Перш ніж повести мову про аналіз того, що було показано й розказано, варто звернути увагу на коментар голови правління Центру політико-правових реформ Ігоря Коліушка, де поважний експерт стверджує: про київські вибори й саме про них у рішенні КС не йдеться ані словом. Так, із дуже великою мірою ймовірності можна припускати, що справжні зміст, мета й призначення рішення полягали саме у визначенні долі київських виборів, але прямо про це там не сказано, і з формального погляду рішення КС є загальним.

Тож усі умовиводи про Київ є або аналізом, або припущеннями, або навіть оцінками – одне слово, тим, що в новинних, хай навіть і тижневих, випусках має посідати своє чітко визначене місце після повного й об'єктивного викладення фактів. І в будь-якому разі не замість фактів, не підмінюючи факти.

Але саме таку підміну ми й бачили в багатьох матеріалах. Зокрема, у «Подробностях недели» на «Інтері», «Фактах тижня» на ICTV, «Событиях недели» на «Україні».

«События недели»: «В этом году выборов (у Києві. – Б.Б.) не будет».

«Факти тижня» розпочали сюжет розповіддю про вибори, що відбулися у 117 населених пунктах («зокрема й у містечку Васильків» - добре хоч, не «в селі Васильків»: наше телебачення дуже полюбляє називати «містечками» не такі вже й маленькі міста): «...А от у Києві виборів не буде... Вибори відбудуться 2015 року – таке рішення ухвалив Конституційний Суд».

І, до речі, випуски повідомляли: повноваження Київської міськради спливли саме того дня, 2 червня. Але так ніхто й не закцентував увагу на тому, що, за ідеєю, Київ міг би стати 118-м населеним пунктом, у якому мали б того ж таки дня пройти вибори. Ніхто прямо не звернув увагу на цю очевидну суперечність.

Випуск «ТСН-Тиждень» на «1+1» завів мову про те, що категоричної заборони проводити вибори в Києві рішення КС не містить, лише у другій частині сюжету – тоді, коли глядачі вже встигли налаштуватися на категоричну тональність: «Юристи наголошують, що ні (не закборонив КС вибори у столиці. – Б.Б.), й обов’язок Верховної Ради проголосити позачергові вибори він (КС. – Б.Б.) не скасував». Юристи, втім, залишилися абстрактними й анонімними – так само, як і громадські організації, що провели мітинг протесту, із розповіді про який і починався сюжет.

До речі: а хіба в Конституційному Суді засідали не юристи? Подібні анонімні посилання, які насправді нічого не доводять і ані про що не кажуть, і якими за бажання можна досхочу маніпулювати, є на нашому телебаченні загальним місцем – на превеликий жаль.

Натомість «Час. Підсумки тижня» 5 каналу чітко акцентував: «Замість призначити вибори, партія влади відфутболила питання до Конституційного Суду. Після двохмісячних роздумів на Жилянській розродилися рішенням з широким полем для трактування».

Тож більшість каналів примудрилися спотворити саму подію, про яку розповідали, й приписали Конституційному Судові те, чого він не казав. Так, найімовірніше, мав на увазі – але прямо не казав.

Таким чином було прогавлено чи не найважливіший факт в усьому, що сталося: Конституційний Суд, як і взагалі будь-яка судова інстанція, не може – ну, от за визначенням не може – вдаватися до «дипломатії» з підтекстами; усі рішення будь-якого суду мусять бути чіткими й недвозначними. Розпливчасте рішення, яке припускає різнотлумачення, означає єдине: КС перетворився на суто політичний, а не юридичний, орган.

Іншою вадою було те, що можна тлумачити як підміну теми. Більшість тижневиків, не розібравшись до пуття з фактажем, почали гадати, кому з політиків це вигідно, а кому ні. На «Інтері» на екрані повсякчас вигулькували терези, які чомусь час від часу схилялися в бік шальки «хорошо». За контекстом це було ніби доречно (для влади «хорошо», для Кличка «хорошо»), але загалом це виглядало як гіпнотизування: «Хорошо, хоршо, хорошо, хорошо».

Ставлення до події різних політичних сил і конкретних політичних персон – замість самої події це (як, утім, дуже часто й буває) перетворилося на провідну тему для обговорення. Іншими словами: не має значення, що сталося – головне, «что будет говорить княгиня Марья Алексевна».

