«Проблема не в тому, як ми будемо читати в майбутньому, з паперу, з екрану чи звідкись іще. Майбутнє належить людям, які здатні бачити перспективу та достатньо мужні для того, щоб повернути владу назад, до редакцій». Таку думку висловив засновник журналу Monocle  Тайлер Брюль, розповідаючи в інтерв’ю Gopher Illustrated  про ситуацію в галузі і особливості бізнес-моделі свого журналу.

Проблеми індустрії друкованих медіа не можна зводити тільки до конкуренції між друком та цифрою, вважає Тайлер Брюль. На його думку, «вони з’явилися значно раніше, наприкінці 80-х. Вже потім були й економічна криза, і розвиток онлайну, і поява iPad».

«Все, що ми бачили в Сполучених Штатах, було «корпоратизацією» редакторської роботи. Ми спостерігали консолідацію багатьох бізнесів, що видавали журнали та газети. Сімейні видавництва продавалися великим корпораціям, а тих, безумовно, в першу чергу цікавила вартість акцій. Щоб отримати більшу вартість акцій, вони залучали консультантів, які радили замінити редакторів на бухгалтерів – і ось ми маємо те, що маємо», - говорить видавець.

Брюль заснував Monocle в 2007 році, маючи досвід створення і керівництва відомим журналом Wallpaper. Економічна модель Monocle, який також став популярним брендом, базується на підкреслено візуалізованому яскравому контенті високої якості, представленому у відверто книжному, «друкарському» форматі.

За інформацією Business Week, журнал Monocle на третій рік існування мало наклад близько 150 тис. примірників і у 2010, коли інші ЗМІ здебільшого здавали позиції,  демонстрував 35%-е зростання доходів та підняв кількість передплатників до 16 тисяч. Це немало, враховуючи, що вони платили за 10 номерів 150 доларів.

Бренд Monocle можна побачити на магазинах, свічках, одязі, меблях, що, на думку його автора, дозволило створити навколо бренду відчуття спільноти, атмосферу клубу. «Це наша альтернатива соціальним мережам. Нам вони не потрібні, тому що ми маємо магазини, де наші читачі збираються та спілкуються, проводять коктейль-вечірки тощо», пояснює засновник журналу. «Це соціальна активність, але для неї нам не потрібні фейсбук чи твітер, або хтось іще».

Говорячи про роль місць, де журнал продається, Брюль наголошує: мережа розповсюдження – це ще одна проблема індустрії преси. «Тому зараз ми обмірковуємо таку річ як власні кіоски», - каже він. - «Вони мають відрізнятися від існуючих магазинів, ми матимемо й інші дрібнички, які зазвичай продаються в кіосках, але вони будуть у нашому дизайні, належатимуть до іншої цінової категорії та стануть частиною ідеології нашого бренду».    

Важливою частиною всієї ідеї є модель передплати, яка кардинально відрізняється від підходів інших видань. У Monocle все робиться навпаки: замість запропонувати передплатникам знижку, їм пропонують більше контенту за більші гроші. «Ми пропонуємо чудовий контент, він дорогий та унікальний, отже, чому б нам не брати за нього більше?», вважає засновник видання.

Приклад  Monocle  показує, що спонсорований контент – це найкращий приклад того, як контент може бути поєднано з комерцією – такий висновок робить журналіст Gopher Illustrated після бесіди з Тайлером Брюлем. Адже спонсори точно відповідають темі статей, брендування помірковане і не муляє око, як це трапляється з іншими типовими «адверторіалз».

«Медіаграмотність»