MediaSapiens публікував аналіз психолога Любові Найдьонової щодо впливу медійного висвітлення суїцидів. Тепер ми публікуємо витяги з рекомендацій із висвітлення суїциду, підготовлені Лабораторією психології масової комунікації та медіаосвіти Інституту соціальної та політичної психології НАПН України.

Австрійські рекомендації для медіа щодо висвітлення суїциду

Імовірно, імітаційний ефект зростатиме, якщо:

• матеріал приваблює велику увагу (публікується на титульний сторінці, має сенсаційний заголовок, використано слова «суїцид», «самогубство», написаний у спекулятивному стилі);
• подаються деталі про персону (ім’я, фото, життєві обставини, суїцидальні записки);
• подаються деталі методу суїциду («помер через…»);
• містяться деталі щодо місця суїциду (позначення або фото);
• стаття реконструює суїцидальний акт;
• подаються деталі суїцидних форумів в інтернеті (особливо адреси);
• спрощено пояснюють суїцидальну поведінку (наприклад., «суїцид відбувся через розлучення»);
• людину, яка вчинила суїцид, зображують як героя (наприклад., «вибрав особливу смерть»);
• романтизують суїцид (наприклад., «тепер вони навіки разом»);
• якщо інтерв’ю з родичами чи друзями, які перебувають у шоковому стані, подають після повідомлення про суїцид.

Імовірно, імітація суїциду буде нижчою, якщо:

• індивідуальні проблеми описуються співчутливо, без надавання спрощених пояснень суїциду. Відповідально використовується мова, стиль і моральні судження;
• чітко подаються альтернативи суїцидальної поведінки (історії людей, які обирають адаптацію до життя замість суїцидальної поведінки під час кризи);
• надається перелік комунальних ресурсів для тих, хто почувається суїцидально, включаючи адреси й телефонні номери;
• підвищується обізнаність громадськості щодо суїциду шляхом:

- планових медіакампаній, які проводяться у співпраці з професійними інституціями;

- розвінчування загальних міфів про суїцид (наприклад., «ті, хто роблять спробу суїциду, ніколи не кінчають життя самогубством»);

- підкреслення факту, що суїцидальна поведінка часто тісно пов’язана з психічними захворюваннями, зокрема депресивними розладами, які виліковні.

• публікується коректна інформація про групи ризику й ознаки передбачення суїцидальної поведінки. Це дає змогу людям розпізнати суїцидальність у їхньому власному соціальному оточенні.

Джерело: Niederkrotenthaler T., Sonneck G. (2007) Assessing the impact of media guidelines for reporting on suicides in Austria: interrupted time series analysis. Australian and New Zealand Journal of Psychiatry, 41, 419-428.

Австралійський досвід: дев'ять показників якості / досягнення балансу при висвітленні суїциду

Ці пункти можна використати для самоперевірки при підготовці сюжетів про суїцид.

Використання невідповідних слів: а) фраз, які припускають, що завершений суїцид є бажаним результатом (наприклад, неуспішна спроба суїциду, провалена спроба суїциду, зірвана суїцидальна домовленість); б) сенсаціоналістська термінологія, що описує рівень суїциду (епідемія суїциду, рівень суїциду вийшов із-під контролю, виснажливий новий тренд, суїцид весь час зростає тощо); в) невідповідна термінологія, використана для опису статусу психічного здоров’я тих, хто вчинив суїцид чи зробив спробу (як-от «божевільний австралієць намагався вбити себе», «він зійшов з розуму і стріляв у себе» тощо).

Місце розташування новини.Має бути всередині газети, а не на першій сторінці, не на провідних позиціях у теленовинах, бо це може глорифікувати (створити враження слави для спроб суїциду, що негативно впливає на вразливих глядачів).

Заголовки.Використання слова «суїцид» у заголовках (підзаголовках) для уникнення сенсаціалізації й нормалізації явища.

Візуалізація. Уникати використання фотографій у матеріалах про суїцид, у яких зображено сцени й методи суїциду, а також діаграм. Оскільки це може призвести до імітації акту вже враженими індивідами. Неприпустиме також використання фотографій людей без дозволу сім’ї.

