Висвітлення виборів є одним із найсерйозніших викликів для ЗМІ й тестом на дотримання професійних стандартів. Про проблеми в українському медіапросторі, зокрема на телеканалах, свідчать результати моніторингів, що їх регулярно публікує MediaSapiens. Але такі проблеми існують не лише в Україні – це підтвердила міжнародна конференція «Висвітлення в ЗМІ виборів. ЗМІ і особисте життя громадян», що відбулася 15–16 листопада в Києві. В ній узяли участь представники органів саморегулювання ЗМІ з пострадянських країн.

Залежність медіа від політиків та олігархів, нерівність можливостей доступу різних політичних сил, відсутність плюралізму, замовчування новин – ці та інші проблеми зафіксували місцеві журналістські організації Вірменії та Грузії під час виборчих кампаній.

Два обличчя вірменських телеканалів

Про ситуацію у вірменському медіапросторі розповідав Борис Навасардян, голова Мережі журналістських організацій саморегулювання Вірменії. Країна нині затиснута між двома виборами: парламентські вибори відбулись у травні 2012-го, а президентські мають відбутися в лютому 2013-го. Організація моніторила висвітлення перших виборів в ефірі телеканалів і з 1 жовтня розпочала моніторинг щодо висвітлення майбутніх президентських виборів.

За словами Бориса Навасардяна, висвітлення виборів на телеканалах можна було умовно поділити на два етапи. Перший етап – це час передвиборчої агітації протягом декількох тижнів, як зафіксовано у законодавстві. «У цей період важко було впізнати вірменське телебачення, телеканали намагалися до секунди забезпечити однакові можливості доступу партій до ефіру, – зазначив пан Навасардян. – Моніторинг мав дуже сильний вплив, щодня дзвонили з каналів і запитували, що зробити, щоб покращити свої показники, це була справді дивна ситуація».

Причиною такої дивної ситуації було те, що вірменська влада розраховувала на зближення з Європейським Союзом: якраз після виборів влітку мала відбутися донорська конференція по Вірменії, організована ЄС. Результати моніторингу мали велике значення, оскільки європейські структури беруть їх до уваги як показник незалежності медіа. Тож у даному випадку моніторинг мав вплив на вирішення важливих загальнодержавних завдань. Поведінка каналів засвідчила, що коли є відповідна інструкція, журналісти та редактори можуть дотримуватися професійних стандартів. «Фрази на кшталт “ми не доросли до демократії, ми не вміємо, навчіть нас” виявилися пустими розмовами», – сказав Навасардян.

Після дня голосування моніторинг офіційно припинився (хоча організація продовжувала відстежувати новини) і картина на телеканалах відразу змінилася, фактично після закриття виборчих дільниць. «Ми зрозуміли, що інструкція більше не діє, всі телеканали переключилися на звичайний режим», – зауважив Навасардян. Телебачення у висвітленні поствиборчого періоду розділилося на два табори: одна група каналів переконувала, що вибори пройшли успішно і перемагає партія влади. Друга група стверджувала, що підрахунок нечесний і партія влади не перемагає.

Нині у Вірменії інша політична інтрига, що безпосередньо позначається й на медіа. Наразі невідомо, хто буде кандидатом у президенти від партії, що є головним опонентом влади. За словами Навасардяна, це може бути 5-6 опозиційних політиків, однак із боку партії немає повідомлень, хто саме. Через це панує атмосфера невизначеності, оскільки не відомий головний супротивник провладного кандидата і не відома програма (і чи матиме взагалі ця програма значення).

Таке становище, по-перше, ускладнює завдання журналістським організаціям, тому що важко проводити моніторинг, не знаючи точно, що саме рахувати. По-друге, це створює парадоксальну ситуацію щодо якісних ЗМІ: «Відповідальні ЗМІ, що претендують називатися якісними, сьогодні втрачають свій сенс. Адже конкретної інформації немає, їм немає що писати про вибори – тому вони в плані цієї теми стають нецікавими, а людей якраз найбільше цікавлять вибори. Як це не парадоксально, але стають цікавими інші, заангажовані чи жовті ЗМІ», – пояснив Навасардян. Це пов’язано з тим, що ці ЗМІ контролюються різними політичними силами та отримують вказівки щодо висвітлення певних тем чи написання матеріалів-провокацій (це здебільшого інтернет-сайти). А оскільки самі політичні сили, очевидно, вже визначались із кандидатами, то стежачи за маніпулятивним контентом заангажованих ЗМІ, можна робити певні висновки про плани політиків. «Якщо ми запропонуємо загальноприйняті стандарти всім ЗМІ, то вийде, що суспільство нічого не знатиме про вибори», – зауважує Навасардян.

