Народний гнів і білорусофобія

Найгучнішою темою тижня, що минув, стала історія дівчини з Миколаєва Оксани Макар, яку зґвалтували й намагались убити троє молодих чоловіків. Підсумкові тижневики висвітлювали цю тему докладно і в різних аспектах (більшість обрали для цього тон «як страшно жити!»), часом удаючись до доволі несподіваних форматів. Ольга Кашпор приготувала для «ТСН. Тижня» глибокий і розпачливий репортаж, у якому авторська відвертість зворушує не менше за наведені подробиці страшної події. Емоційно звернувся до глядачів і ведучий «Подій тижня»: «Первый вопрос, который сразу врезается в сознание: это как, вообще, подобное может совершить человек, ну, как? Дальше вопрос: почему? Почему общество, все мы допустили, что такие жуткие истории случаются? И, что самое страшное, мы даже к этому привыкаем изо дня в день… Откуда такие берутся и почему дети становятся подонками?». Духом народного гніву було просякнуто більшість матеріалів про цю історію; натомість наголос на неадекватності дій влади й міліції робили не всі.

На цей злочин наклалася ще одна страшна історія – вбивство і зґвалтування дівчини в Сімферополі. Страшні історії закономірно відсунули на другий план політичні події. Серед них – невдалі вибори вповноваженого Верховної Ради з прав людини; самоліквідація партії «Сильна Україна» та вступ її лідера Сергія Тігіпка до Партії регіонів; заява Азарова про те, що Україна купуватиме російський газ у Європі та використовуватиме газогін у реверсному напрямку; приїзд до України президента Туркменістану Гурбангули Бердимухамедова (хоча в цій події деякі ЗМІ найбільше зацікавила чергова обмовка Януковича – він переплутав Туркменістан із Казахстаном); виключення Наталії Королевської з парламентської фракції БЮТ-«Батьківщина». Є зрушення й у справі Тимошенко – Європейський суд із прав людини вказав уряду України на необхідність забезпечення лікування ув’язненої в спеціалізованому медичному закладі. Це, втім, стало подією далеко не для всіх тижневиків.

18 березня в Обухові Київської області проходили вибори міського голови, що супроводжувалися відвертими порушеннями за участю представників Партії регіонів (і закінчились, як з’ясувалося наступного дня, перемогою кандидата від цієї ж партії). Ця подія привернула увагу тижневика лише одного каналу – ТВі. А дарма, історія дуже повчальна.

Перший національний, «Підсумки тижня»

Починають із миколаївського та сімферопольського злочинів: ця тема спонукнула на невеличку проповідь навіть зазвичай стриманого Андрія Сміяна. Далі – смерть Івана Дем’янюка. І тут Перший національний виявляє відвертий «крен» у бік версії, за якою вини небіжчика таки не було доведено:

«У Німеччині помер Іван Дем'янюк. Українець, якого звинувачували у причетності до нацистських злочинів, скоєних під час Другої світової. Другий процес над Дем'янюком розпочався у 2009-му, після того, як його депортували зі США. За версією німецького слідства, солдат Радянської Армії Іван Дем'янюк, який потрапив у полон, погодився працювати наглядачем у таборі смерті “Собібор”, що був на території сучасної Польщі. Однак ані однозначних доказів, ані свідків, які б упізнали Дем'янюка як жорстокого вбивцю, слідство не знайшло. Але все це не завадило суду дати Дем'янюкові 5 років. Багато хто називав процес над американцем українського походження політичним. Мовляв, Німеччина використала українця як цапа-відбувайла, щоб розподілити відповідальність за злочини нацистів із представниками інших націй. І багато в чому це зробити вдалося. Тепер Дем'янюк мертвий, його апеляцію навряд чи розглянуть. Родина назавжди залишиться з нацистським тавром, а Україна в особі покійного – поплічницею гітлерівських злочинів».

У день, коли в Україні довідалися про смерть Івана Дем’янюка, чимало видань – серед них, наприклад, «Українська правда» і «Дзеркало тижня» – вийшли з заголовками «Помер нацистський злочинець Дем’янюк». Тут маємо іншу крайність: небіжчика явно відбілюють, добираючи факти, які начебто ставлять під сумнів вирок суду. Недостовірні посилання («багато хто») та незрозумілі нарікання в кінці матеріалу – «нацистське тавро» на родині Дем’янюка є вигадкою автора тексту, а те, що вина Дем’янюка робить Україну «поплічницею гітлерівських злочинів» – дуже натягнутим твердженням.

