Спецслужби, кібератаки і лояльні медіа — особливості гібридної війни

baltnews.lt

Як діє російська «м’яка сила»

Директор Благодійного фонду «Ініціатива з дослідження східноєвропейської безпеки» Максим Хилько нагадав, що російська інформаційна війна не є новим явищем. Такий вплив на інші країни Росія використовувала впродовж минулого століття. Прикладом можуть бути військові дії 1917-1920 років, які вела Росія на території України, прикриваючись керованим нею урядом у Харкові. Тоді це також називали громадянською війною. Те саме було і у Фінляндії у 1939-40 роках.

«І хоча гібридна війна не є новим явищем, «новинка» полягає в тому, що невійськовий компонент, який модернізували у відповідності до технічного прогресу, домінує над військовим», — каже пан Хилько. Для такої діяльності з початку 1990-х років Росія аналізувала комунікаційні переваги Заходу. У РФ було написано десятки дисертацій про інформаційну війну та «м’яку силу».

За словами Максима Хилька, особливостями гібридної війни є:

  • перемога над країною без повномасштабної військової атаки — за рахунок зменшення її спроможності протистояти, використовуючи методі, які не визначаються як «традиційна агресія»;
  • комбіноване використання дипломатичних, політичних, економічних важелів, ЗМІ та інших невійськових засобів з обмеженим використанням військової сили;
  • мікс звичайних і нетрадиційних/нерегулярних бойових дій, включаючи кібератаки, терористичні та кримінальні дії;
  • використання державних та недержавних гравців (військові,воєнізовані організації, цивільне населення);
  • задіяні спеціальні сили (служба безпеки, розвідка), а не армія;
  • використовуються лояльні місцеві жителі, дії зосереджуються на внутрішніх вразливостях країн.

Експерт відзначив, що в Україні Росія діє через контрольовані медіа, перш за все з російськомовним контентом, церкву Московського патріархату та лояльних політиків, громадські організації.

Утім, за таким сценарієм РФ впливає і на країни ЄС: підтримуючи популістів, підкуповуючи політиків, фінансуючи громадські організації чи медіа, проводячи кібератаки.

Для того, щоб протистояти гібридним атакам, потрібно перш за все сприймати їх серйозно, виділяючи відповідні ресурси для боротьби з ними. Крім того, країнам Заходу варто координувати свої дії, докладаючи більше зусиль для боротьби з корупцією, розвитку медіаграмотності населення та посилюючи кібербезпеку. Не зайвим будуть більш глибокі аналітичні дослідження самої структури гібридних атак.

Російська пропаганда стала більш вигадливою

Програмний директор МГО «Інтерньюз-Україна» Андрій Кулаков зазначив, що російська пропаганда вже не така безглузда, як це було декілька років тому, коли говорили про «розіп’ятих хлопчиків». Зараз Росія поширює напівправду та чутки, використовують цитати, змінюючи контекст (нещодавно «Детектор медіа» писав про такий випадок, у якому фігурував Андрій Парубій). Тож тепер доволі важко відрізнити фейк від справжніх новин, тому що це гра з фактами, контекстами та підсумками.

За експертною оцінкою пана Кулакова, російські пропагандистські зусилля спрямовані на розвиток у людей «цинічного сприйняття» та «апокаліптичного сприйняття». У першому випадку Росія використовує західні цінності та свободу преси, спотворюючи їх. Наприклад, у Росії наголошують, що Russia Today — це засіб масової інформації, що подає альтеративні позиції, які замовчують інші медіа. Працюючи по другому напрямку, РФ поширює інформацію про те, що в західних країнах усе погано, а існуючі політичні та економічні системи потребують перегляду, бо вони невдовзі колапсують.

Медіаграмотність, на думку пана Кулакова, справді є важливим аспектом у боротьбі з такими впливами, але вона спрацює лише за декілька років. Тобто це довгостроковий проект. Крім того, за цей час еволюціонують можливості для створення фейків, що дозволить на новому рівні маніпулювати з фото та відео. «Тобто нам потрібно бути готовими до світу постфактів, тому що «факт» стане доволі проблематичним поняттям», – зауважив пан Кулаков.

Дієвими, на думку експерта, важелями протидії російській пропаганді є санкції Заходу щодо не лише медійних компаній, а й менеджерів медіа, які поширюють пропаганду. Варто чітко розрізняти реальні медіа та ті, що створені для гібридної війни, а також ретельніше стежити за тим, хто фінансує те чи інше медіа. «І, хоч це не популярні на Заході рішення, проте блокування російських соціальних мереж чи медіа також є вкрай дієвим інструментом», — додав пан Кулаков.

Що турбує німецьких держслужбовців

Керівник західної делегації Себастьян Шаллау зазначив, що в Німеччині деякі партії використовують неправдиву інформацію для зміни громадської думки. Основними інструментами для цього стають соціальні мережі.

«Деякі партії поширюють мову ворожнечі щодо певних груп населення, мігрантів. Такої інформації дуже багато. І люди часто не перевіряють ці повідомлення, сприймаючи це за чисту монету. Вони починають вірити, що це справді проблема. Особливо піддається впливу молодь, яка проводять багато часу у соціальних мережах і критично налаштована щодо урядової інформації. Молоді люди все частіше вважають мігрантів небезпечними, що вони заберуть усі робочі місця, тому потрібно припинити приймати їх у країні», — розповів пан Шаллау.

Він також додав, що найчастіше німецькі ЗМІ події на Сході України називають не війною, а конфліктом.

Співробітник українського Міністерства інформаційної політики Олександр Демченко вважає, що основною проблемою західних медіа у висвітленні подій в Україні є намагання дотримуватися формального балансу.

«Вивчаючи повідомлення німецької преси, я помітив, що вони дають «проросійську позицію» та «проукраїнську», називаючи це балансом. На мою думку, такий «баланс» є головною проблемою висвітлення подій західними медіа. Баланс — це не правда, коли намагаєшся розповісти про війну чи конфлікт. Неправильно питати у терориста про позицію, а потім те саме запитувати у жертви»,— сказав Олександр Демченко.

На думку пана Шаллау, німецькі ЗМІ можуть зазнавати впливу ззовні, тому ліками від викривлення медіа реальної картини може стати перевірка інформації.

Представник українського міністерства погодився з цим і підкреслив: нині діяльність відомства більше націлена не на розвінчування фейків, що продукує РФ, а на те, щоб навчити українців розрізняти якісні новини від маніпулятивних. Така робота спрямована насамперед на школярів і студентів.

Організаторами зустрічі «Fakenews Vs. реальні новини: критичне інформаційне споживання в епоху постправди» були проект «Громадська синергія», Рада зовнішньої політики «Українська призма», Чернігівська обласна організація ВМГО «Спілка молодих державних службовців України». З німецького боку ініціатором виступила Спілка молодих держслужбовців землі ФРН Північний Рейн-Вестфалія.

comments powered by Disqus