Грузинські пристрасті

Якщо у Вірменії якісним ЗМІ немає про що розповідати, то у Грузії під час останньої виборчої кампанії новин вистачало, однак не всі ЗМІ поспішали їх повідомляти. Нагадаємо, що у Грузії на виборах 1 жовтня перемогла опозиційна партія, в результаті чого прем’єр-міністром став її лідер Бідзіна Іванішвілі.

Як розповів Звіяд Корідзе, голова Ради Хартії журналістської етики Грузії, висвітлення парламентських виборів підтвердило відсутність незалежних телеканалів – вони не самостійні, а належать політичним чи фінансовим групам, які є головними донорами партійних структур.

«З появою на політичній арені Іванішвілі, сформувалося двополярне політичне поле: з одного боку Іванішвілі, з іншого – правляча партія та Міхаїл Саакашвілі, і відповідно так само поляризувались телеканали», – пояснив Звіяд Корідзе. Головні телекомпанії, що підтримують владу – це «Руставі-2» та «Імеді», також з’явились опозиційні телеканали – «9-й канал» і «Маестро». Однак останнім двом каналам не дали ліцензії на загальне ефірне мовлення, тому їх можна було дивитися тільки через супутникові антени.

«За допомогою кабельних операторів люди почали отримувати альтернативну інформацію. Однак часу на інформування населення у каналів було мало. “Маестро” та “9-й канал” хотіли навіть роздати людям сателітні тарілки на виплат на 10 років, однак ці тарілки арештували. Взагалі, сателітна тарілка стала символом цьогорічних парламентських виборів», – розповів пан Корідзе.

Як відомо, у Грузії є також суспільний мовник (СМГ). Однак, за словами Корідзе, його позиція більше схожа на пропрезидентську і телеканал вдався до цікавої тактики – просто не показувати багато важливих новин, іноді навіть тих, які повідомляли провладні канали.

Таким чином на «Руставі 2» та «Імеді» не було представлення всіх важливих політичних фігур, також не було тематичних дебатів. А на дискусії, що організовували канали «Маестро» та «9-й канал», не хотіли приходити вже самі представники влади. Суспільний мовник організував перші дебати лише 18 вересня. Однак не потрібно вивчати соціологічні дослідження, аби зрозуміти, що той ефір мало хто дивився. Адже саме 18 вересня трапилась інша подія, що стала переломною у виборчій кампанії.

Йдеться про оприлюднення кадрів із Глданскої в’язниці №8 у Тбілісі, де зафіксовано знущання та наругу над ув’язненими. Ці кадри вперше були показані в ефірі двох опозиційних каналів. Інші телеканали, в тому числі суспільний мовник, цих кадрів не показав, доки не прозвучала реакція Саакашвілі на продемонстровані тортури. Потім телеканали пояснили, що хотіли перевірити автентичність зйомки, тому навмисне приховували її.

Як підсумував Зіяд Корідзе, мовлення каналів під час виборів розділилося на два русла і окремо стояв суспільний мовник. «Один із головних результатів, які дав наш моніторинг – вибори показали, що в Грузії є двополярність у медіа, але немає плюралізму, – сказав він. – Загалом немає такого повноцінного телеканалу з новинною програмою, яка би сказала, що ж відбувається в країні».

Тепер, після перемоги Іванішвілі, грузинський медіапростір переживає новий період – він схожий на «постреволюційний». Незрозуміло, яка доля чекає колишні провладні канали, так само як і «Маестро» чи «9-й канал», адже останній повністю у розпорядженні прем’єр-міністра – зрозуміло, що це суперечить будь-яким тезам про незалежність медіа. Тож, як зазначив пан Корідзе, журналістські організації збираються ще ретельніше стежити за цією ситуацію: «Це виклик, який потрібно розглядати не лише на рівні контент-аналізу».