Усе-таки Савіку Шустеру неймовірно щастить як журналісту. Мало того що новий телевізійний сезон, який збігся з початком сезону політичного, ведучий ток-шоу на Першому національному відкрив у новісінькій студії. За час його відпустки в Україні відбулося стільки подій, що тільки лінивий міг би їх пропустити. Але ж наш Савік не з таких!

Увечері 9 вересня прихильники «Шустер live» були приємно здивовані оновленими приміщеннями для дискусій. Змінилася і сама студія, і принцип розсаджування учасників дискусії, і графіка на екранах. Головний принцип – коло. З одного боку, як підкреслив сам ведучий на початку програми, це дало змогу відійти від принципу «стінка на стінку», бо ж крісла для гостей, які сидять упереміж ворог із недругом, не закінчуються на прямій, а плавно перетікають у наступний сектор кола. Так само за колом тепер будують і графіки. Глядачі, які звикли до усталених лінійних графічних побудов, та й сам пан Шустер, попервах довго розбиралися, які саме дані містить зовнішнє коло, а які – внутрішнє. Коли нарешті з цим було покінчено, виникла вже інша проблема, цього разу у визначенні кольорів. Бо той, що його ведучий назвав червоним, аж ніяк на колір крові не скидався. Зрештою зійшлися на тому, щоб називати його ліловим.

Зауважу одразу, що новий принцип кола, яке не має ні початку, ні кінця, – чудовий символ для філософських побудов, але, як показав перший ефір у колоподібній студії, – аж ніяк не для національної суспільно-політичної дискусії. Адже вона, як гарна драматична вистава, потребує зав’язки, кульмінації та розв’язки, а отже – дещо іншої графічної символіки. Забігаючи наперед, зазначу: запрошені до студії гості дискутували справді досить мляво. І якби не муха, котра невідомо яким робом залетіла до приміщення й дуже пожвавила ефір, глядач мав усі шанси мирно заснути на дивані під так само мирне бубоніння спікерів у студії.

Власне, провокацій від Савіка Шустера, з його максимальною, наскільки це можливо, толерантністю до всіх гостей-опонентів, ніхто не чекав. Якщо в його програмах і мають місце маніпуляції, то дуже вже тонкі, непомітні неозброєному окові. На перший погляд, основоположний принцип ток-шоу «Шустер live» – «вислухати всіх!» (чи це я плутаю з чиїмось передвиборним гаслом?) А коли опоненти й чубилися словесно, то до чого тут модератор, правда ж?

Цього разу толерантність і зваженість ведучого сягала апогею, і немалою мірою саме завдяки новому принципу «посадки» гостей. Скажімо, в один рядочок, любесенько так, чи не торкаючись ліктиками, сиділи поруч перший заступник АП Ірина Акімова, колишній нардеп від НУНС, а нині «тушка» в парламентській більшості та голова Християнсько-демократичного союзу Давид Жванія, перший заступник БЮТ – «Батьківщини» Олександр Турчинов і голова фракції ПР у Верховній Раді Олександр Єфремов. Дивлячись на цю ідилію, чомусь подумалося, що ці панове так само мирно зустрічаються десь на пленері, і за великим рахунком ділити їм нічого. Крім ресурсів нещасної неньки, звісно!

Другий ряд гостьових крісел опосіли голова ВО «Свобода» Олег Тягнибок, нардеп від ПР Володимир Олійник, віце-прем’єр Сергій Тігіпко та представник НУНС В’ячеслав Кириленко. Теж, як бачимо, далеко не однодумці. Але й вони поводилися тихо й сумирно, дозволяючи собі з’ясовувати стосунки на тему «Хто більше любить український народ?» лише вербально.

Незалежні експерти (ще одне нововведення) Вадим Карасьов, Володимир Фесенко та Віталій Портников «пішли в народ» разом зі співведучим Петром Магою. Така розстановка сил призвела до, мабуть, ідеального з погляду Савіка Шустера обміну думками. Тобто коли учасник із мікрофоном спершу добре подумає, як віддячить сусід за необережне слово з небезпечно близької відстані, а потім уже слова добиратиме. При цьому ретельно «фільтруючи базар».

Ведучий не без гумору зізнався, що коли повернувся на роботу, в нього було враження, ніби він не у відпустці перебував, а в космосі: стільки сенсаційних подій сталося в Україні за час його відсутності. Це й арешт Юлії Тимошенко, і заявлене об’єднання партії «Сильна Україна» з Партією регіонів, і нарешті, те, що в Росії Віктора Януковича вважать мало не українським буржуазним націоналістом! Відтак було й оголошено тему дискусії – куди йде Україна, до європейської демократії чи до азійської диктатури. Голосували вже традиційно дві групи – народжені в Україні та народжені в СРСР. І на початку програми 60% перших вважали, що країна стрімко рухається в напрямку диктатури. Їх підтримали 68% народжених в СРСР. Відповідно, ілюзії щодо руху України до європейської демократії мали 40% і 32%.

