«Є лише дві сили, які можуть пролити світло на всі закутки планети – сонце на небесах та The Associated Press тут, внизу», – писав Марк Твен. Зараз на своїх веб-сайтах газетна компанія Scripps зобразила логотип у вигляді блакитного маяка, який сяє, щоб «люди могли знайти свій шлях».

В епоху цифрових комунікацій журналісти потребують нових метафор. Освітлювання – це хороша метафора для випадків, коли інформації бракує; зараз іноді так буває. Та водночас сьогодні новин може бути, навпаки, забагато. Коли все й так освітлено, прожектор – це просто ще одна річ, якої ви не можете бачити. Замисліться над цим: інтернет став нескінченною відкритою бібліотекою людського розуму; соціальні медіа – новий бог екстрених новин; щосекунди продукується більше даних, ніж можна сприйняти за все своє життя. Блиск приголомшливий. Правда ховається у відкритому.

Сьогодні журналісти, які хочуть допомогти нам побачити, допомогти знайти свій шлях, повинні подумати, як забезпечити сонцезахисні окуляри, щоб захистити від яскравого світла. Нам потрібні чесні фільтри. Нам потрібні такі журналістські інструменти, які копають глибоко в пошуку фактів. Нам потрібні цифрові сонцезахисні окуляри – технологія, яка зможе сказати вам, ким створене повідомлення в соцмережах – Twitter-ботом чи людьми, які здобули онлайн-репутацію. Робота професійних журналістів лише подвоїлася. Ми повинні перевіряти й проливати світло на історії, але також маневрувати і скеровувати кіберпростір.

Це слова з передмови до книжки Еріка Ньютона «Прожектори та сонцезахисні окуляри: Польові нотатки цифрової ери журналістики» (Searchlights and Sunglasses: Field Notes From the Digital Age of Journalism). Ерік Ньютон – американський журналіст із більш ніж 35-річним досвідом роботи, на сьогодні він є старшим радником президента Knight Foundation (фонд, що підтримує якісну журналістику, інновації в медіа та свободу слова). Ерік Ньютон написав низку книжок про журналістику, викладав в університетах США та Англії і відомий своїми інноваційними підходами до журналістики та журналістської освіти. Він також є співзасновником Newseum – інтерактивного музею новин у Вашингтоні.

Ньютон у своїх статтях критикував журналістську освіту в Америці через те, що в часи інтернету та нових медіа вона не може змінитися й почати готувати фахівців, яких потребує індустрія. У жовтні Ерік Ньютон опублікував специфічний підручник, що й здобув назву «Прожектори та сонцезахисні окуляри…», в якому автор спонукає журналістів та освітян навчитися поєднувати традиційні журналістські цінності з платформами цифрової епохи. Власне, сама форма книжки демонструє, як це можна зробити – адже підручник цифровий і його викладено у вільний доступ на сайті - searchlightsandsunglasses.org. На думку автора, неможливо пояснити зміни, які приніс інтернет, у друкованій книжці: «Це цифрова книжка й інструмент для вчителя – HTML5 веб-сайт, що використовує параллакс-ефект, у результаті ви маєте 3D-занурення. Ми називаємо це демонстраційним проектом». Книжка складається з п’яти розділів, у яких автор розглядає історію журналістики, її завдання сьогодні й освіту журналіста – що в ній має змінитися, а що залишитися незмінним. Кожен розділ «на полях» має завдання, які можна запропонувати учням, теми для дискусії та посилання на корисні ресурси й інструменти.

Одна з цікавих проблем, яку порушує автор, – «комфортні новини» та їхня шкоди для аудиторії. Ерік Ньютон неодноразово звертається до феномену «цифрового кокону», в якому часто опиняються сучасні медіаспоживачі. MediaSapiens пропонує скорочений переклад цих розділів.

Остерігайтеся цифрового кокону

Не все у новому світі сонячне та всіяне цифровими маргаритками. Комунікація створює різноманітний потік інформації. Мас-медіа були нашими ексклюзивними фільтрами, але зараз усе інакше. Дослідники кажуть, що новини стають усе більш «портативними, персоналізованими та згрупованими». Щоби стати персоналізованими, вони мають бути відфільтрованими не загалом, а тільки для вас. Тож у результаті ви опиняєтеся в оточенні новин та інформації, яку ви начебто хочете – і це все.

