COLTA.RU дослідила журналістський шлях авторки сюжету про розіп’ятого хлопчика в Слов’янську

Юлія Чумакова, COLTA.RU

Трохи більше року тому, 12 липня 2014, в ефірі «Первого канала» біженка зі Слов’янська розповіла про те, як українські військові на її очах розіп’яли трирічного хлопчика на міській дошці оголошень. Ця історія стала символом російської пропаганди. З тих пір про героїню сюжету, дружину ополченця Галину Пишняк, журналістам вдалося зібрати немало інформації (наприклад, МВС України повідомляло, що Пишняк раніше «зверталася до міліції із заявою про те, що її 16-річна донька вкрала в неї тисячу гривень, а також, що її побив чоловік»).

Водночас, куди менше відомо про авторку сюжету, журналіста «Первого канала» Юлію Чумакову, пише Соколова. Як вдалося з’ясувати COLTA.RU, Юлія Чумакова (до заміжжя - Погорєлова) народилася у Батайську в 1977 році, закінчила там школу й вступила на факультет філології Ростовського державного університету. Перші декілька років особливого інтересу до навчання вона не проявляла, після третього курсу вийшла заміж, а диплом писала, очікуючи на першу дитину. 

По закінченню університету Юлія виховувала сина, а потім з допомогою свекра влаштувалася на ростовський телеканал «Теле Икс», де робила новинні сюжети та брала участь у створенні програми «Деловой завтрак». 

«Ось воно - журналістське майбутнє!!!! Сказали - будеш кореспондентом - і крапка. Що за синхрони, що за начитки, про що людей питати під час інтерв’ю? -  не знала нічогісінько, думала, що ніколи не розберусь. Виявилася здібною настільки, що через 8 місяців втекла і правдами-неправдами влаштувалася на ДТРК «ДОН-ТР», - каже про себе Юля на сайті школи журналістики «Интерньюс». 

З 2002 по 2011 Чумакова працює кореспондентом інформаційної служби програми «Вести Дона» на каналі «Дон-ТР». Канал — набільший у Ростові, мовить не тільки в області, а й у деяких південних містах Південного федерального округу. Його аудиторія становить близько п’яти мільйонів осіб. 

У 2011 Юлі приходить пропозиція від «Первого канала» надіслати свої найліпші сюжети для перегляду, а потім - приїхати на місячне стажування в Москву, пише COLTA.RU. 

За словами журналістки, місяць у Москві був тяжким: «На мене, як на новачка, скинули все те, від чого відмовлялися інші. Після місяця випробувань мені видали характеристику, де зазначалося, що в регіоні я працювала яскравіше. Однак керівництво відзначило мій творчий підхід і запросило на роботу». 

Як розповіла колега Чумакової з «Дон-ТР», після того, як журналістка покинула ростовський канал, вчитися стало ні в кого: «У мене немає причин не вірити Юлі, тому що вона завжди була великим професіоналом, молодчинею та працелюбом», йдеться в статті. 

На «Первом канале» Юлія Чумакова переважно працювала в соціальній тематиці. До прикладу, вона була атором сюжету про те, як позбачитися зайвої ваги перед початком пляжного сезону. 

Початок подій в Україні, що межує з Ростовською областю, різко змінює професійну ситуацію Юлії Чумакової. Її перший сюжет про Україну виходить 24 лютого 2014 року - репортаж із Криму та східних областей України, де посилювалися масові заворушення. А вже 31 травня Чумакова робить свій перший сюжет з табору біженців у Ростовській області. Усього за період з травня 2014 по липень 2015 Юлія Чумакова зробила 51 сюжет про те, що відбувається в Україні та Росії з українськими біженцями. 

У червні її сюжети з’являються один за одним. Це репортажі з таборів. Хтось кричить, що в Україні почався геноцид, у кожному другому сюжеті за 2014 є крупні плани людей, які плачуть. Діти стають постійними героями сюжетів Чумакової про біженців - це кожний четвертий сюжет, пише журналіст COLTA.RU

11 липня 2014 Галина Пишняк вперше з’являється в черговому репортажі Чумакової - вона розповідає про те, що нібито почула від своєї матері: «Тобі москалі промили мізки. Ти терористка, я тебе вб’ю». Чумакова каже в сюжеті, що родичі зненавиділи Галину, коли дізналися, що її чоловік пішов ополченцем: «Нацгвардія записала Галину з дітьми та чоловіком у розстрільні списки». Свій монолог Пишняк завершує розповіддю про розіп’ятого хлопчика. Це всього лиш один із синхронів. Сюжет з’являється на сайті «Первого канала» з нейтральним заголовком «ФСМ: близько півмільйона громадян України перетнуликордон за час подій на Південному Сході». Розіп’ятий хлопчик лишається непоміченим, пише Соколова. Однак Юлія Чумакова наступного дня повертається до Пишняк, аби записати окремо її розповідь про «побачене». Цей матеріал стає особливим для Чумакової не тільки через наповнення, а й через форму - це єдиний сюжет, де в кадрі лиш один герой, який дає повноцінне інтерв’ю. 

Як швидко з’ясувалося, розповідь Пишняк виявляється брехнею. За словами джерела COLTA.RU, Юлія вважає, що перевірити інформацію Пишняк було неможливо і не потрібно. Мовляв, журналіст повинен відповідати за те, що сказане ним самим. Інакше було б потрібно перевіряти кожну історію про снаряд, який прилетів, та про «сусіда, якому відірвало ноги», пише видання. Убезпечувати себе потрібно тим, що «ось історія, розказана тіткою Пашею, і пішов синхрон. Вона збрехала - і це на її совісті».

У своєму профайлі на сайті телеканалу Юлія Чумакова написала: «До всіх цих моїх змін та досягнень «Первый канал» так чи інакше причетний. А ще до моєї радості, до того, чим я пишаюся, до моїх планів на майбутнє, до моїх прикростей, злетів та падінь, до чудесних героїв моїх сюжетів, але НІКОЛИ - до розчарувань. Дякую, мій Перший. Я стараюся встигнути за тобою!». 

Цю історію про Юлію Чумакову COLTA.RU опублікувала у трійці матеріалів, присвячених російському федеральному телебаченню, яке «вже давно і повністю підконтрольне владі та працює як єдина пропагандистська машина», поруч із розповіддю колишнього шеф-редактора дирекції маркетингу телеканалу «Россия 1» Лізи Лерер та чотирма монологами співробітників федеральних каналів про те, як функціонує російська пропагандна.

Як писав MediaSapiens, ім’я керівника Південного бюро російського «Первого канала» Юлії Чумакової занесено на Дошку ганьби брехливих журналістів за сюжет «Беженка из Славянска вспоминает, как при ней казнили маленького сына и жену ополченца». Трирічну дитину, за словами жінки, розіп’яли на дошці оголошень на центральній площі Слов’янська, після чого знущалися з її матері.

comments powered by Disqus