У попередньому огляді ми докладно зупинялися на пропагандистському сюжеті, спрямованому на дискредитацію білоруських товарів в очах глядацької аудиторії. Цього разу пропаганда виявилась іще відвертішою та прямолінійнішою. Свою підводку Андрій Сміян почав із того, що сама тема незабаром може стати не актуальною:

«Скандал із забороною на ввезення до України білоруських харчів може згаснути найближчим часом. Цього тижня Міністерство сільського господарства Білорусі офіційно запросило українських перевіряльників відвідати місцеві молокозаводи. Ті, у продукції яких українці виявили підвищений вміст антибіотків. Українські ж покупці проблем із білоруськими продуктами мов би й не помічають. Магазини та ятки з написами “якість СРСР”, і далі користуються великою популярністю. Минулого тижня ми вже розповідали, чому в нас так охоче купують білоруське: ностальгія за радянськими товарами і вдалий піар роблять свою справу. Однак чи справді білоруські продукти якісніші за вітчизняні? Підсумки тижня вирішили провести власні дослідження. Ми віддали продукти в лабораторію, а ще попросили продегустувати наші і, так би мовити, радянські харчі: результати вас здивують. То білоруська якість, міф чи реальність, перевірила Ірина Симоніна».

Дивують насправді не результати «дослідження», проведені на десяти «дегустаторах», а те, що українське телебачення може так раптово уподібнитися російському та білоруському. До певного моменту «експеримент», попри всю його ненауковість, схожий на неупереджений, але в одну мить авторка починає сперечатися з героєм, і все стає зрозумілим:

«Жінка: “Чим подобаються? Що вони більш натуральні: без примісів сої, без добавок. Ми привикли к старим натуральним продуктам, а тепер все хімія”.

А в білоруських продуктах медицина. Розмаїття та кількість антибіотиків у молочній продукції вражає». Щоб люди знали, що поганого в антибіотиках, авторка уточнює: «Якщо людина регулярно вживатиме продукти з вмістом антибіотиків, у неї розвинеться стійкість до цих препаратів, і в разі хвороби допомогти їй буде нічим». Нарешті, жодних сумнівів щодо мети сюжету не залишає його кінцівка:

«Сімом із десяти опитаних сподобався один із зразків більше. Споживачі були впевнені, що це білоруські продукти. Але насправді їм сподобались ковбаса та сир українського виробника.

Стара приказка “У сусіда хата біліша” актуальна і тепер. Може, треба краще придивлятися?»

У своєму сюжеті-воланні «не купуйте білоруських товарів!» авторка намагається поєднати раціональний аргумент «це шкідливо» із емоційно-суб’єктивним «це несмачно». Якщо наявність у продуктах антибіотиків справді може насторожити – не в цьому випадку, звісно, коли невідомо, що за лабораторія й що за зразки перевіряла, – то «дегустація» десятьма людьми зразків невідомо яких (а отже, невідомо, чи рівних за ціновою категорією, складом тощо) продуктів як доказ того, що насправді нам усім не має бути смачно, є сміховинною профанацією. На яку, з огляду на статус державного каналу, дипломатичне представництво Білорусі має всі підстави відреагувати як на недружній крок української влади.

Рівень адекватності залишається низьким у підводці до наступного матеріалу. Андрій Сміян подає законопроект про заборону абортів як засіб вирішення проблеми недостатньої народжуваності в Україні:

«А от чим українці пишалися в усі часи – так це власними дітьми. От тільки народжувати їх тепер не поспішають. Нині модно робити кар'єру, жити для себе, а вже потім думати про нащадків. Та й то, як свідчать цифри, переважно про одну дитину. У містах вісім із десяти сімей однодітні. І після цього ми ще й дивуємося, що українців рік у рік меншає. Радикально підійти до проблеми вирішили деякі українські депутати. У Верховній Раді лежить законопроект, який забороняє аборти. Треба сказати, що у цивілізованому світі до цього питання ставляться неоднозначно. У більшості європейських країн аборти дозволені, однак у сусідній Польщі або, приміром, Британії, Люксембургу, Іспанії та Фінляндії жінка не має права переривати вагітності, якщо це не викликано медичною необхідністю». Натомість сюжет Ксенії Поважної збалансований, він пропонує досить широкий спектр думок із теми заборони абортів, а симпатії авторки, хоча й хиляться в бік «проти абортів», не є нав’язливими.