Дивлячись на такі цифри, пан Шустер із надією сказав, що, може, дискусія у студії змінить таку сумну соціологію.

Проте, хоч як старалися учасники справити враження незламних поборників європейського вибору, опитування наприкінці програми показало одне: народ не вірить нікому! Бо серед народжених в Україні число тих, хто вважає, що Україна йде до азійської диктатури, виросло до 67%, а серед народжених в СРСР цей показник сягнув 72%.

Чому ж, незважаючи на всі намагання модератора поставити високу планку дискусії, який надав змогу висловитися представникам нібито протилежних політичних таборів, результати голосування виявилися вражаюче гнітючими?

Як на мене, головна причина цього – запрошені гості. Річ у тім, що всі ці персони давно відомі тим, хто стежить за перебігом політичного життя в Україні. А отже – ніхто з них не здатен продукувати нових привабливих ідей, які б бодай розвивали одного разу вже озвучене, не кажучи про щось кардинально нове. Спікери «Шустер live» надзвичайно передбачувані, адже кожен із них – заручник політичної сили, яку він чи вона представляють, і всі виступи на політичних ток-шоу, що давно вже не є таємницею, попередньо узгоджуються з керівництвом тієї чи іншої сили.

Ось і 9 вересня ми почули давно знайомі аж до оскомини мантри про дерегуляцію та скорочення адміністративних держпослуг від Ірина Акімової; про реальні й такі необхідні реформи – від Тігіпка; про те, що «Україна гине!» – від Олега Тягнибока... В’ячеслав Кириленко, як завжди, гнівно закликав чинний уряд до відповідальності за зубожіння народу, а його опонент Володимир Олійник не менш гнівно звалював провину за нинішні провали в економіці на уряд попередній... Турчинов у своєму репертуарі вимагав звільнити Тимошенко, погрожуючи, що інакше нам треба буде забути про Європу, а Єфремов розповідав, який невдячний український народ і окремі несвідомі політики, бо коли починаються реальні реформи, вони в один голос кричать, що це геноцид...

Одне слово, в такому, цілком передбачуваному ключі точилася вся дискусія. Пожвавлення внесли хіба що вже згадана муха, яку від пана Кириленка відганяв особисто Савік Шустер, та слова деяких учасників, що могли б претендувати на сенсацію, якби, знову ж таки, не були цілком прогнозованим. Мова про заяву Тігіпка, який на всю країну зізнався, що, злившись із Партією регіонів, у подальшому він розраховує стати її лідером, точніше, як уточнив політик, одним із лідерів.

Друга сенсація була озвучена Олександром Єфремовим. Він, як із немалим подивом дізналися глядачі, під час відпустки читав книжки про Запорозьку Січ і виявив, що козаки дуже шанували свою старшину! Аж так, ще не сміли проти і слова мовити. Від себе зауважу: дуже хотілося б дізнатися, в яких саме книжках про це йдеться, бо в доступних мені джерелах все про повстання проти тої старшини. Щоправда, Віталій Портников на такі одкровення лідера регіоналів у ВР ущипливо зауважив, що сірома частенько ту старшину і на палі садовила, коли та поводилася не по-козацьки й не по-християнськи. А ще пан Єфремов, цілком у стилі свого найбільшого шефа, припустився «ляпу», намагаючись переконати присутніх, що Коліївщину зорганізував... козак Голота. А, іще цей, як його, «Железняк» (матрос, мабуть, отой, що йшов на Одесу, а «вышел к Херсону», чи хто? – Авт.)! Ну спасибі, хоч не Козак Мамай! Тут знову закортіло дізнатися, які ж саме історичні книжки читав вельмишановний державний діяч, бо в усіх джерелах призвідцями гайдамацького повстання на Правобережній Україні називають Івана Гонту та Максима Залізняка. Може, ми не ті книжки читали?

Пожвавилася аудиторія й тоді, коли лідер «Свободи» дуже емоційно вигукнув: «Я дурію без баяна!». Це він так зреагував на слова Володимира Олійника про те, що з чиновницькою корупцією треба боротися системно. А дуріє Олег Тягнибок, та й ще й без баяна, тому, що чиновників призначають регіонали з одного всім відомого регіону.

На загал уся програма скидалася на такий собі добре зрежисоване збіговисько, коли кожний учасник знає своє місце, у потрібний час подає потрібні репліки й почувається цілковито безпечно.

Тож гостре запитання Савіка Шустера на початку ефіру про те, чому його знайомі підприємці масово прагнуть виїхати з України, дістало відповідь лише між рядків дискусії. Її дуже добре вловила аудиторія, давно привчена за димовими завісами красивих словес чути й бачити суть.

Ну, і яких результатів голосування ви чекали, пане Шустер?