«ТСН – Тиждень»: «Опозиція сприйняла як заборону... Створила власну Київраду...». Чому сприйняла, із якою аргументацією, чи справедливою та аргументація була? Та хто його зна?

«События недели» розповіли про те, що зверталися до КС народні депутати від ПР, а от опозиція має намір «звернутися до Венеційської комісії», Арсеній Яценюк домагається розпуску Конституційного Суду, а Віталій Кличко обіцяє створення Громадськї ради Києва. І тут – жодних аргументів сторін.

«Факти тижня» розповіли, що «опозиція не згодна», про позиції «Батьківщини» й «Удару» - знову ж, загальними словами. Синхрон Кличка про нелегітимність столичної міськради цілком можна було сприйняти як його особисту думку.

Тож із більшості сюжетів можна було зрозуміти, ніби йдеться про чергові суперечки між владою та опозицією, за якими стоять лише інтереси тих чи інших політичних сил. Суспільство, київська громада з її інтересами й, головне, конституційними правами, як і годиться, взагалі залишилися поза темою дослідження.

На відміну від інших, сюжети «Інтера» та 5 каналу були досить розлогими – тому й заслуговують на окреме слово.

«Фірмовою» вадою інтерівців стало яскраве емоційне забарвлення, а саме іронія. Можна по-різному ставитися до слів Євгенія Кисельова, от тільки мені здалося, що до влади іронія була набагато слабшою, ніж до опозиції. До того ж, узагалі вийшло так, що іронії було піддано саму ситуацію, що склалася внаслідок рішення Конституційного Суду. Підкреслю: не рішення КС, а дискусії й протести довкола нього. І в такий спосіб рішення КС було зведено в абсолют, а реакцію на нього з боку опозиції низведено до дріб’язкового й корисливого вовтузіння.

Уся побудова матеріалу була навіть не іронічною – російською мовою це зветься «ёрничанье» и «зубоскальство». Скасування виборів погане, бо... для пенсіонерів «нет выборов – нет и продуктовых пайков от кандидатов». «Нет выборов – нет и дополнительного заработка для молодёжи: ни на митинг сходить, ни с флагом постоять… Выборы – это сезонная работа вроде сбора клубники». «Отмена выборов ударила и по карману политтехнологов». «Отсутствие выборов – досада для тех политиков, чей рейтинг сейчас на взлёте», як приклад – Віталій Кличко.

Одне слово, вибори як такі - «какая гадость эта ваша заливная рыба!» У даному разі надмірне й недоречне емоційне забарвлення змушували ставитися до скасування виборів, та й до самих виборів, як до не вартої уваги речі. Тут була наявною підміна понять – виборів як політичного інституту та форм і методів передвиборчої боротьби, поширених в Україні. І, даруйте, дуже вже все це нагадувало російське державне телебачення, де всі думки, що суперечать владній позиції, замість аргументованого спростування традиційно зазнають висміювання.

«Александр Попов тоже уверял, что ему без выборов плохо», а на екрані – пан Попов саджає деревця; усіх решту політиків було показано в кабінетах або сесійних залах – відчуйте, як то кажуть, різницю. Іронія?

Далі пішло про користь рішення КС для опозиції, в якої не було єдиного кандидата на посаду київського міського голови. Ще раз про те саме : «Власть считает, что выгодно оппозиции – не придётся выбирать, кому в президенты, а кому в мэры» - а на екрані цього моменту велика група людей («власть»?) десь у залі, вставши, співала Гімн України, на Гімн накладався текст репортажу, аж до нерозбірливості; чи варто уточнювати, що жодні інші політики в матеріалі Гімн не співали? А чи це теж була іронія?

Синхрон Вадима Карасьова – про те, що «президент може перемогти у 2015 році, й на переможній хвилі» на київських виборах теж переможе пропрезидентський кандидат. Синхрон народного депутата від Партії регіонів Володимира Макаренка: «Вони (опозиція. – Б.Б.) програють на президентських виборах й уже всі разом будуть балотуватися на мерських». Такий підбір прогнозів – це теж була іронія?

