За два останні місяці опубліковано результати цілої низки всеукраїнських соціологічних опитувань, проведених авторитетними дослідницькими центрами. Тобто з’явився надзвичайно цікавий матеріал для аналітичних і прогностичних розвідок у мас-медіа. Але ні! Таких розвідок майже немає, друковані й електронні видання обмежуються наведенням тих чи тих цифр, які при цьому нерідко подаються, м’яко кажучи, не надто грамотно.

За прикладом не треба далеко ходити.

«47,7 % опитаних Київським міжнародним інститутом соціології готові заради миру погодитися на надання російській мові статусу другої державної…

У той же час 38% опитаних не згодні на це.

40,7 % респондентів заради миру готові погодитися на відмову від вступу в НАТО, а 33,9 % — на відмову від інтеграції в Європейський Союз.

33,3 % опитаних готові заради миру погодитися на остаточне відділення анексованого Росією Криму від України, 26,4 % — на надання автономії самопроголошеним "ДНР" і "ЛНР", 24,7 % — на амністію сепаратистів, а 21 % — на федералізацію всієї України.

Серед опитаних КМІС знайшлося 18,7 % готових погодитися заради миру на визнання незалежності самопроголошених республік, 15,3 % — на передачу Донецької та Луганської областей Росії, а також 5,8 % — на передачу Росії всієї Східної і Південної України по лінії Дніпра».

Ці не надто приємні і для влади, і для громадянського суспільства дані притьмом кинулися коментувати російські мас-медіа; в Україні ж запанувала майже повна мовчанка. За одним винятком:

«Почти половина всех жителей Украины готовы признать русский язык — вторым по счету государственным языком в стране. Об этом сообщил глава общественного движения “Украинский выбор” Виктор Медведчук.

“Ради мира в Донбассе 47,7 % украинцев согласны предоставить русскому языку статус второго государственного, и лишь 38 % против этого”, — написал на своей странице в Facebook Виктор Медведчук.

Глава общественного движения также отметил, что власти Украины категорически игнорируют мнение граждан страны, даже не пытаясь понять, почему же чуть ли не у половинаы страны мнение отличается от правительственных решений.

“Единственным государственным, конституционным языком Украины был, есть и будет украинский язык!” — твердит правительство. “Видимо, так Киев заинтересован в мирном урегулировании конфликта”, — делает выводы Медведчук».

Схожим чином, тільки з використанням більш розгнузданої стилістики, коментують ці дані й російські мас-медіа, особливо «антифашистські». Що й не дивно: не забуваймо, що головним антифашистом після того, як геноссе Гітлер обдурив його, став особисто товариш Сталін…

«84 % украинцев доверяют Путину, а Жириновский популярней Порошенко» — статтю з кричущим таким заголовком опублікував сайт «Антифашист». Про що йдеться? Про результати інтернет-опитування, яке не є в жодному разі ані валідним, ані репрезентативним. Адже в такому опитуванні (було би бажання!) можна «наклацати» ледь не будь-який результат, а потім носитися з ним, як із писаною торбою. От і тут: ідеться не про спільноту українців, а про спільноту тих, хто клацав мишкою, натискаючи потрібний варіант відповіді на одному з далеко не найбільш популярних сайтів… Але маємо гучний заголовок і скандальні «результати», розтиражовані в інтернеті. І, звичайно, в цій статті цитується Медведчук…

А ми не поспішатимемо і звернемося безпосередньо до даних КМІСу. Ось який вигляд мали це запитання та відповіді на нього.

Ви готові чи не готові заради миру погодитися на…?

% СЕРЕД УСЬОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

Як бачимо, в цьому запитанні респондентам було запропоновано відповісти на всі одинадцять варіантів відповідей, тобто без їхнього ранжування, без визначення ієрархії власних цінностей і важливості тих чи інших речей для них самих. Як на мене, це було запропоновано соціологам замовниками, щоби потім скористатися відповідями в пропагандистських цілях. Хто замовник? Не знаю, але маю цілком умотивовані припущення… А от справжня ціна цим відповідям — така сама, як і відповіді на запитання: «Вибирай: гаманець або життя» — в ситуації, коли грабіжник націлив на тебе пістолет. Грамотним (із погляду соціології, а не маніпулятивної політтехнології, яка була в фокусі уваги замовника) було б інше формулювання запитання, як-от у свіжому дослідженні соціологічної групи «Рейтинг»:

«Будь ласка, скажіть, які ТРИ проблеми з перелічених є найважливішими для України? (три відповіді)».

Одержано були такі відповіді: воєнні дії на Донбасі (64 %), корупція в державних органах (43 %), безробіття (30 %). Серед інших важливих проблем — контроль за зростанням цін (28 %), низький рівень виробництва (23 %), падіння курсу гривні (22 %), некомпетентність уряду (20 %). Статус російської мови серед найважливіших проблем набрав 1 % відповідей респондентів…

На цьому можна було би поставити крапку, якби не ще одне лінгвістичне, точніше, лінгво-політичне запитання в дослідженні «Рейтингу», яке, певен, не наважаться належним чином коментувати українські мас-медіа, але за відповіді на яке вхопляться й російські ЗМІ, й російські спецслужби.

«Як Ви оцінюєте дії Росії щодо Криму?» — запитали соціологи «Рейтингу» в респондентів. І ось що отримали. 59 % опитаних етнічних українців відповіли: «Це незаконне вторгнення та окупація території України», а 15 % — «Це правомірний захист російськомовних громадян України». Що ж стосується етнічних росіян, то тезу про незаконне вторгнення підтримало 28 %, а про правомірний захист російськомовних — 31 % (інші респонденти в обох випадках не відповіли чи не мали думки з цього питання, або — йдеться про незначну кількість опитаних — запропонували свій варіант відповіді).

Загалом же по всій Україні відповідь, що насильницька анексія Росією Кримом — це «правомірний захист російськомовних громадян України» дали 20 % опитаних. Ось якими є потенційні обсяги «п’ятої колони», або ж, якщо хочете, таких собі фольксдойчів «русского мира». При цьому серед етнічних росіян — громадян України таких ціла третина. Згадані 20 % корелюють із даними американської дослідницької структури Pew Research Center, за якими 21 % українських громадян, попри все, продовжує любити Росію. Але прискіпливого аналізу даних Pew Research Center (а в них ідеться про ставлення до Росії та Путіна в десятках держав) в українських мас-медіа немає, подекуди з’являвся тільки виклад цих даних (найбільше не люблять Путіна іспанці, поляки та французи, найбільше люблять в’єтнамці).

До речі: ота п’ята частина українців, які схвалюють захист «російськомовних у Криму» та продовжують любити Росію (реально — Російську імперію), — це зайве свідчення величезної ефективності московської пропаганди (передусім телевізійної) та беззубості Міністерства інформаційної політики України, яке покликане знаходити протидію цій пропаганді…

Отож залишається запитати: невже ж українська журналістика настільки квола й полохлива, що не може проаналізувати даних соціологічних опитувань, відділити грішне від праведного й окреслити проблеми та небезпеки, які реально стоять і постануть у найближчому майбутньому перед країною?