Отже, у випуску «Підсумків тижня» знову проігноровані головні політичні теми тижня. Якщо винести за дужки кричущий казус «білорусофобії», більшість недоліків та порушень стандартів у цій програмі пов’язані з дидактично-пафосними елементами (теза про те, що українцям треба більше говорити про зґвалтування) та квазіпатріотизмом (апологія Дем’янюка).

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Ведучою випуску була Юлія Бориско – Алла Мазур, як пояснили на каналі, захворіла. Розпочали із власної «історії успіху» – Максим Дмитренко, ув’язнений за чужі злочини, внаслідок організованої «1+1» інформаційної кампанії виходить на волю.

Головну політичну тему – голосування за омбудсмена – висвітлюють у жанрі репортажу. Автор матеріалу Ольга Василевська наводить позиції всіх головних дійових осіб, зокрема й Валерія Коновалюка, який лобіював неголосування за Валерію Лутковську в лавах ПР. Одначе назвати матеріал безстороннім не можна: авторка досить відверто демонструє своє несхвальне ставлення до кандидатури Ніни Карпачової, непрямо звинувачуючи її в несумлінному виконанні обов’язків: «Сама ж Карпачова, що вже 14 років виступає захисницею всіх українців, була відсутня і в Раді, і на робочому місці… Потрапити на прийом до Карпачової важко навіть журналістам. Минулого разу ми намагалися достукатися до Ніни Іванівни, коли займалися справою Дмитренка. Сьогодні ж вона нібито опікується долею дівчинки з Миколаєва. Хоча як саме вона збирається повернути їй право на гідне життя, нам не уточнили. Чи хоче Ніна Карпачова вчетверте посісти поважну посаду, часу на відповідь вона не знайшла, але мабуть воно риторичне, бо частина депутатів вже збирає за неї підписи». Далі агресія стає ще відвертішою: «Та за інформацією “ТСН. Тижня”, до вечора п'ятниці голова фракції Партії регіонів знову зібрав біля 200 підписів за Лутковську, втім, розписатися на папері – ще не проголосувати і це добре відомо Ніні Карпачовій, яка відтягує своє звільнення. Що ж, принаймні свої права вона захищає успішно».

Журналісти мають повне право критикувати Ніну Карпачову, але прямим текстом, предметно, наводячи приклади невиконання обов’язків, зловживань, порушень закону. Та в цьому випадку «критика» на рівні підтексту, натяків і припущень є безперечним порушенням журналістських стандартів.

Далі – Тігіпко і Партія регіонів. Журналіст «1+1» Роман Вінтонів поставив найблискучіший акцент у висвітленні цієї історії, запитавши в Сергія Тігіпка, чи змінить він після вступу до ПР прізвище на «Янукович», чи залишиться при своєму. Романова вихватка стала хітом соцмереж, одначе в «ТСН. Тижні» про подію розповіли у значно стриманішому тону, без навіть натяку на іронію. Натомість далі у дайджесті політичних подій тижня кожна з дібраних подій ніби навмисно загострюється за допомогою вживання емоційно забарвленої, не завжди коректної лексики:

«Ганну Герман судили. Звільнити її з Адміністрації президента вимагав відомий позовами проти Бандери і Шухевича донецький адвокат Олег Сейвач, за, як він вважає, дискредитацію її коментарями Віктора Януковича і України, але Вищий адмінсуд дозволив Герман залишитися президентським радником».

Очевидно, що формулювання «Ганну Герман судили» є недоречним, адже підсудною (обвинуваченою) Ганна Миколаївна не була.

«Наталію Королевську вигнали з БЮТ-“Батьківщини”, назвавши невдалим проектом Адміністрації президента. Також Королевській закидають підкуп ЗМІ з метою власної виборчої кампанії. Наприкінці минулого року її обрали лідером Української соціал-демократичної партії, Королевська заявила, що збирає нову команду».

«Вигнали» – занадто гостре, навіть образливе слово. До того ж, незрозуміло, хто саме назвав її «невдалим проектом Адміністрації президента» і хто «закидає підкуп ЗМІ» (це різні історії та різні неназвані дійові особи). Позиції Королевської в цьому короткому повідомленні геть не відображено, якщо не враховувати сповіщення про те, що вона «заявила, що збирає нову команду».