І, нарешті, чверть киян – це ті, «кто не смог заполучить киевскую прописку» (не зміг – це як, хіба ж вона нині дозвільна?), тож їм до виборів байдуже, і – синхрони: «Мне всё равно» та декілька подібних. Одне слово, вибори в Києві — це ніщо інше, як дискримінація киян за ознакою наявності або відсутності прописки, не більше й не менше.

5 канал, “Час. Підсумки тижня”. Після викладення факту рішення КС, тут теж одразу перескочили на те, що “трактування влади — 2015 рік, трактування опозиції — зараз”. Аргументів обох сторін — ніяких.

Далі було посилання на “низку експертів із конституційного права”, які вели мову про “небезпечний прецедент узурпації влади”. Що то за експерти — так і залишилося таємницею.

Єдиний з розглянутих каналів, 5 канал дав надзвичайно важливий синхрон заступника голови КС Сергія Винокурова (тут цитата за “Українською правдою”): “Продовження скорочення строків або терміну повноважень органів місцевого самоврядування, обраних на позачергових виборах, є тимчасовим заходом, спрямованим на реалізацію механізму одночасного проведення усіх чергових виборів.... що не перешкоджає реалізації конституційного права громадян брати участь в управлінні державними справами”.

“Скорочувати можна, а от подовжувати ні”, - знову пішло посилання на анонімних екс пертів із конституційного права. Втім, тут само було показано синхрон Степана Гавриша, зокрема, зі словами: “Так формується диктатура”. Отже, аргументація критиків рішення КС була — хай навіть Степан Гавриш ніяк не тягне на визначення “експерти” у множині.

Пролунав синхрон Петра Порошенка — про позицію опозиції. Голова Верховної Ради Володимир Рибак у синхроні заявив про те, що депутати від ПР будуть тлумачити рішення КС як відкладання київських виборів на понад два роки. Тут, як на моє переконання, конче потрібно було загострити увагу на тому, що голова ВР не має ані повноважень, ані підстав виступати від імені всіх депутатів, та ще й до факту голосування: такий його виступ можна тлумачити як указівку.

Депутат Київської міськради від “БЮТ — Батьківщини” Тетяна Мележева розповіла про наміри опозиції, фігурували думки Олександра Попова та Віталія Кличка. Усе, нібито, йшло добре — навіть неочікувано добре. Аж тут: рішення КС вигідне Віталієві Кличку, бо “позбавляє його моральних мук” і знімає перед ним тяжку проблему вибора, чи йти йому в міські голови, а чи у президенти.

І це була справжня ложка дьогтю. Адже глядачі мусили зрозуміти це так, що у своїй політичній діяльності Кличко виходить лише з корисливих егоїстичних міркувань: мовляв, демократія під загрозою, а Кличкові радість. А чи, може, цей пасаж можна було тлумачити якось по-іншому? Як і завжди: хай демократія в небезпеці, а міжопозиційна війна — це святе.

Заперечувальний синхрон Кличка вже мало що змінив, бо хто його знає, чи щиро він казав?

Загалом же сюжет “Часу. Підсумків тижня” був найближчим до журналістських стандартів — та й просто до адекватності висвітлення події. І той факт, що, як стверджують чимало публікацій, Петро Порошенко має свої плани на київські вибори, у даному разі мало що міняє.

Отже, загальні враження.

- І за малим хронометражем, і за розташуванням сюжетів про рішення КС десь у середині, а то й наприкінці випусків, більшість розглянутих матеріалів не відповідали важливості події. Якщо, звісно ж, виходити з тієї логіки, що події, визначальні для державного устрою й державної системи, є актуальнішими й важливішими за поточні, хай навіть за участі президента або глави уряду.

- Зміст і характер події в більшості розглянутих матеріалів (окрім 5 каналу) так і залишилися незрозумілими.ґ

- Юридичний зміст юридичного рішення так і не було розкрито; натомість його було підмінено політичним, причому вузькополітичним, змістом. Висвітлення даної події вимагало присутності на екранах експертів-юристів, яких ніде, окрім одного на 5 каналі, не було.

- Ведучи мову про наслідки рішення КС, усі досліджені випуски проігнорували суспільство; 5 канал змалював суспільні наслідки дуже побіжно й не робив на цьому акцентів.

