Моніторинт теленовин та ток-шоу каналу «Інтер» - січень 2013

Фото: zn.ua

Аналіз дотримання стандартів журналістики в новинах, підсумковій програмі і ток-шоу телеканалу «Інтер» (за період 14-20 січня, +25 січня) 2012 року ГО «Телекритика» здійснює в рамках меморандуму Фонду «Відродження»  та телеканалу «Інтер».

Моніторинг за грудень-2012 дивіться тут.

У порівнянні з груднем 2012 року, у січні 2013-го у новинах і тижневику каналу «Інтер» відчувався ще більш відчутний зсув у напрямку дотримання професійних стандартів інформаційної журналістики. Недоліки, виявлені в цих програмах, вже більше схожі на наслідки недостатньої професійності, відповідальності чи самоконтролю журналістів,  або ж заниженої планки редакційних вимог, аніж на симптоми системного політичного тиску або цензури. Нове політичне ток-шоу «Справедливість» із Анною Безулик, що змінило у п’ятничному ефірі «Велику політику з Євгенієм Кисельовим», продемонструвало новий рівень балансу думок, регламентування часу висловлювання та безсторонності модераторської роботи, хоча його концепція поки що далека від досконалості.

Новини («Подробности»)

В дослідженому тижні  (14-20 січня) порівняно з груднем 2012 року у випусках новин телеканалу стало відчутно менше порушень балансу думок. Разом із тим, кількість порушень стандартів відокремлення фактів від думок і достовірності залишається високою. Журналісти каналу постійно роблять власні висновки і оцінки, не посилаються на джерела фактичної інформації або ж роблять нечіткі, розмиті, узагальнені посилання, наводять висновки і оцінки з абстрактними, анонімними авторами цих думок.

Порушення стандарту відокремлення фактів від думок трапляються майже в кожному матеріалі «Подробностей» (38 із 40 проаналізованих). В багатьох випадках коментарі не мають чіткого авторства та очевидних підстав (що означає також порушення стандарту достовірності): «Для наполнения "дырявого" бюджета все средства хороши», «Ведь агробизнес – дело хоть и рискованное, но все же прибыльное», «То, что украинскому Западу хорошо, Востоку – мрак», «Любви здесь много, а вот деньги – в дефиците. Выплат по рождению детей сейчас не хватает им даже на еду» тощо. Подібні фрази не несуть змістового навантаження та суперечать головному призначенню інформаційної журналістики – доносити до аудиторії інформацію.

Наприклад, у повідомленні про смерть Михайла Гориня чуємо: «Закончилась эпоха, осталась память. Иначе, как частью эпохи патриотов-романтиков Михаила Горыня назвать нельзя. Ему повезло и не повезло: большую часть жизни боролся за независимость и только 20 лет пожил в свободной стране. Звания героя Украины, правда, не получил, да и карман не набил. Политика для Горыня никогда не была корытом». Не зрозуміло, які підстави має автор сюжету, журналіст Василь Зима, для таких висновків про Гориня; відтак сумнівною є цінність суджень автора про визначну особистість.

Недостовірні посилання також дуже поширені – вони є у 27 із 40 проаналізованих матеріалів. Найчастіше трапляються посилання на певну установу чи державний орган без точної вказівки посадової особи, яка є джерелом інформації; абстрактні «ЗМІ» замісь конкретних джерел; «експертів» без зазначення конкретних прізвищ. Також трапляються оцінки без посилання на конкретне джерело, що є неприпустимим із погляду стандартів інформаційної журналістики.

Системного замовчування важливих тем та інформаційних приводів у новинах не виявлено, проте занепокоєння викликає те, що в «Подробностях» не знайшли відображення доволі важливі події, зокрема наступні (цитується за стрічкою новин інформаційної агенції «Інтерфакс-Україна»):

  • Дочка Тимошенко звинувачує СБУ і АП в появі в інтернеті її електронних листів; «Батьківщина» звернулася до іноземних правоохоронців з проханням розслідувати публікації в інтернеті фальшивої переписки доньки Тимошенко і депутата Немирі
  • Депутатів з «Батьківщини» не допустили до палати Тимошенко, щоб вони змогли ознайомитися з умовами її утримання; Депутати, так і не дочекавшись керівника Качанівської колонії, залишили йому записку про те, що він боягуз
  • Розпочато процедуру банкрутства «Луганськгазу» і «Вінницягазу», які попередньо задешево придбав Фірташ
  • «Укртелеком» підвищує тарифи на послуги для мобільних операторів
  • «УДАР» оскаржить в суді всі рішення ВР, які приймалися «піаністами» - Кличко
  • Опозиція внесла до ВР законопроект, за яким судді повинні показувати все своє майно, доходи і витрати
  • Опозиція пропонує за порушення персонального голосування саджати депутатів ВР до в’язниці
  • Шахтарі Львівської вугільної компанії пікетують Адміністрацію президента
  • Freedom House заявляє, що Україна продовжує втрачати рівень свободи і вже зрівнялася в антирейтингу з Руандою
  • Залізничники пікетують Кабмін, вимагаючи компенсацій за перевезення пільговиків і протестуючи проти приватизації «Укрзалізниці»
  • Астрономи заявляють про навмисне нищення владою Кримської обсерваторії
  • Євросуд зобов’язав Україну виплатити близько півмільйона євро за 5 позовами
  • Патріарх Філарет звернувся до Вселенського Патріарха відносно розгляду питання автокефалії церков
  • В держбюджет-2013 не закладено зарплати бюджетникам на четвертий квартал – Калетнік