«Перекриттям київських вулиць і примусовим перепаркуванням депутатських машин позначився візит туркменського лідера Гурбангули Бердимухамедова. Єдиним відкритим заходом був похід президентів у цирк, за лаштунками залишилися переговори про дешевий газ в обхід Росії».

«ТСН. іТиждень» міг би, принаймні, спробувати з’ясувати зміст та результати переговорів, адже високопоставлених джерел йому не бракує. ICTV, наприклад, довідатися, про що вели переговори Янукович і Бердимухамедов, удалося. Натомість робиться акцент на негативі, а згадка про похід у цирк надає описуваній події комічного відтінку.

І, нарешті, про смерть Дем’янюка повідомляють у безапеляційно апологічному ключі, ранжуючи факти на власний розсуд: «На 92-му році життя помер Іван Дем'янюк. Звинуваченого у знищенні 28 тисяч в'язнів концтабору “Собібор” німці засудили на 5 років, хоча перед тим суд в Ізраїлі його виправдав. Дем'янюка переплутали з катом на прізвисько Іван Грозний. Українець за походженням назвав себе жертвою війни і не визнавав за німцями права його судити, але до апеляції не дожив».

«Інтер», «Подробиці тижня»

Починають із історії Оксани Макар. Перша політична тема – наміри уряду запровадити податок на розкіш. Артем Альошин підготував збалансований сюжет, подивившись на проблему під різними кутами зору. В матеріалі відображено не лише гадані позитивні результати від запровадження такого податку, але й ризики та можливості ігнорування цього закону. Єдине, чого бракує в матеріалі – думки опозиції, яка могла би збалансувати доволі велику кількість прямої мови Сергія Тігіпка.

Тігіпко ж фігурує і в традиційній рубриці «паркет», присвяченій цього разу самоліквідації «Сильної України» та з’їздові Партії регіонів. Проілюстрували ці події вже традиційно неінформативним синхроном Януковича: «Запевняю: все, що ми робимо, ми робимо для людей. В цьому основний зміст наших реформ, важливою частиною яких має стати нова соціальна політика. Її формула проста: держава через нові соціальні ініціативи підтримає всіх, хто потребує допомоги. Попри всі труднощі та негаразди. Ми забезпечимо підтримкою усіх, кому вона потрібна». Чистої води піар.

У підводці до наступного матеріалу – про законопроект щодо заборони абортів – лунає хибне твердження: «…В соседней Польше регистрируют единичные случаи. Украина хочет позаимствовать этот опыт. В Верховной Раде зарегистрирован законопроект, который предусматривает штраф за аборт от восьмисот гривен, либо ограничение свободы до двух лет. За запрет ратуют и церковники». Автор законопроекту – опозиціонер Андрій Шкіль, тоді як провладна парламентська більшість на його підтримку не висловлювалась. Отже, говорити про те, що «Україна хоче», – якщо під «Україною» мати на увазі владу, – щонайменше, некоректно. Матеріал Христини Суворіної доволі глибоко розкриває саму проблему, одначе не дає жодного уявлення про те, наскільки великими є шанси цієї ініціативи бути втіленою. Тут навіть немає коментарів представників парламентської більшості, хоча саме від позиції останньої залежить, чи не дорівнює цінність інформаційного приводу нулю.

Характерно, що традиційно уважний до газової теми «Інтер» проігнорував заяву Миколи Азарова щодо намірів купувати російський газ у Європі. Так само поза увагою каналу залишився візит Бердимухамедова, який також обговорював із Януковичем можливість постачання газу в Україну.

ICTV, «Факти тижня з Оксаною Соколовою»

Розпочинають випуск із історії Оксани Макар. Розуміючи, що тема дуже складна і сповнена емоціями, судити результати журналістського осмислення цієї історії занадто суворо ми не будемо, одначе на один пасаж мусимо звернути увагу:

«В ситуація втрутився і Президент України. Віктор Янукович доручив Генеральному прокурору забезпечити повне і безпристрасне розслідування резонансної справи. Оперативна група МВС і Генпрокуратури виїхала на місце.

Віталій Захарченко, міністр внутрішніх справ України: “Я направив в Миколаїв фахівців центрального апарату. Ввечері вже були заарештовані всі три співучасники цього злочину”».