- Було проігноровано мотиваційну частину рішення КС: “КС виходить з того, що періодичність проведення виборів до державної влади та органів місцевого самоврядування повинна бути розумною, маючи на меті забезпечення оптимальності, наступності та стабільності у формування представницьких органів”. Було проігноровано надзвичайно важливий факт: замість юридичних категорій цей пасаж містить суто оціночні судження, та ще й такі, що не мають чітко визначеного змісту.

- Усіма, окрім 5 каналу, було проігноровано висловлювання заступника голови КС: “Продовження скорочення строків або терміну повноважень органів місцевого самоврядування, обраних на позачергових виборах, є тимчасовим заходом”, яким було фактично дозволено тимчасово порушувати Конституцію.

- Усіма без винятку було проігноровано ту обставину, що Конституційний Суд має право й повноваження тлумачити законодоавчі норми, а не встановлювати їх. Тож якщо ані Конституція, ані інші законодавчі акти не передбачають можливості подовження повноважень виборних органів влади та місцевого самоврядування, Конституційний Суд не може подовжувати їх власним рішенням — а отже, рішення КС у жодному разі не може означати перенесення виборів у Києві; будь-яке інше тлумачення є антиконституційним.

- Усіма, окрім 5 каналу, на якому це пролунало дуже мимохідь, майже непомітно, було проігноровано ту обставину, що, на відміну від призначуваних посадовців, депутати місцевих рад не мають іншого джерела легітимності, окрім волевиявлення виборців — а отже, подовження їхньої каденції вольовим рішенням є спробою призначити виборні органи без виборів, на що КС не має права.

- Практично всіма каналами акт імовірного руйнування однієї з фундаментальних демократичних норм державного права було представлено як пересічний акт політичного протистояння і внутрішньополітичної боротьби.

...Але гаразд, припустімо навіть: подія була контроверсійною, складною, а надлишок різних тлумачень рішення КС не дав змоги по гарячих слідах розставити всі крапки над «і» - тож точність було принесено в жертву заради оперативності. Припущення це є малоймовірним, бо підсумкові тижневики й оперативність – речі не надто сумісні.

Але от минув іще тиждень. Протягом нього з’явилися заяви радника президента Марини Ставнійчук та аж дві заяви лідера парламентської фракції Олександра Єфремова – ця й оця. І якщо слова Єфремова в першій заяві були розпливчастими й прямо не відповідали на запитання про долю київських виборів, то Ставнійчук чітко розставила всі акценти: за її словами, рішення Конституційного Суду не мало прямого стосунку до місцевих виборів у Києві.

Заяву Ставнійчук датовано вівторком 4 червня, першу заяву Єфремова – понеділком 3 червня, другу – чертвергом 6 червня. Тож на час нових тижневиків 9 червня було вдосталь часу, аби в усьому розібратися. Але...

«Підсумки тижня» Євгенія Кисельова на «Інтері» згадали про ці заяви лише мимохідь. «ТСН – Тиждень» на «1+1», «События недели» на «Україні», «Час. Підсумки тижня» на 5 каналі не повернулися до теми рішення КС зовсім. Можливо, зіграв роль відомий журналістський стереотип: не повертатися до теми, про яку вже вели мову, - хай навіть оце «вели мову» залишило більше запитань, аніж відповідей, і хай навіть відкрилися нові важливі обставини. (Авторові цих рядків доводилося стикатися з таким підходом не так уже й рідко.)

Хоч би як, а тижневики «України» та «1+1» левову часту ефіру присвятили повідомленню про розлучення Владимира та Людмили Путіних, давши їх першими сюжетами. Може, я й неправий, але здається мені, що так уже детально копирсатися в розлученні російського президента – це до лиця або російським ЗМІ, або відверто таблоїдним. Тим паче що аналізу як такого там не було й бути не могло. Глядачі так і не дізналися, які наслідки це розлучення принесе для а) ставлення Росії до України й б) політики в цілому. Це була типова полуничка, яка – повторю: як на мене – в «солідних» аналітичних програмах, та ще й як подія номер один, є не надто доречною.

І вже тим паче дуже важко погодитися з тим, що приватні справи російського президента мають бути важливішими для українських глядачів, аніж доля виборів у власній столиці – та й доля виборів у власній країні взагалі, на майбутнє.