Шановний пане Андрію! Перш за все ми глибоко вдячні вам за коментарі до наших публікацій. На сайті MediaSapiens ми також публікуємо й ваші відповіді на наші запитання щодо попередніх текстів моніторингу. Це засвідчує, що наші зусилля принаймні не марні, а фахова дискусія – завжди краще, ніж ігнорування або навішування ярликів без аргументації.

Тож ми й надалі будемо дуже раді відгукам, реплікам, критиці авторів та ведучих ток-шоу, новин, підсумкових програм на будь які тексти «Телекритики». Адже врешті-решт у нас має бути одна мета: зробити інформаційно-політичний телепродукт, який має великий вплив на свідомість та вибір громадян, якісним та чесним.

Ми обов’язково врахуємо окремі ваші слушні зауваження - наприклад, щодо того, коли це  експерти, пов'язані з тими чи іншими політичними силами, називалися у студії «Свободи слова» незалежними, будемо приділяти більше уваги своїй аргументації та намагатимемося робити тексти моніторингів більш відстороненими.

Далі ми відповімо на ті ваші зауваження, які здалися нам принциповими. Сподіваємося, що ці відповіді добре проілюструють загальну логіку наших підходів до аналізу дискусій у ток-шоу на предмет наявності в них маніпуляцій.

Отже, перш за все – відповідь на закид Андрія Куликова щодо начебто анонімності наших моніторингів. Нагадаємо, Андрій Куликов формулює це так: «Те, що Віталій Кулик працює в Адміністрації Президента, не позбавляє його професії політолога, ані статусу керівника Центру дослідження проблем громадянського суспільства. Погоджуюся з тим, що підстави для закидів щодо некоректного оголошення місця роботи запрошуваних експертів є. У зв’язку з чим було б корисно (для повноти оцінки об’єктивності авторів) дізнатися про місце роботи тих, хто здійснює “Моніторинг політичної пропаганди та маніпулятивних технологій у випусках щотижневих підсумкових інформаційно-політичних програм та політичних ток-шоу”».

Наша ж думка з цього приводу така: запрошені на ток-шоу експерти особисто репрезентують позицію, за яку несуть особисту відповідальність. Для розуміння того, чим саме обумовлена їхня точка зору, глядач має знати місце роботи експертів, особливо тоді, коли саме це місце може суттєво впливати на мотиви експертів. У випадку ж нашого моніторингу всю відповідальність щодо його змісту та якості бере на себе громадська організація «Телекритика». Тобто насправді моніторинг не є анонімним, що й зображено у підписі до нього. Також ми зазначаємо, хто фінансує здійснення моніторингу. Що зазначає,  не без деякої маніпуляціїJ (не зрозуміло, чому навіть незгода з оцінками моніторингу має «мимоволі» викликати запитання «а чи правда, що погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США»?) –  в кінці свого тексту і Андрій Куликов. Будь-яка організація (редакція) має право не оголошувати імен фізичних виконавців продукту, за який вона бере повну відповідальність на себе. (Так роблять і безліч видань світу, в рамках текстів під рубрикою «Editorial» ) У конкретному випадку нашого Моніторингу це обумовлено й можливим тиском на фізичних авторів. Адже - знову підкреслюючи нашу вдячність Андрію Куликову, який публічно висловив свої зауваження – зазначимо, що, на жаль, водночас ми добре знаємо й непублічні можливості тих, хто свідомо прагне  маніпулювати інформацією.

Далі – аналіз одного з посилів Андрія Куликова. Отже, Андрій Куликов стверджує, що ми намагалися створити у читачів враження, нібито «новина» про виключення України з «чорного списку» FATF не є новиною і що її використання є доказом «зловмисності ведучого програми, який, як видається з тексту, мав би знати, що то не новина». Ось як про це пише сам Куликов:

«“Відштовхнувшись від запропонованої Куликовим «новини» про те, що Україну виключили із «чорного списку» FATF (міжнародної організації, створеної для боротьби з відмиванням брудних грошей), Акімова з легкої руки ведучого продовжила пропаганду «реформ»”.