Цінність цієї інформації нульова. «Втручання» Януковича полягає в тому, що він доручив генпрокурору робити те, що й без того належить до його обов’язків. Це все одно що урочисто доручити водієві трамвая вести трамвай. Аудиторії абсолютно байдуже, що на місце виїхала група, а те, що для арешту ґвалтівників (двох із яких міліція спершу затримала, а потім випустила) знадобилася група фахівців із Києва, є радше сумним діагнозом панові Захарченку і відомству, яке він очолює. ICTV добровільно бере на себе функцію прес-служби органів влади, допомагаючи їм імітувати бурхливу діяльність, прикриваючи їхнє пустослів’я і неспроможність виконувати свої обов’язки.

На відміну від Першого, «Інтера» й «1+1», які газову тематику просто проігнорували, ICTV доволі докладно з’ясував і розповів про зміст переговорів між Януковичем і Бердимухамедовим, а в підводці до матеріалу Володимира Соколова пролунала інформація щодо намірів купувати газ у європейських компаній. Не завадили б, звісно, цифри, які ілюстрували б доцільність таких угод.

Абсолютно некритично розповідають про заяви Тігіпка щодо джерел коштів на соціальні виплати та про його вступ до лав ПР: «Де взяти гроші на підвищення соціальних виплат. Про це цього тижня розповів віце-прем’єр Сергій Тігіпко. Він запевнив, що завдяки зростанню української економіки, за 2 останні місяці до бюджету надійшло 14 мільярдів гривень додатково. Ще 20 уряд планує отримати після запровадження так званого податку на розкіш. І цих грошей, мовляв, буде достатньо для реалізації соціальних ініціатив Віктора Януковича. Від партії президента Сергій Тігіпко цього тижба отримав партійний квиток. Його “Сильна Україна” влилася в Партію регіонів. Сам Сергій Леонідович став другим номером у партійній ієрархії після Миколи Азарова». Інформацію про умови домовленостей між Тігіпком і ПР дають із недостовірним посиланням на «деякі ЗМІ»: «За інформацією деяких ЗМІ, він також отримає другий номер у виборчому списку, а його однопартійці – всі крісла заступників губернаторів 15-ти областей. У роботі з’їзду взяв участь і Президент України. Віктор Янукович презентував делегатам свої соціальні ініціативи і наголосив, що до нової Верховної Ради партія мусить пройти в чесній боротьби».

Говорячи про виключення Наталії Королевської та подальший добровільний вихід двох депутатів із фракції БЮТ-«Батьківщина», називають це «розколом у стані опозиції», хоча це явне перебільшення. Висвітлення цієї події відверто маніпулятивне:

«У стані опозиції тим часом новий розкол. БЮТ-“Батьківщина” цього тижня виключила зі своїх лав Наталію Королевську.

Андрій Сенченко, народний депутата України, фракція БЮТ-“Батьківщина”: “Если эти люди выбрали для себя другую колею в жизни, то нужно пересаживаться в другой поезд”.

Сама Королевська у відповідь заявила, що не можна порушити дисципліну, якої немає. І рішення фракції назвала спланованою провокацією.

Наталія Королевська, народний депутат України: “Нам не по пути с теми людьми, которые узурпировали сегодня фракцию, с теми людьми, которые пытались взять под полный контроль блок Юлии Тимошенко”.

На знак солідарності з лідером, фракцію полишили і інші соціал-демократи – Олексій Логвиненко та Євген Суслов».

Із викладеного випливає, що Королевська заявила щось про дисципліну у відповідь на абстрактну і не дуже зрозумілу репліку Сенченка, який про дисципліну нічого не каже. Приводу для виключення – відсутність голосу Королевської за рішення, яке підтримувала БЮТ-«Батьківщина», – не названо, як і причини, не раз конкретно озвучені бютівцями. Натомість наведено дуже чіткий і зрозумілий синхрон Королевської, в якому вона пояснює свою позицію. Схоже або на замовлення, або на раптовий напад непрофесійності, загалом не притаманної журналістам «Фактів тижня».

Висвітлюють також несподіваний – і для багатьох тривожний – виклик ученої ради Інституту соціології на допит в СБУ. Історію подано таким чином, ніби насправді сталося непорозуміння, на яке справедливо відреагував сам президент: «Президент Янукович в свою чергу назвав дії СБУ непрофесійними і наголосив на необхідності дотримання правоохоронцями прав людини».

