Уряд, влада намагаються посилати власні ключові сигнали в суспільство. Це можуть бути як цілі тексти, особливо в сферах, повністю контрольованих державою, наприклад, виступи президентів, або лише інформаційні «поштовхи» в сферах, контрольованих іншими. Об'єктами впливу можуть бути як фізичний світ, так і світ інформаційний чи віртуальний. Точніше, об'єктом впливу є масова свідомість, але впливати на неї можна завдяки імплементації потрібних змін у фізичний, інформаційний та віртуальний світи.

Хоч Голлівуд розглядають як міністерство мрій усього світу, найголовніші його завдання лежать у площині впливу на самих американців. ФБР створює свій офіс, націлений на індустрію розваг, уже в тридцяті. Агентство зрозуміло, що люди отримують інформацію завдяки популярній культурі, і хотілося, щоб агенти виглядали більш адекватно. Сьогодні в цьому офісі працює 10 осіб.

Пентагон створив такий офіс у 1947 р., але без такої формальної основи контакти працювали і раніше. ЦРУ створює свій офіс у 1996 р. Брендон, що керує цим офісом, каже, що в важкі часи саме через поп-культуру люди бачать, як саме працює уряд. В його біографії сказано, що він 32 роки пропрацював у ЦРУ і сьогодні є офіційним представником ЦРУ в кіноіндустрії. Цю роботу описано як надання технічної підтримки для документальних та художніх фільмів і телевізійних програм для реалістичного відображення ЦРУ.

Власними словами в інтерв'ю Брендон каже: «Я надаю підтримку режисерам і телевізійникам, які зацікавлені в поєднанні драматичного, художнього зображення агентства і в тому, щоб мати якомога більше реалізму». Він розказує, що ЦРУ прийшло останнім із державних агентств на це поле.

Стосовно питань, що ставлять виробники фільмів, він каже: «Вони часто задають питання про комунікації – як агенти розмовляють один з одним, якими є процедури і який жаргон ми використовуємо. Багато письменників бачили документалістику, яку я робив для каналу “Дискавері” про агентство і вже мають достатньо інформації».

Реально зрозуміти параметри, за якими вибудовується віртуальна дійсність, можна за спеціальним документом ЦРУ про відкритість (його, до речі, називають витоком, бо документ потім зник). В документі поставлено такі завдання:

- бути послідовним,

- бути найкращим,

- бути достовірним, визнаючи помилки,

- персоналізувати агентство,

- зберігати таємність.

Ми навели це заради останнього пункту. Містичність агентства є ціллю, як це не дивно. Що стосується статус-кво, то формулювання цього документу таке. Багато американців не розуміють процесу розвідки і ролі розвідки в прийнятті рішень у сфері національної безпеки. Багато людей орієнтуються на романтизований погляд на розвідку з кіно, телебачення, книжок та газет. Це руйнує репутацію агентства, заважаючи йому виконувати свою місію.

Останнім серед агентств прийшло на це поле створене після 11 вересня міністерство внутрішньої безпеки. Його представляє Фергусон, яка була актрисою і працювала з Голлівудом у НАСА. Якщо вона приймає сценарій, міністерство надасть поради і технічну підтримку. До речі, на неї, як і на цей офіс, витрачається найменше, бо вона там сама, хоча зарплата її сягає ста тисяч доларів.

Журнал Wired в одній зі своїх статей трохи розкрив нюанси такої співпраці. Наприклад, Пентагон допоміг трохи переписати сценарій «Трансформерів», що дало постановникам можливість замовити в них для роботи в фільмі гелікоптери, військові кораблі і навіть – за 24 тисячі доларів на годину – літаки Стеллз.

Тут цікавими є два аспекти. Пентагон коригує сценарій, за що постановники отримують доступ до дешевих цін на військову техніку чи військові бази. Дослідники виділяють дві цілі Пентагону: по-перше, позитивне висвітлення військових (без наркотиків, нецензурних слів, непристойної поведінки). Для чого втручання в процес відбувається двічі – як на рівні сценарію, так і на рівні вирізання готового матеріалу. Останнє «добро» кажуть після перегляду фільму в самому Пентагоні. По-друге, ціллю є привабливість військової кар’єри для молоді. І це теж є досить важливим моментом, оскільки армія там формується на професійній основі.

Якщо вдуматися в цей та інші приклади, йдеться про форматування майбутнього, як це формулюється не у випадку кіно, а взагалі, під потреби національної безпеки США. Візьмімо такий приклад: Пентагон фінансує навчання вчених, щоби зробити з них сценаристів, які піднімуть популярність науки, зроблять кар'єру науковця більш привабливою для американців. Тут маються на увазі природничі науки, до яких тепер звертаються набагато менше людей, ніж це було раніше. В цій сфері є багато іноземців, а в лабораторії й інститути потрібні саме американські громадяни через вимоги секретності. Пентагон дає гроші на такий довготерміновий проект, у якому він навіть не головний. Бо сценаристи потрібні всій державі, а не Пентагону.

Ця стаття цитує одного з університетських професорів, який каже: «Якщо я хочу дивитися спортивну програму, я можу зробити це на одному з чотирьох чи 12 каналів, 24 години на день, сім днів на тиждень. Уявіть собі, якби присутність наукового програмування мала б таку ж присутність».

Коли відбулося 11 вересня, Роув як найближчий радник Буша прибув до Голлівуду на зустріч із продюсерами і режисерами. Він надав їм ключові теми, в яких адміністрація очікувала допомоги від індустрії кіно:

- антитерористична компанія не є війною з ісламом,

- потрібна допомога в проблемі призову в армію,

- американські війська та їх сім'ї потребують підтримки,

- атаки 11 вересня були атаками проти цивілізації, вони потребують глобальної відповіді,

- дітей треба запевнити, що вони в безпеці від атак,

- антитерористична кампанія є війною зі злом.

Ця зустріч тривала 90 хвилин. Фільмові магнати побачили презентацію, що нагадала їм про розвідувальні брифінги в Білому домі. Тим більше що такий досвід Голлівуд уже мав під час Другої світової війни, коли створювалися відповідні фільми на допомогу фронту. Тоді ж був цікавий досвід навчання солдат за допомогою кіно.

Слід визнати при цьому, що кіноіндустрія може задавати тон всієї ситуації, точки відліку, які дозволяють відштовхуватися масовій свідомості, коли вона намагається побудувати власне розуміння ситуації. Новини дають лише фактаж, який ще потрібно самому інтерпретувати, якщо такої інтерпретації для тебе не зроблено наперед.

Гoллівуд уже робить фільм про загибель бен Ладена. Масова культура не могла пройти повз таку подію. Водночас дослідження появи арабів/мусульман в американському кіно демонструє два етапи. До війни їх відображали згідно з етнічними/екзотичними стереотипами. Після іранської революції Близький Схід одразу став ворогом в американському кіно. При детальнішому розгляді виділяють навіть п’ять етапів, де останнім є ситуація після першої війни в Перській затоці та кінця холодної війни. Саме в цей період з екранів зникають росіяни як звичний тип ворога, а їхнє місце посідають мусульмани. Як бачимо, кіно насправді не є художньою дійсністю, воно чітко відображає політичні реалії.