Коли ви загортаєте себе в цифровий кокон, ви говорите тільки з тими людьми, які вам подобаються, бачите тільки речі, з якими погоджуєтеся, вчите те, що й так знаєте. Ви отримуєте новини, які насправді не є новинами, а радше оновленням вашого світогляду. Ви можете скерувати свої цифрові налаштування так, щоби зовнішній світ не вторгався у ваше життя, можете заблокувати новини, які викликають шок, та важку правду, ті речі, з якими ви не погоджуєтеся.

Кожен день компанії винаходять більше продуктів, які дозволяють персоналізувати наш цифровий досвід, незалежно від того, знаємо ми про це чи ні. Це наші сонцезахисні окуляри в епоху яскравого світла, і ми всі їх використовуємо, бо думаємо, що воно занадто блищить. Одне дослідження зафіксувало, що 70% населення США приголомшене надмірним обсягом інформації. Це нормальна реакція – захищати себе від таких атак.

Смачно, але не поживно

Мені подобається порівнювати комфортні новини із «комфортною їжею». Морозиво і яблучний пиріг. Смажена курка. Кеш’ю та фрапучіно. Це смачно. Це дозволяє нам почуватися добре, хоча й не добре для нас. Новини та інформація – як їжа. Подумайте про новини як про їжу для вашого розуму. Ви в інтернеті, слухаєте радіо чи дивитеся телебачення. І кажете: «Гей, я погоджуюся з цим чоловіком», – і почуваєтеся добре. Але як багато протеїну, як багато фактів це включає? Чи ви споживаєте справжні новини, чи чиїсь погляди, подані як новини?

Комфортні новини – це як цукерка. Як і комфортна їжа, вони приносять тимчасове задоволення. Та якщо ми нічого іншого не їмо, суспільство платить високу ціну.

Ми ділимося комфортними новинами в колах однодумців, щоб переконати себе, що щось є істинним, навіть якщо насправді це не так. І консерватори, й ліберали так чинять. Це причина, з якої політична блогосфера розділена на дві величезні групи, не пов’язані між собою. Саме з цієї причини багато консерваторів не сприймають наукових доказів того, що людство спричинило кліматичні зміни. З цієї причини ліберали не сприймають даних про те, що американці мають більше зброї, ніж будь-коли, але в останні десятиліття кількість насильницьких злочинів зменшилася. Комфортні новини – це причина, з якої ми знаємо так багато про знаменитостей і так мало про те, що уряд робить чи не робить для того, аби вирішити наші невідкладні проблеми.

Приміром, викладач і журналіст-розслідувач Стів Дойдж повідомив: ліберали заявили, начебто на інавгурацію президента прийшло 5 млн людей, тимчасом як насправді було 800 тис. А консерватори стверджували, що на паралельний мітинг прийшло 500 тисяч, насправді ж було 80 тис. Проблема не в тому, що політичні активісти перебільшують кількість людей. Журналісти мають бути готовими до цього. Проблема в тому, що деякі провідні медіа вважають за доцільніше використати ці сфальшовані цифри, аніж перевірити кількість людей і цим самим викликати невдоволення блогосфери.

Політик та соціолог Деніель Патрік Мойніхан (Daniel Patrick Moynihan) одного разу сказав, що люди мають право на власні погляди, але не на власні факти. Однак комфортні новини кажуть протилежне, бо розглядають факти як щось на кшталт моди, яку можна перешивати, щоб вона пасувала смакам аудиторії. Іншими словами, упередження аудиторії задають моду упередженням у комфортних новинах. Але деякі речі, такі як кількість зірочок на американському прапорі – це не питання поглядів.

Споживачі можуть і мають вимагати чесного маркування. Якщо ви випускаєте новини і схиляєте їх у бік консерваторів, як це робить Fox, чи до Прогресивної партії, як це робить MSNBC, то чому не сказати про це? Розділяйте новини та коментарі (ця колонка, до речі, є коментарем, що намагається не займати крайніх позицій).

«Легше звинувачувати медіа, ніж змінити власну новинну дієту»

І їжа, й новини формуються ринком, технологіями, власним вибором та суспільною політикою. Так само, як хтось хоче вирощувати власну їжу, дехто виробляє власні новини. Це боротьба проти мережі фастфудів, це боротьба проти фастфудних новин. Люди говорять про органічну, вирощену вдома «повільну їжу», і вже починають говорити про ретельно підготовлені повільні новини.