Це далеко не вичерпний перелік вартих уваги й важливих для суспільства тем та інформаційних приводів, які не були висвітлені «Подробностями». Йдеться не про цілковите замовчування тем (зокрема, в ці дні в новинах «Інтера» було чимало інших повідомлень про Тимошенко; хоча й порушення стандарту балансу думок трапляється найчастіше саме у новинах із цієї теми), а про відсутність у загальній картині окремих важливих фактів та підтем, яка не дозволяє глядачам скласти повне уявлення про те, що відбувається в країні.

Тижневик («Подробности недели» 20 січня)

У порівнянні з грудневими випусками «Подробностей недели» в програмі відбулись відчутні зміни в бік забезпечення балансу та повноти подання інформації. Так, у програмі з’явилась постійна гостьова студія, в рамках якої 20 січня народний депутат Олександра Кужель («Батьківщина») та Володимир Олійник (Партія регіонв) обговорювали ситуацію у справі Юлії Тимошенко. Сама можливість почути дискусію рівнозначних за рангом і впізнаваністю представників влади і опозиції у тижневику «Інтера» є свідченням величезного прогресу; що ж до теми цієї розмови, що донедавна самі згадки про опозицію в програмі були нечастими, а пряма мова опозиціонерів, пов’язана із темою Тимошенко, не допускалась категорично.  Поведінку ведучого Олега Панюти під час модерування дискусії між Кужель і Олійником можна назвати безсторонньою.

Сюжет Світлани Чернецької на цю саму тему демонструє різкий ухил у бік критики Тимошенко, що спонукнуло Сергія Грабовського до трактування цілого випуску як спрямованого проти ув’язненої опозиціонерки. Підводка до сюжету не є збалансованою (згадавши про звинувачення в замовленні вбивства Щербаня, ведучий не згадав про те, як Тимошенко та її захист на нього відреагували). Матеріал важко оцінювати за стандартами інформаційної журналістики, позаяк за жанром він є публіцистичним (метафоричне представлення зображення страждань Тимошенко як театру, втім, спрощує ситуацію). Однак і тут чуємо невигідні владі коментарі представника Тимошенко Сергія Власенка та незалежного експерта Вікторії Сюмар.

Добір тем у випуску дозволяє стверджувати, що «Подробности недели» не замовчували важливих політичних та економічних тем. Рішення розпочати випуск із сюжету про епідемію грипу з ретроспективою подій осені 2009 року, коли суспільство охопила істерія через «свинячий грип», свідчить про збереження рієнтації тижневика в першу чергу на соціальну тематику. Хоча матеріал містить і політичний підтекст, зокрема, нагадує про роль Юлії Тимошенко, яка тоді була прем’єр-міністром. У висвітленні ситуації 2009 року не дотримано балансу думок, адже представникам тогочасного уряду не дано змоги відповісти на звинувачення; так само й роль нинішньої влади, а тогочасної опозиції в роздмухуванні паніки в сюжеті Алли Щоличевої не відображена.

Відхід від стандарту повноти подання інформації бачимо в матеріалі про нового керівника Національного банку України Ігоря Соркіна. Попри те, що він не є суто позитивним – містить критичні висловлювання експерта Сергія Ларцева та навіть коментар лідера  «Батьківщини» Арсенія Яценюка, - Соркіна в сюжеті ідеалізовано та героїзовано як «супер-воїна незалежності». Комплімент на адресу його інтелектуальних здібностей, а особливо порівняння з японським полководцем-героєм викшикають сумніви щодо безсторонності автора матеріалу Геннадія Вівденка. Разом із тим, у сюжеті відсутні згадки про те, що батько Соркіна працює в російському «Газпромі», а також про скандал, пов’язаний з фото сина Соркіна у соцмережах. Про місце роботи батька Соркіна говорить уже по завершенні сюжету ведучий Олег Панюта, називаючи це «немаловажной деталью»; він подає родинний зв’язок нового керівника НБУ з газпромівським менеджером як позитив, адже «Газпром» - найбільший постачальник газу в Україну. Схоже, творці програми свідомо відфільтрували негативні деталі біографії та родинного становища Соркіна. 

