Саме на інтерпретаціях, а не на фактах, наприклад, ґрунтується методологія роботи спін-доктора, оскільки факти змінити не можна, подія вже відбулася. Спін-доктор розгортає подію чи її контекст так, щоби зменшити негативні наслідки. Професія спін-доктора стала базовою, наприклад, у Великобританії.

Тобто інформаційна цивілізація з її надміром інформації переводить нашу увагу з інформації на інтерпретацію. Інтерпретаційні процеси як більш складні стають важливішими за просто інформаційні. Раніше ми бачили в світі те, про що нам розповідали. Тепер ми розуміємо те, що нам інтерпретують. Складний світ вимагає тлумачень.

Холодна війна багато в чому базувалася саме на фактах, оскільки радянська цензура не пускала до циркуляції деякі факти. І їх намагалися запустити за допомогою зарубіжних радіоголосів. Тоді на глушіння цих голосів витрачалися відповідні ресурси. Тобто це теж було варіантом фізичної атаки на інформаційний простір. До речі, як і взагалі цензура, яка фізично зупиняє можливе тиражування тексту.

Сьогодні втримати факти під контролем важче. Інтернет та інші варіанти множинності генераторів інформації роблять це занадто витратною справою. Тому акцент боротьби переноситься на інтерпретації. Інтернет ще намагаються втримати в потрібному руслі за допомогою тролів, але це багато в чому гра «постфактум», адже подія все одно у вигляді свого інформаційного аналога потрапляє в інформаційне поле. Щоправда, в нас іноді виникають варіанти, коли інтернет-інформацію знімають із сайтів за гроші (див. тут і тут). Таким чином намагаються зупинити розповсюдження негативної новини.

Одночасно «спонсори» позитивних повідомлень роблять усе, щоби їхня новина набула надзвичайного розголосу, охопивши найбільшу кількість людей. Це може бути як «наш» традиційний метод (який ще можна назвати авторитарним), однак його використовують і на Заході, або західний метод (комерційний), який також використовується і в нас.

Можемо згадати як приклад відому і в нас серію відео для дітей до трьох років Baby Einstein. Незважаючи на те, що американські педіатри не рекомендують узагалі дивитися телевізор дітям до двох років, кожна третя американська дитина хоч раз дивилася таке DVD. Дослідження психологів демонструють зворотні процеси, навпаки, дитина, яка вивчає слова за допомогою цієї методики, знає на 10% менше слів, ніж дитина поза нею (див. тут, тут, тут, тут, тут і тут).

Проект Baby Einstein був (і продовжує бути) настільки успішним, що в 2001 р. цю компанію просто купила структура Уолта Діснея. Але психологи заперечують її результативність. Одна з причин полягає в тому, що дитині потрібна людина для навчання, а так її мозок просто розважається. Телевізор не дає тієї взаємодії з дитиною, яку дає жива людина. До того ж, не виправдовується реклама, що ці DVD породжують геніїв, і тому компанія почала повертати гроші на вимогу покупців. Тобто одна рекламна кампанія підняла DVD на вершину, а інша — скинула її звідти.

Війна в Іраку й Афганістані поступово перейшла у фазу, знайому всім із досвіду минулого. Це війна ідей. Прикладами її були релігійні й ідеологічні війни, які досить довго тримали світ у напрузі. Здавалося, що холодна війна завершила цей тип протистояння, але він спалахнув ізнову. І це знову зіткнення двох проектів. Якщо до цього конфлікт був між «червоним» і західним (ліберальним) проектами, то тепер конфлікт іде між західним і мусульманським проектами. Цікаво, що нові дослідження психологів демонструють: в основі конфліктів лежить не раціональність, розум, а емоції (див. тут і тут).

У політиці важить лише емоційне, писав Дрю Уестен (Westen D. The political brain. The role of emotion in deciding the fate of nation. – New York, 2007). Джонатан Хейдт підкреслює, що моральність хоча і є соціальним конструктом, побудована на базі п’яти головних людських почуттів. Тобто вона має під собою фізіологічний базис.

Михаїл Хазін каже про наднаціональний проект як базу для визначення системи цінностей будь-якої людини, незалежно від того, де вона живе (див. тут, тут і тут). В одному зі своїх інтерв’ю Сергій Переслегін перераховує сучасні глобальні імперії: Католицька (Європа), Протестантська (США), Православна (Росія). Як бачимо, ідея наднаціонального проекту є досить активною.

У розвитку глобальних проектів Хазін бачить перехід від мережевого стану до ієрархічного, коли він стає основним для відповідної країни й починається керування ним із єдиного центру. І християнство чи червоний проект пройшли саме такі етапи. Останнім етапом є імперський, після чого йде його руйнація.

Поясненням «загибелі» імперської стадії, за Хазіним, таке:

- імперська бюрократія не встигає за світовими процесами,

- імперська свідомість діє не м’якими, а жорсткими методами, що звужує її підтримку,

- суттєво зменшується адаптивність проектних цінностей, які починають програвати проектам-конкурентам, а змінити правила гри правлячі еліти не можуть.

Тобто послаблення проекту веде до входження інших ідей. В історії зафіксовано багато таких випадків. Наприклад, у Римі в період, коли він ішов до руйнації системи, в моду входять варвари (Анжель Ж.-М. Римская империя. – М., 2004). Тобто інша ціннісна модель починає захоплювати віртуальний простір перед тим, як це захоплення відбудеться у фізичному просторі. Ту саму ситуацію ми бачили в кінці розпаду СРСР, коли «радянське» перестало бути модним на відміну від західного. Тобто радянський віртуальний простір еліти вже перестав бути радянським.

