення коштів у бюджет, то відповідь і так очевидна, — після суду.

23 березня «Сегодня» анонсували розслідування про екс-власників «Привату» від іншого відділу телеканалу — програми «По следам...», що періодично поливає брудом Саакашвілі та інших «ворогів» «України». Тож, здається, ця тема в ефірі місцевих новин на довго.

«1+1»: імпровізації на тему Савченко

«Справу Савченко» цього тижня не намагався використати у своїх інтересах жоден телеканал, що входить до моніторингу MediaSapiens. Більшість сюжетів про народну депутатку були збалансованими та не містили відвертих маніпуляцій і перекручувань. Звісно, траплялися й винятки: канал «Україна» 22 та 23 березня ігнорував позицію політика з приводу її справи; канали ICTV, «Інтер», СТБ та «1+1» повідомляли про президентські подяки правоохоронцям «за врятовані життя людей внаслідок запобігання масових терактів і викритої російської спецоперації», хоча суд цих фактів ще не визнав. Проте найбільше вразила подача теми на «1+1» 22 березня, коли майже весь випуск новин перетворився на перформанс ведучих.

У сумі «справа Савченко» займала більше сорока хвилин годинного випуску «ТСН» 22 березня. Тема виявилася настільки масштабною, що на її висвітлення працювало одразу дві «студії»: ефірна з Наталією Мосейчук та виїзна, біля управління СБУ, з Іваном Гребенюком. Перше ж запитання ефіру від ведучої до свого колеги звучало так: «Шок і жах — це слова, які я чула сьогодні найчастіше. Що ви про всю цю ситуацію думаєте?» І, мабуть, користуючись правилом «як ефір почнеш — так його і проведеш», аналогічно журналісти спілкувалися й далі: із суб’єктивізмом відносно справи, власними емоціями та навіть теологічними роздумами.

Ми відібрали для вас п’ять «найкращих» висловлювань ведучих протягом програми:

Наталія Мосейчук: «Вона все ще народний депутат, вона все ще Герой України. Ну а чи стане вона зечкою з тавром терориста, — це вже справа суду».

Наталія Мосейчук: «Зараз інші події дня і згодом ми ще раз повернемося до теми, яку я б назвала “збита льотчиця”».

Іван Гребенюк: «Дуже, такі от, суперечливі мене зараз відчуття і спогади супроводжують».

Наталія Мосейчук: «Як у всіх, Іване, як у всіх».

Наталія Мосейчук: «Дуже здивував цей фрагмент бесіди зі слідчим, коли Надія питає його “прогуляємося?” і слідчий ствердно відповідає: “Так, прогуляємося”. Не знаю, чи може так слідчий поводитися і давати позитивне таке рішення щодо цього променаду. І чи дозволяють йому взагалі таке службові інструкції робити. Мені, ви знаєте, Іване, що я тут згадала. От мені спало на думку інші аналогії. Мені спали на думку аналогії з Нового Заповіту. Пам'ятаєте шлях Христа на Голгофу? Таке інше. От фраза Савченко: “Ви мене зустрічали квітами, потім кидатиме в мене каміння”, — от як це вам? І взагалі, як ви гадаєте, це політична технологія, яка прописана конкретно під Надію Савченко, чи це її такий особистий креатив?»

Наталія Мосейчук: «І питання №1 зараз — хто стоїть за Надією Савченко [...] Наші кореспонденти збирали у Верховній Раді версії, хто ж насправді платить за Савченко. Дослідили її діяльність і дійшли висновку, що покровителів в Надії набагато більше, ніж здається на перший погляд».

Жодна з цих фраз неприпустима у випуску новин сама по собі, адже містить нічим не підтверджену особисту думку журналістів. І якщо деякі з заяв Наталі Мосейчук ще можна зрозуміти (наприклад, епатування «збитої льотчиці»), то її біблійні аналогії у прямому ефірі — це занадто навіть для late night show. Виникають запитання і з приводу компетентності інших працівників «1+1», зокрема того, чому саме вони, а не експерти роблять висновки про політичні технології Савченко та її покровителів.

Ці порушення не мають ознак замовності й підігравання Надії Савченко чи її опонентам. Ідеться радше про своєрідну інтерпретацію ролі ведучого й той факт, що вміння працювати без суфлера — це прояв майстерності.

«Інтер» поливає брудом Мінінфраструктури за допомогою «поламаного телефону»

Після зникнення з чорнопіарного небосхилу «Інтера» Арсена Авакова та Олега Ляшка на телеканалі досить довго не було нових постійних цілей для критики. Але тепер заявку на цю роль, здається, зробив міністр інфраструктури Володимир Омелян. Матеріали про нього — це майже визначення слова «маніпуляція».