Тема підвищення житлово-комунальних тарифів із залученням як експерта екс-міністра ЖКГ Павла Качура висвітлена у випуску цілком професійно і збалансовано.

 Непропорційно багато уваги присвятили творці програми вбивству російського злочинця Аслана Усояна, якого шанобливо називають «авторитетом» і взагалі змальовують як постать романтичну і радше позитивну. Можливо, такі акценти зроблені на догоду аудиторії, для якої події у світі російського криміналітету є актуальними завдяки дискурсу бандитських серіалів.

Загальна лібералізація підходів до висвітлення політичних та економічних тем у «Подробностях недели» не викликає сумніву, однак до неупередженості, безсторонності та відсутності політичних «фільтрів» фактажу програмі ще далеко.

Ток-шоу («Справедливість» з Анною Безулик 25 січня)

Прем’єра програми «Справедливість» відбулась 25 січня о 20.30. Героями першого випуску стали заступник Глави Адміністрації Президента Ірина Акімова, заступник голови фракції «Батьківщина» Сергій Соболєв, голова Харківської обласної державної адміністрації Михайло Добкін, член фракції «Батьківщини» Андрій Сенченко, економіст-регіонал Олексій Плотніков та член фракції партії «УДАР» Павло Розенко. Бачимо, що у складі «провладної» та «опозиційної» половин є певна диспропорція – троє регіоналів проти двох опозиціонерів (обоє – з «тимошенківського» табору «Батьківщини») та одного «ударівця». При цьому, якщо присутність Плотникова та Розенка, як у минулому експертів-економістів, виправдана, то причина запрошення саме Михайла Добкіна залишається незрозумілою.

У співставленні з «Великою політикою з Євгенієм Кисельовим» новий проект Анни Безулик продемонстрував високий рівень плюралізму, балансу думок та ґрунтовності обговорення поставлених питань, дотепер не бачений на «Інтері». Одначе оглядачі зауважують, що, попри демократичність формату, який значною мірою нагадує «РесПубліку», яку Анна Безулик вела на 5 каналі, концепція ток-шоу поки що сира та не до кінця продумана. Зокрема, серед зауважень оглядачів такі:

1. Розмитість і надмірна загальність першої теми – «чи можливий справедливий розподіл багатств?». З одного боку, така постановка теми яскраво продемонструвала відмінність між «Великою політикою», прив’язаної до приземлених реалій політичної метушні, та «Справедливістю», яка бере ширші й піднесеніші теми. З іншого, викликає сумніви відповідність філософської постановки теми до насущних потреб глядачів.Також її абстрактність призвела до того, що подекуди учасники дискусії оперують невизначеними поняттями. Наприклад, Ольга Мусафірова говорить, що власника активів повинне визначати «ринок, тобто суспільство», на що Павло Розенко відповідає, що «є єдиний визнаний у світі спосіб цього досягти – проведення реформ».

2. Композиція програми не створює можливості для повноцінної прямої дискусії між опонентами. Герої-спікери відповідають на запитання ведучої і експертів, але мало комунікують між собою.

3. Відсутність розрізнення експертів та журналістів, і, як наслідок, встановлення часового обмеження в одну хвилину для висловлювання експертів, таких як Олександо Пасхавер, чия думка може істотно доповнити дискусію. На зауваження Наталії Лигачової щодо невідповідності спеціалізації запрошених журналістів до поставленої теми відповіла сама Анна Безулик, пояснивши логіку добору.

4. Пріоритетність дотримання формальних вимог (правил) програми над змістом сказаного.

5. Відсутність оперативної перевірки суперечливих тверджень – наприклад, словам Павла Розенка про те, що було закрито 70 тисяч підприємств, були протиставлені слова Ірини Акімової, що підприємств побільшало на 20 тисяч, і глядачам залишалося вірити на слово одному з політиків.

Разом із тим, поява в ефірі «Інтера» ток-шоу із врівноваженим представленням позиції влади та опозиційних (хоч і не всіх) політичних сил, можливістю для змістовних висловлювань і обґрунтованої критики є безперечним позитивом, як і орієнтованість програми Анни Безулик на експертну думку й надійну соціологічну інформацію. Попри те, що цей випуск програми не був надто успішним із погляду рейтингів,  уже наступний, присвячений справі Щербаня, виявився більш резонансним і рейтинговим. А серед фактів, що лунали з уст героїв та експертів, було чимало інформації, що становить цінність для суспільства.

comments powered by Disqus