Рецензована програма вийшла в ефір 31 жовтня, в день, коли про виключення України з “чорного списку” FATF повідомили, зокрема, “Інтерфакс-Україна”, “Українська правда”, “Ліга.Новини”, Gazeta.ua. Схоже, що для цих засобів масової інформації, як і для багатьох інших, цитоване повідомлення все ж було новиною…

Підміною аргументації збільшенням використання лапок автори “Моніторингу політичної пропаганди та маніпулятивних технологій у випусках щотижневих підсумкових інформаційно-політичних програм та політичних ток-шоу” намагаються врятувати свій імідж як професійних аналітиків та незаангажованих спостерігачів за процесами, що відбуваються в українському телеефірі. Цього разу вони беруть у лапки слово “новина”, коли йдеться про виключення України з “чорного списку” FATF, щоби створити у читачів враження, що повідомлення про цю подію не є новиною. Окрім того, пишучи, що цю “новину” запропоновано Куликовим, автори намагаються створити враження про зловмисність ведучого програми, який, як видається з тексту, мав би знати, що то не новина. При цьому автори моніторингу вправно замовчують той факт, що 31 жовтня (в день ефіру рецензованої програми) саме як новину подавали це повідомлення чимало засобів масової інформації, в тому числі деякі з тих, які традиційно вважають опозиційними».

По-перше, припущення Куликова про те, що автори намагаються показати його «зловмисником», є таким собі прийомом маніпулювання – гіперболізацією:). Ми просто в останньому тексті показали, що на «Свободі слова» почали вдаватися до прийомів, які ми бачили, наприклад, у «Великій політиці». Водночас, добре знаючи українську реальність, ми ніколи не стверджували, що «маленьке пропагандистське шоу» на «Свободі» – результат злого задуму самого Куликова. Куликов – лише найманий працівник і лише ведучий, а не продюсер чи редактор шоу, не член керівництва чи акціонер телеканалу.

А тепер погляньмо й порівняймо текст запитання ведучого і тексти новин, посилання на які люб’язно надано самим Андрієм Куликовим (виділення наше. – ТК):

«Свобода слова», 31.10.2011

«Куликов: Глядачі у студії “Свободи слова” поділилися за відповіддю на запитання, чи підтримують вони пропорційну чи змішану систему виборів. Пропорційну підтримують 38% глядачів у студії – це червона крива; 62% підтримують змішану – це зелена крива. Активно працюйте із пультами, пані та панове. Але перед тим, як перейти до нашої основної теми, – про сьогоднішню новину. Україну виключено із чорного списку ФАТФ – групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей. У цьому списку наша країна була з початку 2010 року. І щоби з’ясувати, наскільки ця новина важлива, запрошую до центрального мікрофону Ірину Акімову, першого заступника глави Адміністрації Президента України. Пані Акімова, чому Україна опинилася в чорному списку ФАТФ, і що таке сталося, що її з цього списку вивели? І що зміниться тепер для пересічних громадян України?»

«Інтерфакс-Україна»

«FATF (Financial Action Task Force (FATF)) исключил Украину из черного списка, заявляет первый заместитель главы администрации президента Украины Ирина Акимова.

На брифинге в понедельник она сообщила, что соответствующее решение было принято на заседании FATF 29 октября».

«Українська правда»

Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму (FATF) виключила Україну з чорного списку.

Про це заявила перший заступник глави адміністрації президента України Ірина Акімова на брифінгу в понеділок, повідомляє "Інтерфакс-Україна".

Вона повідомила, що відповідне рішення ухвалене на засіданні FATF 29 жовтня.

Нагадаємо, у вересні стало відомо, що Україна може покинути "сірий" список FATF.