Перший сюжет про Міністерство інфраструктури «Інтер» випустив 20 березня, й він цілком ґрунтувався на матеріалі видання «Комментарии», випущеному напередодні. Ведуча Наталя Бєлишева послалася на цей сайт як на «Комерсант», але ще більшої помилки припустилася, назвавши текст колег «розслідуванням». Публікація «Комментариев» не є розслідуванням за жодною ознакою, зокрема тому, що складається виключно з огляду старої інформації інших медіа та політиків. Можете пересвідчитися — всі викриття в тексті містять посилання на оригінальних авторів. Тож «Комментарии» опублікували лише підбірку негативу про Омеляна, а ведуча «Інтера» анонсувала: «Издание “Коммерсант” опубликовало расследование о якобы теневых схемах...».

Далі «Подробности» фрагментарно переказують переказ від колег, не лише не перевіряючи інформації, а й перебріхуючи її. У матеріалі лунають чотири головних закиди:

«По данным журналистов, еще с 2015 года в министерстве лоббируют интересы компании “Тис”. Благодаря этому предприятие получило право на 50 % торговых сборов в порту “Южный”. Из-за чего бюджет теряет ежегодно 10 миллионов долларов. Компания также получает из бюджета деньги за фиктивную перевалку грузов и углубление акватории — заявляют журналисты», — розповідає анонімний кореспондент. Спростування всієї цієї отриманої після «розслідування» інформації «Дзеркало тижня» опублікувало у 2015 році. Якщо дуже коротко: «Тис» отримує половину зборів не від усього порту «Південний», а лише від своїх причалів. І робить це як компенсацію за те, що займалася днопоглибленням. Бюджетні кошти на це не витрачаються, адже портовий збір платять судна. З актуального додамо, що тему корупції Мінінфраструктури в контексті цієї компанії активно педалює «Народний фронт», депутат якого сам був помічений у скандальних тендерах із днопоглиблення в порту «Південний». Сімейною драму робить членство міністра Володимира Омеляна в «Народному фронті».

«Еще в январе “Тис” оказалась посреди крупного скандала, когда выяснилось, что в Мининфраструктуры планируют передать ей буксирный флот Одесского порта. При этом другим крупным портам, чьи руководители выступают против сотрудничества с компанией, в министерстве отказывают в финансировании», — продовжує «Інтер». Частини про «співпрацю з іншими портами» в публікації «Комментариев» просто немає. А от частину про буксирувальний флот «Подробности» перебрехали. «Комментарии» посилалися на заяву депутата від «Народного фронту» Максима Полякова, зроблену в листопаді 2016 року, а не в «январе». Політик стверджував, що «Владимир Омелян совместно с “Тис” намерены продать за 50 млн долларов компании из Дубай государственный буксирный флот». Тобто, отримати кораблі мала, по-перше, не «Тис», а по-друге, не безкоштовно.

«Еще в 2015 СБУ открыла уголовное дело против руководства “Тиса”, которое подозревают в лоббировании интересов российского бизнеса в Украине», — заявляють на «Інтері». По-перше, цього теж немає у публікації «Комментариев». По-друге, розслідування 2015 року стосувалося поставок зерна, а не лобіювання російського бізнесу. У листопаді 2016-го в СБУ справді акцентували на тому, що «Тис» належить російському бізнесменові, але розслідували теж не це. Сама компанія переконує, що вказаний спецслужбою та журналістами «власник» — громадянин Угорщини, який покинув СРСР у 1987 році й що насправді йому належать лише два термінали компанії, в інших він — співінвестор.

«Журналисты “Комментариев” также заявляют и о лоббировании в Мининфраструктуры интересов еще одной компании с российским следом — “Ат Механика”, которую связывают с сыном президента-беглеца Александром Януковичем [...] По данным журналистов, один из совладельцев “Ат Механика” входит в наблюдательный совет при Мининфраструктуры», — продовжують свій недослівний переказ «Подробности». Розповідаючи про «АТ Механіка», «Комментарии» посилаються на розслідування видання «Антикор». На цьому можна було би закінчити, але уточнимо: і видання «Антикор», і керівники «Механіки» стверджують, що підприємство співпрацювало з компанією Олександра Януковича лише протягом 2013-2014 року (продавало деталі, які Янукович потім продавав «Укрзалізниці»). При цьому ніхто не пояснює, як саме Мінінфраструктури лобіює інтереси «Механіки». Узагалі-то, ця компанія вже багато років не може перемогти в тендерах, адже вона — єдиний конкурент фірми братів Дубневичів, що «наживаються на підставних тендерах», отримують майже всі галузеві державні замовлення та «заганяють у мінус бюджет “Укрзалізниці”». Принаймні так п’ять місяців тому повідомляв «Інтер». Детальніше про історію розповідав проект «Наші гроші».