У цьому випуску «Фактів тижня» відбувся несподіваний бенефіс Віталія Кличка. Однією з головних новин тижня, які програма визнала вартими уваги, виявилася прем’єра документального фільму, присвяченого життю та спортивному шляху братів Кличків. Чомусь коментувати стрічку запросили президента ФК «Динамо» Ігоря Суркіса та Нестора Шуфрича, протитрованого як «політик». Що ці люди розуміють у документальному кіно, незрозуміло. Розповідь про фільм сповнена захоплених оцінкових суджень автора сюжету. Про причини раптової любові до Кличка можна здогадатися з наступного повідомлення:

«Цього ж тижня Віталій Кличко побував в Чехії, на врученні престижної премії Trebbia, якою опікувався сам Вацлав Гавел. Всесвітньо відомий боксер прибув, аби підтримати першого українця удостоєного нагороди, бізнесмена-філантропа Віктора Пінчука. Премією Trebbia відзначають меценатів і творчих людей, які сприяють змінам у світі найкраще. Серед лауреатів диригент симфонічного оркестру ВВС Іржі Білоглавек, актор Олег Табаков, музикант Rolling Stones Ронні Вуд і багато інших всесвітньо відомих особистостей». Початок прекрасної дружби?

5 канал, «Час. Підсумки»

Починають із історії Оксани Макар. Особливо багато уваги в матеріалі Олександра Аргата присвячено одному з підозрюваних, Максимові Присяжнюку. Наводить автор і той факт, що Присяжнюк був активістом молодіжної організації Партії регіонів, а також «змушує» мера Миколаєва Володимира Чайку виправдовуватися за те, що юнак очолював комунальні підприємства. Акцент на причетності одного з ґвалтівників до Партії регіонів викликає певні сумніви, адже вчинок Присяжнюка ніяк не пов’язаний із політикою. Чимало видань, агресивно налаштованих щодо влади, намагалися пов’язати колишню партійність підозрюваного із його моральним падінням, одначе така практика лежить за межами цивілізованої журналістики.

На відміну від провладних каналів, 5-й повідомив про резолюцію Європейського суду з прав людини та реакцію на неї міністра юстиції Олександра Лавриновича: «Надати адекватну медичну допомогу Юлії Тимошенко закликав Україну Європейський суд з прав людини. Припис зі Страсбурга соратники опозиціонерки та її захист розцінили як зобов’язання помістити Тимошенко в медичний стаціонар. Міністр юстиції Олександр Лавринович натомість заявив, що вказувати, де і кого лікувати не в компетенції Європейського суду. У Пенітенціарній службі вважають, допомогти Тимошенко можна і в Качанівській колонії. Було б її бажання. Журналістів запросили до виправного закладу і показали медичне обладнання, звезене спеціально для Тимошенко з усієї Харківщини. Сама вона з колонії запросила Віктора Януковича і собі підлікуватися в Качанівській колонії». З’ясувати, чи належать такі вказівки до компетенції Європейського суду з прав людини, могли б допомогти експерти і документи. Але журналістам (задля справедливості зазначимо, що не лише 5-го каналу) було не до пошуків істини.

Далі про Януковича – критично й іронічно: «Сам він у той час вже готувався до двох інших справ: поїдки в Москву та з’їзд до Партії регіонів. Вояж до Білокам’яної розпочинається завтра. Формально для участі в засіданні міждержавної ради ЄВРАЗЕС в якості спостерігача. Фактично заново познайомитися із Володимиром Путіним і активізувати газові переговори. Сьогодні Янукович готував інформаційний ґрунт. Він знову обіцяв Білокам’яній російську другу державну і подумати над Євразійським союзом. Стосовно ж з’їзду 13-го за ліком, то його центральною подією стало поглинання Партією регіонів “Сильної України” разом з її лідером Сергієм Тігіпко. Він став заступником голови партії і увійшов до політради. Амбіції Тигіпко не приховує. З часом він не проти замінити нинішнього лідера Миколу Азарова і в партії, і в уряді. У напутньому слові партійцям Президент уже звично поскаржився на попередників, які довели країну до ручки. Розповів про нову політику і закликав до чесної виборчої компанії. Свій результат на парламентських перегонах регіонали вже кують. Через Конституційний суд вони домагаються заборони одночасного балотування в можоритарних округах і за партсписками, і намагаються забрати  закордонний виборчий округ у Києва». Але не завжди достовірно: слова Тігіпка про те, що він не проти замінити Азарова в партії й уряді, якщо він справді їх казав, слід було навести. Навряд чи сам герой підписався би під таким трактуванням своїх намірів.

