Інтернет спричинив великий перерозподіл влади

У мене є подруга, яка працювала в Африці. Часто вона купувала для свого сина в якомусь далекому селі дерев’яні іграшки. І продавець її запитав, чому вона не замовляє іграшок мейлом? Адже так зручніше – не потрібно їздити. Отже, якщо таке відбувається, це означає, що світ не просто змінюється – він уже змінився.

Ви, мабуть, зауважили, що змінюється парадигма у трьох сегментах суспільства, і всі ці зміни відбуваються одночасно.

Візьмімо інфраструктуру світу за останні три століття. Спочатку були порти, потім залізниці, сьогодні є високошвидкісний інтернет. Якщо подумати про зміни комунікації та зв’язку за 150 років, то ми від листування перейшли до телеграфу, потім до телефону… Або ж ЗМІ: від газет – до радіо, телебачення та цифрових медіа. Всі ці зміни одночасно призводять до різких змін у світі.

Вони позначаються на владі і на впливі. Це тема, про яку ввічливі люди не говорять уголос. Але ті, хто займається зовнішньою політикою, часто зосереджуються на інструментах влади на користь національним інтересам. Й інтернет, і соціальні медіа спричинили великий перерозподіл джерел влади. Відбувся перерозподіл за різними векторами, з півночі на південь, зі заходу на схід. Хтось каже, на користь Південної півкулі.

Але геополітичні зміни пов’язані не з географією, а з перерозподілом від ієрархічних структур на користь окремих осіб.

Ось візьмімо землетрус на Гаїті. Це сталося в кінці робочого дня. Пані Клінтон пояснювали масштаби катастрофи, і вона сказала, що завтра вранці, коли люди питимуть каву, вона хоче мати програму, щоб допомогти гаїтянам. Ви ж розумієте, як це складно робити вночі. Нас було 4-5 дипломатів. Ми створили вночі програму, за якою, відправивши есемес, можна перерахувати 10 доларів на потреби гаїтян. Але потім ми подумали: чому б нам не спробувати розгорнути кампанію з власної ініціативи. І за допомогою соціальних мереж ми залучили 35 млн доларів. Причому кожен внесок був не більше 30 доларів. Ніяких засідань, контрактів, просто невелика група людей. Це приклад, як люди, обізнані з відповідними технологіями, можуть їх використовувати на добро.

Але перерозподіл влади не завжди позитивний.

19-річні молоді люди можуть використати ці ж технології, щоб побудувати кримінальний картель. Раніше це робила мафія – тепер вистачить і двох юнаків.

Отже, не треба утопічно думати про технології – вони і на добро, і на зло. Але те, що вони допомагають перерозподіляти владу – це факт.

Соціальні медіа прискорюють революції

От приклад твіттерних революцій. Дехто каже, що люди повстали через існування соціальних медіа. Я все-таки думаю, що головне, що спонукало їх до революції – це економічні проблеми, зокрема дорогі харчі, брак грошей…. Соціальні мережі лише прискорили розвиток подій.

У 70–80-х роках минулого століття рух за демократію в Східній Європі формувався роками, адже потрібна була структура, інститути. А в Північній Африці цього не було і не треба було, оскільки завдяки відкритим платформам люди могли швидко приєднатися до протестного руху.

Я не вірю, що соціальні медіа започатковують революції, але вони їх прискорюють.

Крім того соціальні медіа збагатили інформаційне середовище. Людина зі смартфоном може перетворитися на журналіста і передати інформацію, якої не передали традиційні медіа.

Також соціальні медіа допомогли роззосередити лідерство. Хто може назвати лідерів революції в Єгипті й Тунісі? Ніхто. Вацлавами Гавелами та Лехами Валенсами цих революцій був інтернет. Ви не можете надрукувати на футболці чийсь портрет та сказати – ось наш лідер. У північноафриканських країнах відбулася зміна влади без лідерів.

Конфлікт Закритості і Відкритості

Ми звикли, що конфлікти бінарні – між правим і лівим. Але сьогодні це конфлікт між відкритим і закритим. Конфлікт Закритості і Відкритості. Я маю на увазі, що ті уряди, які налаштовані на відкриття влади та ринків, протистоятимуть тим, хто хоче закривати середовище.

Згадайте темні роки в Європі. До їх кінця призвело створення друкарського станка. Він дозволив поширювати інформацію так, як до того це було неможливо. Раніше постала доба просвітництва, яка заступила місце церковного клерикалізму. Отже, конфлікт між відкритістю та закритістю триває давно.

Бажання суспільства бути відкритим чи закритим пов’язано з економічним добробутом цього суспільства. Інновації – це те, що рухатиме економіку майбутнього. І це не промисловість, не бізнес учорашнього дня. Не важливо, на якому ви континенті, головне, чи вмієте ви боротися за своє місце під сонцем, застосовуючи знання.

Якщо раніше потрібно було 150 000 доларів, щоб почати бізнес в інтернеті, то сьогодні це вартує лише 1 500 доларів. Суспільство, яке захоче з цього скористатися, і переможе в майбутньому.

Економічне зростання в Китаї не спиралося на інновації, а лише на можливості скористатися з інновацій інших і перетворити їх на щось рентабельніше. Але iPad, iPhone було створено у США, а не в Китаї.