Як відомо, Україна перебувала в чорному списку FATF з кінця 2002 по лютий 2004 року».

Тобто, подією 31 жовтня насправді був брифінг Ірини Акимової. А от виключення України зі списку FATF відбулося 29 жовтня, коли ця організація ухвалила рішення. Виглядає так, що АП зробила інформаційний привід, який було використано в тому числі й на «Свободі слова». При цьому ведучий програми не повідомив, що сама Акімова й анонсувала цю новину від 29 жовтня. Неповна інформація додала легітимності Акімовій: ніби от була проблема, ось саме сьогодні стало відомо, що влада її вирішила й тепер хай представник влади пояснить, чому це важливо.

Насправді, на нашу думку, мала місце самореклама влади, мовляв, ми досягли цього позитивного результату. І саме цей аспект було приховано від глядачів. Чому? Можливо, тому що заздалегідь відомо, як негативно громадяни ставляться до «переможних реляцій» команди Януковича?

В будь-якому разі виглядає так, що в програмі з самого початку було створено комфортні умови для запрошеного спікера від АП. В іншому випадку про це можна було б сказати, наприклад, так: «Сьогодні на брифінгу в Адміністрації Президента перший заступник глави адміністрації президента України Ірина Акімова заявила, що 29 жовтня Україну виключили з “чорного списку” FATF. У зв’язку з тим, що (тут мала би бути аргументація ведучого, чому ця тема є “важливою та актуальною” саме у випуску, присвяченому виборчому законодавству) ми хочемо поставити кілька запитань і дати можливість присутнім експертам та політиками висловитися з цього питання...».

Наголошуємо – у висновках нашого моніторингу немає нічого особистого.

Йдеться лише про те, щоби спонукати читача замислитися над природою маніпулятивних упливів телебачення і навчитися відрізняти інспіровані інформприводи від суспільно значущих фактів, декларації – від дій, кінець кінцем брехню – від правди.

У нас немає сумніву, що такі досвідчені й фахові люди, як Андрій Куликов чи його колеги з політичних шоу на інших телеканалах, чудово усвідомлюють відмінність завдань, які ставляться перед такими шоу на українських каналах, і тих завдань, які мали би журналісти ставити перед собою, якби виступали виключно в якості агентів суспільного інтересу. Ми не раз писали про це в своїх оглядах. Але, мабуть, доцільно повторитися.

Що, на нашу думку (для прикладу) мали б робити автори політичних ток-шоу, щоби знизити маніпулятивну складову своїх програм?

Добирати учасників, які реально приймають політичні рішення, замість «акробатів політичного фарсу», розширювати кола експертів і чітко й достатньо широко представляти в ефірі їхній бекґраунд, щоби глядачі усвідомлювали їхню політичну орієнтацію й не покладали особливих надій на їхню об’єктивність.

Відмовитися від створення «теплих ванн» для спікерів влади (бо у влади цілком достатньо можливостей як для транслювання своєї позиції, так і для всіх форм пропагандистського й адміністративного тиску). Для балансу зовсім не зайвим було б розширення можливості висловлюватися саме представникам опозиції . Бо часто трапляється, що суто номінальне чи неповноцінне надання слова опозиціонерам перетворюється на елемент маніпулятивної схеми.

Зрештою, роль безстороннього модератора в наших ток-шоу майже завжди виглядає як роль не надто говіркого свідка заздалегідь підготовлених меседжів політичних опонентів, хоча з журналістської точки зору ведучому було б доцільніше вимагати конкретних відповідей на соціально значущі запитання – і ставити їх навіть у тому випадку, коли ніхто з присутніх не хоче цього робити.

Якщо наші колеги-ведучі вважають, що вони в тих обставинах, що склалися зараз на вітчизняному ТБ, здатні просуватися до вирішення згаданих вище проблем – будемо раді й надалі дискутувати з ними з приводу тих чи інших конкретних тез наших скромних спостережень.