Далі у випуску два якісні сюжети-розслідування: Азада Сафарова про інтерес СБУ до Інституту соціології та Ольги Петрів про показ в Україні російського пропагандистського фільму «Серпень. Восьмого».

«Україна», «Події тижня з Андрієм Данилевичем»

Випуск «Подій тижня» був значною мірою присвячений політичним та політично-економічним питанням. Та розпочали, як і більшість каналів, із історії Оксани Макар. Тут також наголошено на визначній ролі президента і міністра в розслідуванні цієї справи: «Слух дошел до президента и теперь все подозреваемые арестованы, а расследование лично контролирует министр внутренних дел». У докладному та інформативному сюжеті Андрія Кузакова цілком справедливий акцент зроблено на тій обставині, що ґвалтівників відразу відпустили: «Почему подозреваемый в краже мобильника месяцами сидит в СИЗО, а двоих подозреваемых в зверском преступлении сразу же отпустили под подписку о невыезде? Объяснения следователей как пощечина: эти двое соучастников не представляют угрозы для общества».

Більш упевнено, аніж у тижневику 5-го каналу, тут кажуть про ситуацію з приписом Європейського суду: «Европейский суд по правам человека сказал свое первое слово по делу Юлии Тимошенко. Высокий международный судебный орган в этот четверг предписал правительству Украины: обеспечить адекватную медицинскую помощь экс-премьеру в медучреждении, имеется в виду специализированный стационар. Такое указание первым от Украины прокомментировал министр юстиции. Александр Лавринович считает, что не в компетенции Европейского суда решать где, кого и как лечить. Другого мнения спикер Верховной Рады Владимир Литвин. Вот цитата: “Решение Европейского суда подлежит исполнению, и точка”. И в этом же заверили в МИД, мол, Украина уважает и придерживается принципа исполнения решений, принятых Европейским судом по правам человека. Стоит отметить, что наша сторона ратифицировала Европейскую конвенцию по правам человека 15 лет назад. Значит, решения Европейского суда обязательны для выполнения».

Так само досить відвертий сюжет про головні політичні події тижня підготував Сергій Кудімов: гостро й іронічно «пройшовся» по Сергієві Тігіпку – «Тигипко журавлю в небе, предпочел синицу в руках. Полученные на выборах проценты он конвертировал в министерский портфель» – залучив експертів до коментування злиття «Сильної України» з ПР, чого не зробили колеги з інших каналів; коректно і збалансовано розповів про виключення Королевської. «Головною сенсацією» автор називає подію, що її колеги з інших каналів не висвітлили – переговори між «Батьківщиною» та «Фронтом змін» про спільну участь у виборах.

Ще у двох сюжетах з’ясовували, звідки Україна братиме газ (автор – Борис Іванов) і звідки її влада братиме гроші на свої «соціальні ініціативи» (автор – Олександр Бондаренко). Похід Януковича з Бердимухамедовим до цирку став приводом для м’якої, незлої іронії: «Это было, как минимум, необычно. Вместо пыльного музея, традиционной охоты, примитивной бани, или на худой конец, театра оперы и балета, президенты пошли в цирк. После многолетнего запрета цирка в Туркменистане, клону и эквилибристы – бальзам на душу туркменского президента. Случайно, или намеренно, но это представление было попаданием в десятку. Возможно, и географический ляп украинского коллеги, назвавшего Туркменистан Казахстаном, уже забыт. У нас есть цирк – у вас есть газ. А лошади, пусть и цирковые, хороший повод для мужской беседы. Недаром, говорят, нынешний министр энергетики Юрий Бойко когда-то целый табун Туркменбаши подарил ради дружбы народов». Цього разу саме «Україна» показала найбільш повноцінну картину тижня.

ТВі, «Підсумки з Віталієм Гайдукевичем»

Розпочали з історії Оксани Макар; версія ТВі найбільш політизована – у підводці Віталій Гайдукевич каже про те, що влада злякалася народного гніву й мусила заарештувати раніше відпущених на волю ґвалтівників, у матеріалі також акценти зроблено на бездіяльність або неадекватні дії влади та міліції, а також на мажорний статус підозрюваних. Після матеріалу Віталій Гайдукевич ще раз повторив, що Присяжнюк – син колишньої голови райради, а також «сам він член молодіжного крила Партії регіонів, ну, принаймні, був». Окремий сюжет (автори – Мирослав Откович і Дмитро Гнап) присвятили феномену мажорів та мажорських злочинів із конкретними історіями безкарності та змістовними коментарями експертів. Попри нав’язливість та необґрунтованість наскрізної тези про те, що терпець народу ось-ось урветься й почнуться розправи над мажорами, загалом тему розкрито фахово. До її обговорення у студію запросили правозахисника Аркадія Бущенка.