Метод суїциду. Треба уникати обговорення використаного методу суїциду і згадувати тільки через асоціацію, наприклад, поруч було знайдено вогнепальну зброю. Якщо деталі повідомляються, то вразливі індивіди цим заохочуються до імітації дій. Це стосується не тільки повідомлень про подію, але також статистичних даних із указанням методу скоєння самогубства.

Суїцид знаменитостей.Висвітлення суїциду знаменитостей потрібно мінімізувати, оскільки це заохочує повторення поведінки, нормалізує і гламуризує суїцид. Важливо, щоби при повідомленні не підкреслювалася відомість людини та її статус селебриті.

Грамотність щодо психічного здоров’я. Медіа мають підвищувати освіченість аудиторії щодо суїциду і стосовно психічного здоров’я. Новини мають містити підкреслювати факт, що ризик суїциду стосується психічних розладів, а не є лише соціальним явищем. Хоча думки про суїцид є достатньо поширеними, вчинення суїциду не є нормальним (здоровим) явищем.

Пошук відповідної допомоги. Частина освітнього впливу медіа має стосуватися просування пошуку відповідної допомоги, зокрема повідомляти опції такого пошуку (маршрути).

Інтерв’ю з постраждалими, тими, хто переживає горе. Має проводитися з високою чутливістю й повагою до приватності, з розумінням, що самі родичі можуть бути у стані підвищеного ризику суїциду.

Джерело: Pirkis, J., Francis, C., Blood, R. W., Burgess, P., Morley, B., Stewart, A., Putnis P. (2002) Reporting of suicide in the Australian media. Australian and New Zealand Journal of Psychiatry, 36, 190–197.

Десять правил для телебачення щодо висвітлення суїциду

На основі американських принципів висвітлення суїциду в медіа ми спробували створити пропозиції регулятивів для телебачення (на основі Голд, 2001).

Якісні медіа зберігають життя. Пам’ятати, що погане висвітлення суїциду викликає повторення, особливо серед підлітків, і робити все можливе, щоб уникнути імітації суїциду глядачами.

Пояснюваність знижує безпомічність. Не показувати суїцид помилково як подію, яку не можна нічим пояснити, наприклад, коли все було добре і ні сіло ні впало людина кінчає життя самогубством (людина була здорова, мала високі досягнення, була знаменитою — цих характеристик у повідомленні про суїцид потрібно уникати).

Психічні хвороби лікуються. Зауважувати, що суїцид найчастіше є наслідком різних психічних захворювань, багато з яких є виліковними. Суїцид не є просто соціальною проблемою, потрібно подати й медичний аспект.

Суїцид поза нормою. Не показувати суїцид як виправданий (нормальний) спосіб розв'язання проблем, сама по собі частота згадувань суїциду вже й так нормалізує це явище у сприйнятті аудиторії, що полегшує повторення суїциду. Думки бувають у людей досить часто, але перехід до дій і вчинення спроби суїциду — це не нормально.

Зменшити бажання ідентифікуватися. Не зображати суїцид у героїчній або романтичній манері, що полегшує ідентифікацію з персонажем суїцидальної розповіді і збільшує ймовірність копіювання вразливою частиною аудиторії. Подавати негламурно.

Проявити чутливість. Обережно, з повагою і турботою зображати жертв і згорьованих родичів.

Менше деталей. Уникати інструктивності, обговорення методу й зображення місця і деталей вчинення самогубства, адже це стимулює спроби повторення суїциду. Не використовувати фото, статистичні діаграми та інші засоби підвищення наочності при повідомленні про суїцид.

Обмежити помітність. Не повідомляти в першій черзі чи на початку випусків, обмежувати довжину й кількість історій про певне самогубство в різних програмах. Чим більше повторюється сюжетів і говориться про самогубство, тим більше зростає пов'язаний рівень суїциду.

Без сенсації. Уникати анонсів про суїцид і сенсаційної подачі суїцидальних історій, не використовувати слова та інші засоби (відеоряд, музикальний фон), які посилюють враження від повідомлення про суїцид. Увага публіки посилює ймовірність повторення суїциду.

Додавати ресурс допомоги. Забезпечувати інформаційним ресурсом щодо місцевих можливостей лікування, звернення для отримання психологічної допомоги. Це не безкоштовна реклама, а компенсація тієї потенційної шкоди, яку завдає суспільству повідомлення про суїцид.