40 років тому науковець Ральф Лоуенштейн (Ralph Lowenstein), декан школи журналістики й комунікацій Університету Флориди, попереджав: інтерактивні електронні новини можуть призвести до того, що люди оточать себе «політичним, соціальним та освітнім коконом»: «Коли це станеться, суспільство буде виживати, оскільки, найвірогідніше, воно поділиться на поляризованих людей, не здатних співчувати».

Поляризовані? Не співчувають? Ласкаво просимо в Америку ХХІ століття. Ми маємо здорову їжу, але найчастіше обираємо іншу. Ми маємо хорошу журналістику, яка базується на ФАКТі (FACT — the Fair, Accurate, Contextual search for Truth – чесний, точний, контекстуальний пошук Правди), але ми звикли споживати надто багато упереджено поданої інформації, що є еквівалентом пустих калорій. Ми стаємо Каналом Комфортних Новин, нацією телепнів, де (і це факт, а не упередження) чорний піар перевищує за кількістю всі інші форми політичної телереклами.

Бестселер Елі Парізер «Бульбашка фільтрів» (у російському перекладі вийшла під назвою «За стіною фільтрів». – MS) підтверджує занурення в наші маленькі, добре укріплені світи. Щодня медіа й технологічні компанії шукають нових шляхів, щоб допомогти нам заблокувати те, чого ми не хочемо бачити й чути. Пошукові системи запам’ятовують наші кліки й дають більше того, що ми любимо. І якщо 70 відсотків скаржаться на перевантаження інформацією, то вони раді цим фільтрам, раді використовувати будь-які сонцезахисні окуляри, які можна знайти.

При цьому ми скаржимось – як зробили половина людей у Чикаго під час опитування Chicago Community Trust – що для голосування ми недостатньо поінформовані. Я можу побитися об заклад, що ці люди не перевіряли таких сайтів, як Project Vote Smart (неприбуткова незалежна організація, що збирає та поширює інформацію про кандидатів. – MS). Для нас легше звинувачувати медіа, ніж змінити власну новинну дієту.

Рішення: звертати увагу на те, чим ми годуємо свій розум. Один раз змусити себе почуватися некомфортно, шукаючи фактів, які не збігаються з нашими оцінками.

Це легше сказати, ніж зробити, звісно. Це не просто питання сили волі. Стреси сучасного життя призводять до такої ситуації – ми повторюємо звички, які важко змінити. Саме по собі знання проблеми не може вирішити проблему, важливо зробити перший крок. Щоб бути першокласним громадянином у цифрову еру, ви повинні вільно володіти цифровими медіа. У Knight створено комісію з інформаційних потреб спільнот (The Knight Commission on the Information Needs of Communities), яка дійшла висновку, що цифрова грамотність має викладатися на всіх рівнях освіти. Ба більше: Knight інвестує в журналістське мистецтво (вміння зробити важливі новини цікавими). Ми виступаємо за реформу в журналістській освіті та у суспільних медіа, допомагаючи інституціям вивчати нові способи інформування та взаємодії зі спільнотами.

Цифрова грамотність так само важлива для суспільного ментального здоров’я, як і знання про поживну цінність харчів – вони важливі для здоров’я нації. Студенти журналістики вивчають цифрову грамотність у навчальних закладах. Моя порада сучасним студентам – ділитися цими знаннями. Навчайте інших, як мислити критично щодо медіа, як розпізнавати факт та оцінку.

Ми не маємо ілюзій щодо того, хто рухає медійне споживання. Це ми, люди. Ми отримуємо ті медіа, на які заслуговуємо, яких вимагаємо. Все більше й більше ми – це і є медіа. Розпізнавання тенденцій у споживанні медіа може стати поштовхом для створення нових груп самодопомоги «Comfort Media Anonymous», «America Unplugged», як вам заманеться.

Зрештою, те, що справедливо для їжі, справедливо і для новин – ми є тим, що ми їмо. Як писав професор Knight і журналіст Майкл Поллан: «Споживайте їжу. Не надто багато. Більше овочів». Коли ви думаєте про інформаційну дієту, спробуйте так: «Споживайте новини, не бездумно. Більше фактів».

Підготувала та переклала Марина Дорош

Джерело: Searchlights and Sunglasses: Field Notes From the Digital Age of Journalism  (з розділу 1.2 та 5)