Ефуні провів майстер-клас в рамках Міні-кіношколи фестивалю «Кіномедіа», організованого Незалежною Асоціацією телерадіомовників. Лектор із світовим іменем розповів 15 студентам секрети пост-продакшину та таємниці роботи в Голівуді. Наскільки цікава для пана Юджина роль викладача і чи є майбутнє у молодих українських режисерів, далі в інтерв’ю.

Юджине, як пройшов Ваш день на Міні-кіношколі?

Мені здається, він пройшов чудово (Сміється - Авт.). Я зміг розповісти практично все, що планував, надав багато практичних порад і багато базисної інформації. Наші студенти жваво брали участь у процесі, дискутували, обговорювали. І ми неодноразово, не обмежуючись питаннями пост-продакшну, в якому я чудово розуміюся, обговорювали й загальні питання виробництва фільмів. Я думаю, якщо вони переглянуть ті фільми, які я їм рекомендував, то їх розуміння кіновиробництва, режисури, продюсування і навіть сценарного мистецтва помітно розшириться і дасть більше свободи для прийняття правильних рішень та успішної кіно-кар’єри.

Чим ви мотивувалися, приймаючи рішення стати лектором нашої кіношколи? Мабуть, і дискусією з цікавими молодими режисерами в тому числі?

Звичайно, я на це дуже сподівався. Найперше, міні-школа є частиною організації (Незалежна Асоціація телерадіомовників – Авт.) та програми, якими займається Тетяна Лебедєва, людина і професіонал, яку я знаю і дуже поважаю. Окрім того, я зняв в Україні частково або повністю чотири повнометражні стрічки (три американські та одну україно-російську). Також був співвласником 3D анімаційної студії в Києві, і кожен раз я наштовхувався на те, що хоча в Україні багато чудових, талановитих, яскравих людей, при цьому немає потрібної академічної освіти в розважальній індустрії, особливо в кіно. А відтак, є гостра нестача професіоналів.

А це, я переконаний, важлива причина, чому кіноіндустрія України знаходиться в такому плачевному стані. Мені як продюсеру, який хоче знімати в Україні, дуже не вистачає кваліфікованих кадрів. І я щиро бажаю успіху Україні і її народу, адже кіно могло б стати частиною такого успіху, оскільки його економічна і натхненна сили дуже великі.

І через всі ці причини разом узяті я нізащо не відмовився би прочитати майстер-клас. Тому, коли мені зробили пропозицію, я із задоволенням погодився.

Майстер-клас в рамках Міні-кіношколи фестивалю «Кіномедіа» / Фото НАМ

Ви зачепили важливу тему – сучасне українське кіно. Ви думаєте, воно конкурентоспроможне, цікаве, зрештою, чи потрібне воно глядачу поза межами України?

Я бачив дуже мало сучасних українських фільмів, але те, що я бачив, було дуже погане, і зовсім не цікаве ні американському, ні європейському кіноглядачу. Я також чув про низку кінопроектів, які знаходяться на стадії розвитку чи підготовки до зйомок. І вони також здалися мені нецікавими і без шансів стати цікавими для світового глядача.

Дуже різка позиція….

Так, різка. Оскільки у мене складається враження, що ті, хто вважається лідерами та основними продюсерами українського кіно, кіно не розуміють.

А чи є вихід із ситуації?

Потрібно, щоб з’явилося нове покоління українських продюсерів та режисерів, які не будуть боятися вчитися в американських та європейських професіоналів, які вирвуться із залежності від застарілих псевдо-лідерів українського кіно.

Але ж не все так погано? Зрештою, ми намагаємося встигати за світовими тенденціями, пробуємо, експериментуємо…

Звичайно, інколи бувають моменти, коли я розумію, що нова генерація режисерів в Україні з’явиться дуже швидко. Пара молодих українських продюсерів нещодавно показали мені проекти, які вони розвивають – і це були чудові проекти, оригінальні, яскраві, емоційно сильні, і я спробую допомогти їм перетворити ці ідеї у справжні професійні кінопроекти. Також упродовж останнього мого візиту в Україну я переглянув колекцію коротких фільмів «Закохані в Київ», яку спродюсував Володимир Хорунжий. Мене ця кіноколекція потішила, оскільки Володя дав шанс молодим режисерам зняти свої стрічки – а це дуже важливо у пошуку нових талантів дати їх змогу знімати нове, своє кіно. Я впевнений, хтось з них і виведе Україну із кіно-застою, з кіно-тупика, в якому вона зараз перебуває.

Також хочу додати, як голова і Executive Produce нового американського фестивалю AIFF (Фестиваль Незалежного Американського Кіно в Україні, який у 2011 році підтримало Посольство США в Україні – Авт.), ми плануємо довготермінову програму майстер-класів, грантів і навіть начальних зйомок для талановитих українських кіномайстрів. У цьому нас підтримає Голівуд, який був, залишається і буде найуспішнішою кіно-спільнотою в світі. Ми сподіваємося поділитися нашим голівудським досвідом з українською кіноіндустрією, віддавши данину багатьом талантам, які коли-небудь приїжджали з України в Америку та допомогли перетворити Голівуд у творчу та комерційну силу, якою він є вже упродовж 100 років.

Повернімося до нашого ще не такого відомого, як Голівуд, фестивалю. Чи відомі вам інші кінофестивалі, які розвивають тему ЗМІ?

В світі багато тисяч кінофестивалів, і я їх всіх не знаю (Усміхається. – Авт.). Але це єдиний фестиваль, про який я знаю, що присвячений саме впливу мас-медіа на людей.

Гадаєте, тема медіа цікава для фільмування?

Я думаю, що це чудова, цікава та дуже важлива тема. Медіа є середовищем, в якому найшвидше, ніж деінде, з’являється свобода руху і право на чесне судочинство. Або ці свободи та права є, або вони придушуються владою, яка захоплює ЗМІ. Медіа є барометром цих процесів і їх могутнім провідником.

В такому разі, можливо, порадите студентам, як працювати з цією темою в кіно?

Мої поради студентам такі: а) їм потрібно пам’ятати про дивну всепроникну силу медіа і важливість її свободи від влади; б) важливо розуміти, як сильно медіа можуть допомогти суспільству та навпаки – якою руйнівною силою вони можуть бути і в житті суспільства, і в житті окремих людей; в) їм варто розповідати свої кіно-історії дуже камерно, через почуття і дуже особисті події, якого б героя вони не вибрали – президента чи полководця, бездомного чи двірника.

І насамкінець - нехай вони дуже цінують свій час і докладуть максимум зусиль, щоб робити свою справу добре. Нехай вчаться у професіоналів, дивляться багато гарного, якісного американського, європейського чи азійського кіно, щоб самими ставати кращими.

Юджин Ефуні – режисер та продюсер. Вивчав кіновиробництво в університеті Нью-Йорка. У 2001 році розпочав кар`єру в індустрії розваг в якості співпродюсера американського художнього фантастичного фільму Barbarian (продюсер – Роджер Корман). Є продюсером шести американських та міжнародних художніх фільмів (серед яких IrisEffect, The Second Front, Mirror Wars); автор сценарію до художнього фільму The Keeper of Time; один із партнерів та менеджерів 3D анімаційної студії Umbrella Animation/Umbrella Vision (Київ). Юджин є власником продакшн-студії September Planet Studios. Продюсер одного з перших 3D фільмів у Східній Європі – «Ржевський проти Наполеона».