Закінчується цей сюжет коментарями експертів. Kind of. «Расследование уже прокомментировали в сети Интернет ряд известных блогеров. По их мнению, только на этих коррупционных схемах бюджет ежегодно теряет сотни миллионов гривен», — підсумовує анонім. Ми теж підсумуємо: «Інтер» узяв випадковий критичний матеріал, що складався з інших випадкових критичних матеріалів, і подав його в ефір, не лише не перевіривши, а ще й додатково перебрехавши та доповнивши невідомо де взятими фактами. І якщо ви думаєте, що подібну новину про Мінінфраструктури вже неможливо перевершити...

«Митингующие недовольны проектом министра, так называемым “Гиперлупом”, — это скоростной общественный транспорт. Говорят, от таких планов страдают обычные перевозчики», — повідомляє кореспондент Андрій Кравець 21 березня. У сюжет про протести маршрутчиків під Кабміном потрапило чимало смішних кадрів та заяв — активісти справді постаралися, критикуючи міністра. Голова всеукраїнської профспілки працівників транспорту навіть заявив, що «є дуже велика загроза заходу сюди транснаціональних компаній, міжнародних, які будуть монополістами». Оскільки «Інтер» узагалі не пояснив, чому ж перевізники прийшли до стін уряду, глядачі могли (на фоні єдиної власної назви транспорту в сюжеті та численних візуальних жартів) вирішити, що маршрутчики справді протестують проти Hyperloop. Тимчасом як зі значно більшою імовірністю йдеться про плани Мінінфраструктури знищити маршрутки, замінивши їх якіснішим міським транспортом. Практичні кроки для цього Володимир Омелян пояснював ще в лютому. На мітинг 21 березня він теж відреагував, але кому потрібні коментарі міністра, експертів чи пасажирів, якщо можна послухати про захоплення українських доріг транснаціональними монополістами?

Загалом, за якістю матеріалів Володимир Омелян уже наблизився до найкращих часів Арсена Авакова та Олега Ляшка. Тепер чекаємо, коли він пройде посвяту коментарями Сергія Капліна.

Перевагу на телеканалах отримали такі політики та політичні сили:

Петро Порошенко — подяки правоохоронцям у справі Савченко та річниця СБУ сім разів приводили Президента на телебачення. Двічі його піар фігурував на ICTV та «Інтері», по разу на СТБ, «1+1» та «Україні».

Володимир Гройсман — земля селянам, дороги автомобілістам, захист бізнесу та інші обіцянки прем’єра подарували йому дванадцять «паркетних» новин цього тижня. Шість із них вийшло на «Україні», три на «Інтері», дві на ICTV та одна на СТБ.

Олег Ляшко — другий піарний фронт «радикала» на «Інтері» приносить свої плоди. Цього тижня політик фігурував на телебаченні одразу дев’ять разів: шість на «Україні» й три на «Інтері».

Сергій Каплін — цього тижня член Блоку Петра Порошенка боровся головним чином за підвищення соціальних виплат. У сумі це подарувало йому п’ять сюжетів на «Інтері».

Сергій Рудик — ще один інтерівський член Блоку Петра Порошенко фігурував у новинах телеканалу чотири рази: лобіював добрива Фірташа та працював на своєму окрузі.

«Опозиційний блок» — партійці тричі піарилися на «Інтері» та тричі на «Україні».

Юлія Світлична — найпопулярніша українська голова ОДА заслужила цього тижня одразу на п’ять новин у загальнонаціональному прайм-таймі. Двічі на «Україні» й тричі на «Інтері» вона підтримувала освітян, залізничників та спортсменів.

Михеїл Саакашвілі — про сміливість політика та його черевики розповідали на «1+1».

Леонід Кучма — колишній Президент організував виставку робіт студентів Чернівецького університету й потрапив у новини ICTV.

МАУ — новий літак компанії свого власника хвалили на «1+1».

Володимир Мунтян — черговий раз про благодійність проповідника звітував «Інтер».

Критика:

Володимир Омелян — негативні історії про міністра інфраструктури цього тижня двічі переповідав канал «Інтер».

Вадим Рабінович — лідера партії «За життя» знову двічі критикував «Інтер».

Уляна Супрун — заклики до відставки та сумніви в повноваженнях чиновниці цього тижня лунали у двох сюжетах «Інтера» та одному — «України».

Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов — «Україна» чотири рази займалася чорним піаром колег свого власника.

Пилип Іллєнко — цикл критичних сюжетів про Держкіно продовжив «1+1». Цього тижня тут сумнівалися в тому, чи легітимно Пилип Іллєнко очолює агенцію.

Загалом протягом тижня експерти «Детектора медіа» нарахували 71 сумнівний матеріал. На «Україні» таких було 29, на «Інтері» — 28, на «1+1» — сім, на ICTV — шість, на СТБ — один.

Детальніше про це читайте в публікації «“Похід на Голгофу” Савченко та попелюшка-Саакашвілі. Моніторинг теленовин за 19–25 березня 2018 року».

comments powered by Disqus