І ще один цивілізаційний «дубль» можна помітити в цих переходах. Як писав Григорій Померанц, коли руйнуються імперії, потім усе одно можуть зберігатися імперсько-конфесіональні структури. Після Римської імперії продовжила своє існування римсько-католицька церква. Подібно до цього в пострадянській дійсності ми зберігаємо сегмент свідомості, який можна чітко окреслити як радянський.

Померанц додає ще й спостереження стосовно уведення спільної комунікації на імперській території. Візантія не змогла розповсюдити свою мову, але це зробив Рим, залишивши латину, яка почала об’єднувати країни. Померанц дає таке визначення субглобальної цивілізації: «Це єдиний простір інформації, який зберігається і без наявності імперії».

Є інструментарій відволікання уваги масової свідомості від її проблем у бік проблем іншого рівня важливості. Наприклад, Дайсон вважає, що інфекційні захворювання, освіта, медицина та багато іншого важливіші за проблеми потепління, на які витрачаються великі кошти. Тобто бачимо невідповідність між інтересами громадянина і держави.

Шмельов побачив пояснення активного породження депутатських ініціатив у Держдумі в тому, що обговорення всіх цих проблем (геї, нерухомість за кордоном, усиновлення, паління та подібне), особливо тому, що воно постійно змінюється, веде до відповідного відволікання від інших проблем. І це стосується саме того сегменту громадян, які слідкують за новинами.

Тобто, можливо, влада вже знайшла відповідний алгоритм породження необхідної інформації, яка слугує відволіканню уваги, а не привертанню її. У результаті не відбувається переходу до владних повідомлень, а просто увага відходить від повідомлень опозиційних. Це все стосувалося Росії, але ми маємо і відповідну дивну побудову і в українських теленовин, де першими завжди стоять автомобільні аварії та схожі анормальні явища.

Подібний у плані принципово нового підходу алгоритм, наприклад, почали застосовувати американські військові в боротьбі з повстанцями. Вони винайшли, що більш ефективний результат дає вбивство лідерів середньої, а не вищої ланки, бо смерть вищих керівників не руйнує структури, адже на їхнє місце відразу приходять нові, які їх замінюють.

Телевізійні новини використовують алгоритм створення мозаїчного контенту. Велика кількість новин не дає можливості адекватно їх зрозуміти, бо вони подаються поза контекстами, що не дає можливості вибудовувати причинно-наслідкові зв'язки. Це все другорядні новини, які, втім, створюють враження постійного програшу. Це стосується як країни, так і окремої людини. І вибудовується матриця програшу, а не виграшу.

Модель мозаїчної передачі знань була добре розкрита досить давно Абраамом Молем (Моль А. Социодинамика культуры. – М., 1973. – с. 45). Він називає цю структуру мозаїчною, бо вона є випадковою, побудованою з фрагментів, які не створюють конструкціґ, де немає точок відліку чи загальних понять.

Сьогодні активно руйнується християнська ціннісна модель, із якою людство прожило дві тисячі років. Але в цьому випадку за руйнацією поки що не проглядається нова модель, яка б могла прийти на зміну. Тому такий процес несе суттєві негативні наслідки. Модель покоління-2020, яку активно сьогодні вивчають американські дослідники, оскільки ця молодь, як прогнозується, прийде до влади в 2020 р., не є принципово відмінною (Zogby J. The way we'll be. The Zogby report on the transformation of the American dream. – New York, 2008; Luntz F.I. What Americans really want... really. The truth about our hopes, dreams, and fears. – New York, 2009). Це радше зміщення деяких акцентів, а не зміна самої ціннісної моделі. Хоча молодь уже не готова очікувати результатів у майбутньому, вони бажають отримати все і зараз.

У цілому концептуальне поле бою найактивніше вивчають військові (Influence warfare. How terrorists and governments fight to shape perceptions in a war of ideas. Ed. by J.J.F. Forest. – Westport, 2009; Ideas as weapons. Influence and perception in modern warfare. Ed. by G.J. David Jr., T.R. McKeldin III. – Washington, 2009). Вони вийшли на потребу в адаптації для своїх проблем більш загальної теорії, що має назву «теорія впливу». Звідси також випливає, що довга війна завжди несе в собі конфлікт ціннісний.

Ціннісний конфлікт може реалізовуватися і на рівні матеріальних об’єктів. Іран, наприклад, конфіскує не лише статуї Будди, а й ляльку Барбі та персонажів мультфільму «Сімпсони» (див. тут, тут, тут, тут і тут) 26 — 30]. Свого часу про це писав Василь Ключевський, вивчаючи іноземні впливи в історії Росії. Тоді він підкреслював, що ми не помічаємо того, як іграшка несе в собі і спосіб мислення того, хто її створив. Барбі в Ірані почали вилучати вже в 2002 році, у той час як Супермен чи Бетмен не потрапили під заборону, бо вони захищають знедолених.

Концептуальне поле бою має характеристику базового, оскільки від цієї основи залежить функціонування структури, яка надбудовується. Саме так трактував структурну інформацію Джон Аркілла. Зміна цієї структурної інформації призводить до зміни структури. Коли кольорова чи оксамитова революція робить делегітимізацію влади, то вона якраз змінює її концептуальний базис.