Катерина Коберник керує сайтом «ТСН.ua»уже чотири роки. До цього вона встигла попрацювати редакторкою видання «Кореспондент.net», журналісткою в журналі «Корреспондент», заступницею головного редактора в журналі Forbes. У Школі журналістики Українського католицького університету Катерина Коберник розповіла, як охопити аудиторію у Фейсбуку, як можна зробити сурдорпереклад кльовим і чому котиків тепер не переглядають.

Я кілька років працювала в політичній журналістиці, тому на «ТСН.ua» витратила багато часу на те, щоби зрозуміти цільову аудиторію. Тут можна дозволити собі більше — експериментувати з форматами, гумором, створювати вірусні відео. Аудиторія «ТСН.ua» — у середньому три мільйони унікальних користувачів на місяць, хоча часом сягає чотирьох мільйонів. Це майже десять відсотків населення країни. Якщо новини «ТСН» на телебаченні дивляться здебільшого жінки, то сайт читають порівну чоловіки й жінки. Сайт має молодшу аудиторію: молоді, сміливі й зухвалі.

Торік ми мали 238 мільйонів переглядів відео у Фейсбуку. Найчастіше дивляться вірусні відео, які ми робимо спеціально для соціальних мереж. Наприклад, багато переглядів набрало відео з компіляцією новорічних привітань президентів різних років. А нещодавно нашим хітом було відео «Бариги» з висловлюваннями Саакашвілі. Навіть сам Саакашвілі репостив.

Днями добірка коубів про снігопад зібрала мільйон переглядів за 23 години. У Києві був снігопад, усіх засипало, всі сиділи вдома, бо важко дістатися на роботу. Дивляться в інтернет — а там добірка того, що їх хвилює. Якщо ти розумієш аудиторію і знаєш, що її цікавить зараз, це завжди спрацьовує.

Коли ми почали запускати відео у Фейсбуку, продакшн сайту був головним локомотивом. Телевізійні сюжети в соцмережах дивилися погано, але й ми погано вміли працювати з таким контентом. Не досить просто публікувати сюжети «ТСН» на фейсбук-сторінці. Тепер ми використовуємо лише десять відсотків телесюжетів, решту ріжемо, монтуємо й викладаємо лише ті, які аудиторія буде дивитися.

Відео у Фейсбуку не вдається монетизувати. Однак можна заробляти на поширенні нативної реклами в соцмережах. Наприклад, ми робили сюжет, а потім стрим зі львівською блогеркою — водійкою трамваю. Компанія, яка забрендувала трамвай, проспонсорувала стрим.

Ми поновили сурдопереклад новин. Спершу мене лякало все, бо треба розуміти всі терміни, щоб нікого не образити. Після того, як ми зв’язалися з нашими перекладачами, з’явилась іще одна проблема: вираз обличчя сурдоперекладачів у маленьких віконцях у кутку екрана, як ми звикли бачити, занадто статичний. Наші перекладачі сказали, що це все неправильно й треба робити по-іншому. Ми подивились, як це роблять на Заході. Там це справді інакше: сурдоперекладачі розташовані в кадрі в повний зріст — глядачі мають бачити людину повністю, як вона повертається, які в неї емоції.

Ми вирішили, що на телебаченні це поки що дуже важко реалізувати, бо третину екрана треба віддати для сурдоперекладача. Тому новини жестовою мовою транслюють на сайті «ТСН.ua». Наші перекладачки досить емоційні: вони усміхаються, підстрибують. Це важка праця, бо лише випуск «ТСН. Тижня» дівчата перекладають упродовж двох годин без перерви. Коли ми транслювали концерт «Океану Ельзи» з сурдоперекладом, зробили багато дублів. І за час зйомок уже самі знали якісь жести. Раніше мені здавалося, що це світ тиші, й це лякало. Тепер я побачила, що ці люди емоційні, живі й можуть розмовляти без слів.

«ТСН.ua» підписав редакційну угоду з інвестором, яка зводиться до того, що всі матеріали друкуються на сайті лише за згодою редакції. Всі питання, які стосуються контенту, вирішує редакція та керівник проекту. Якщо новину на сайт намагається поставити хтось інший, крім редакції — це порушення угоди.

За умовами угоди на сайті не може бути джинси. Якщо це хтось робить із редакції, для цього існують штрафні санкції. Однак за роки моєї роботи такого не було. Підписана нами редакційна угода сприяє тому, що в сайту «ТСН.ua» є максимальна свобода у виборі тем. Ми можемо писати про що і про кого завгодно, ставити будь-які об’єктивні новини, які мають декілька точок зору, навіть якщо вони можуть негативно впливати на імідж інвестора.

«ТСН.ua» критикують за велику кількість насильства в новинах. На жаль, життя в Україні частково таким і є, ми намагаємося відобразити його в усій натуралістичності, тож ігнорувати ці новини ми не можемо.

Про нас часто кажуть, що ми публікуємо багато жовтих новин. Але «ТСН.ua» — це таблоїд, тож було би дивно, якби їх не було. Для таблоїда це нормально.

Читачі часто плутають телепрограму «ТСН» із сайтом. Треба розуміти, що в людей, які працюють на стрічці новин, немає випускового й головного редактора, які потім перечитують усі новини в реальному часі. Помилки роблять усі, навіть мегамонстри медіабізнесу. People make mistakes. Якщо в нас просочується якась недостовірна інформація — це велика проблема для нас, однак не кінець світу. Ми намагаємося максимально оперативно дати правдиву інформацію, вибачитися перед аудиторією, зробити висновки, як не допускати подібного в майбутньому. Чесно перепросити читачів і визнати помилку, а не скидати провину на інших — це правильно.

Сайт також пов’язують з інвесторами і з тим, що може бути цензура. Можу сказати точно, що на сайті немає цензури. Цим «ТСН.ua» якісно вирізняється з-поміж інших новинних сайтів, і це легко перевірити.

Котики не заходять. Якщо контент популярний, то він популярний і на сайті, і в соцмережах. Це можуть бути й легкі, веселі новини, або ж скандальні чи дуже важливі. Наприклад, нині популярні новини про проблеми з газопостачанням і скандал із «Газпромом».

У соцмережах особливо люблять скандали, які стосуються зірок, політиків, про чужі гроші. Але, як ми знаємо, у випадку з українськими політиками йдеться якраз про наші гроші в інших кишенях. Сюжет журналістки Даші Щасливої про зарплати депутатів набрав майже мільйон переглядів у Фейсбуку.

На тлі серйозних тем про війну та історію якось ми вирішили зробити спецпроект про котиків — найпопулярніші котики всіх соцмереж. Це було фіаско, бо проект не подивились узагалі.

Якщо, наприклад, з’явиться новина про слониху, яка бігала Сахарою й шукала своє слоненя, — люди це запам’ятають і надалі в них складеться враження, ніби в нас легкі новини. Хоча в нас за день багато серйозних новин: про «Газпром», заяви Порошенка, Гройсмана, історії з Верховної Ради тощо.

Колись, наприклад, на Бі-бі-сі був великий текст про те, як з’являється пух у пупку — автори роз’яснювали, чому в кожної людини він є. Це було дуже круто розписано. Почуття гумору й серйозна журналістика — не антоніми. В аудиторії «ТСН» почуття гумору геніальне.

Фото Марини Верещаки.