Сьогодні 40% ВВП США – це компанії, яких 30 років тому ще не було. Це означає, що через 30 років 40% ВВП мають виробляти компанії, яких поки що немає.

У Державному департаменті разом із пані Клінтон ми розмірковуємо про всі ці тектонічні зсуви і про те, як ми адаптуватимемося до цих змін. Якщо влада переходить до менших інститутів, ми не можемо сидіти й діяти, як звикли. Ми повинні поміркувати, як можна підтримати такий розвиток середовища і зробити свій внесок.

Facebook та Google важливі. Але набагато важливішим є те, що існує глобальна екосистема із десятків тисяч технологічних інноваторів. І наші дипломати не повинні забувати про традиційну дипломатію. Зрештою формальну взаємодію із суверенними державами ніщо не може замінити. Але ми не можемо тепер просто продовжити традиційно розмовляти з елітами. Якби американський дипломат тільки спілкувався з генералами, він ніколи б не дізнався, що насправді відбувається в державі. Він мусить читати газети і спілкуватися з людьми.

Інтернет як «дилема для диктаторів»

Інтернет відкритий і нерегульований. Він є рушієм інтеграції економічного зростання, тому що зберігає засадничий принцип спілкування користувача з користувачем без того, щоб хтось їм у гарному офіційному костюмі казав, що можна, а чого ні.

Розвиток інтернету в усьому світі для деяких країн – це проблема. Гілларі Клінтон це називає «дилемою диктаторів». Хоча у таких випадках не завжди йдеться лише про диктаторів.

Або ми підтримуємо відкритість, або відстаємо і не можемо на рівних суперничати з тими, хто її підтримує.

Відкритість – це не життя з веб-камерою, яка знімає цілодобово

Відкритість, у моєму розумінні, – це відкрита економіка, це верховенство права, це відкритість суспільства. Не завжди відкрите суспільство – демократичне, тому треба говорити про відкритість системи урядування, налаштованість держави реагувати на потреби громадян і здійснювати свою діяльність у найпрозоріший спосіб. Демократія є дуже важливою для відкритості. Сінгапур не можна назвати повністю демократичним, але він відкритий. Американський спосіб – не єдиний із правильних.

Відкритість і національна безпека справді перебувають у прихованій суперечності. Ми намагаємося відшукати точку рівноваги. Відкритість не означає життя з веб-камерою, яка знімає цілодобово. Пошук балансу і вміння знайти компроміс – завдання непросте. Справді, хтось більше занепокоєний нацбезпекою, хтось – шляхами сприяння економічному розвитку.

Алек Росс виступив у Києві 26 жовтня 2011 року з доповіддю «Дипломатична майстерність у ХХІ столітті: яким чином інтернет змінює міжнародні відносини». Виступ відбувся в рамках Форуму Посла США.

Форум Посла США – це нова ініціатива Посла США в Україні п. Джона Теффта, метою якої є створення платформи для обговорення нагальних питань, тенденцій і впливів, які визначають порядок денний сучасного світу. В рамках цього проекту відомі фахівці та експерти зі Сполучених Штатів Америки приїдуть до Києва, щоб узяти участь в обміні думками щодо сучасних проблем розвитку України, Сполучених Штатів і світової спільноти. Американські фахівці, яких запрошують на форум, є лідерами у своїй сфері діяльності.

Біографічна довідка

Алек Росс обіймає посаду старшого радника держсекретаря Клінтон із інновацій і має завдання найкраще використовувати потенціал технологій та інновацій на користь дипломатичних цілей Америки та обслуговування порядку денного, накресленого програмою держсекретаря Клінтон для Державного департаменту у ХХІ столітті. У цій якості Алек допомагає забезпечувати лідерську роль Америки і просувати інтереси Державного департаменту з низки питань від свободи інтернету до реагування на стихійні лиха і релігійні конфлікти. Перед тим Алек працював для Обами над скликанням Американського комітету з технологій, медіа і телекомунікацій і був у команді Обами – Байдена з приймання владних повноважень. У 2000 році він разом із трьома товаришами заснував некомерційну організацію «Ван Ікономі» і перетворив її зі скромного починання, розташованого в підвальному приміщенні, на найбільшу в світі організацію, яка займається проблемою цифрового поділу (розриву в доступі до інформаційних технологій у світі) із програмами на чотирьох континентах. У 2010 році його було названо Людиною року у сфері технологій на Близькому Сході й у Північній Африці, видання «Гаффінгтон пост» включило його до списку десяти осіб, які змінили правила гри в політиці, видання «Політико» – до списку 50 політичних зірок, за якими слід спостерігати у 2010 році, а також він вважався одним із 40 лідерів у міжнародному розвитку віком до 40 років. Алек виступав як запрошений лектор у багатьох установах, включно із ООН, Гарвардською школою права, Стенфордською школою бізнесу, Лондонською школою економіки та кількома парламентськими органами. Статті його авторства публікувалися, зокрема, у «САІС Рев’ю оф Інтернешнл Аффейрз» (Школи вищих міжнародних студій Університету Джонса Гопкінса), «НАТО Рев’ю» та «Гаазькому журналі дипломатії». Свою кар’єру Алек починав як учитель шостих класів за програмою «Навчай для Америки» у місті Балтіморі, де він мешкає з дружиною і трьома дітьми.