Роман Недзельський оперативним та якісним сюжетом із Обухова заслужив на медаль. Цікаве питання – чому наочний конфлікт у містечку під Києвом (недалеко їхати!), який можна вважати моделлю майбутніх парламентських виборів, не зацікавив інші канали? А поговорити про об’єднавчі процеси в опозиції загалом і про обухівську ситуацію зокрема вирішили з лідером ВО «Свобода» Олегом Тягнибоком. Газу в «Підсумках» також знайшлося місце, одначе замість макроекономічних аспектів Олег Криштопа знайшов зловживання на місцях – бюджетні установи змушують купувати імпортований російський газ удвічі дорожче за ціну, що її уряд називає «критичною». Повної картини подій тижня «Підсумки» не дають, одначе обрані для розкриття теми цього разу висвітлили вичерпно.

P.S. Останнім часом редакційна політика телеканалів так часто й карколомно змінюється під упливом політичної кон’юнктури, що виникає бажання слати відеопривіти в минуле. Не тільки Андрію Данилевичу, який у студії «України» сипле саркастичними ремарками на тему політиків, перед якими кілька років тому стояв струнко, зачитуючи складені їхньою прес-службою запитання з папірця. На відеопривіт заслужив і Єгор Бенкендорф, у минулому відкритий прибічник реінтеграції пострадянських країн і навіть трохи соратник Наталії Вітренко. Тепер канал, який він очолює, щонеділі займається відвертою пропагандою в стилі радянського телебачення, спрямованою на дискредитацію товарів, імпортованих із братньої пострадянської Білорусі й поширюваних у нас під брендом «якість СРСР». А з наближенням виборів чекаємо на нові парадоксальні метаморфози в телеефірі. Сумнівів у тому, що вони будуть, немає: вибори.

Верстка телевізійних тижневиків 18 березня 2012 року

Перший національний, «Підсумки тижня»

Цього тижня українців вразили одразу дві страшні історії

У Німеччині помер Іван Дем’янюк

Чи справді білоруські продукти якісніші за вітчизняні?

А от чим українці пишалися в усі часи – так це власними дітьми

В який спосіб краще прививати українцям патріотизм?

15-річна Аня Дорошенко потребує нашої допомоги

Усе про українську моду та її творців

Яка вона професія двірника?

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Вищий спеціалізований суд скасував вирок Максима Дмитренка

Верховна Рада побачила аншлаг, але обрати нового Уповноваженого з прав людини це не допомогло

Сергій Тігіпко урочисто підписав з Миколою Азаровим угоду про злиття

Ганну Герман судили

Наталію Королевську вигнали з БЮТ-«Батьківщини»

Візит туркменського лідера Гурбангули Бердимухамедова

Водіям підвищать тарифи

На 92-му році життя помер Іван Дем’янюк

Яхта «Скорпіус» дісталася 74-го градуса південної широти

Злочин проти миколаївської дівчини Оксани Макар

Гнів і співчуття викликала ця історія в українців

Стан здоров’я дівчини то покращується, то погіршується

Цього разу Шевченківська премія не викликала жодного скандалу

Скандалом закінчився центральний футбольний матч

Надто короткі спідниці немодні

«Інтер», «Подробиці тижня»

Україну потрясла миколаївська трагедія

Україна готується до податку на розкіш

«Сильна Україна» влилася у склад Партії регіонов

Рада зібралася боротися з абортами

Едварду Чикошу присудили 25 років єгипетської в’язниці

Помітно зростуть штрафи за порушення правил дорожнього руху

Через тиждень Україна перейде на літній час

ICTV, «Факти тижня»

Тиждень шокуючи новин

40-річний керівник туристичної компанії засуджений на 25 років

Екологічне лихо на Житомирщині

Європейські компанії можуть допомогти Україні в газовому питанні

Де взяти гроші на підвищення соціальних виплат цього тижня розповів віце-прем’єр Сергій Тігіпко

В Чехії премією Trebbia відзначали меценатів

Український бомонд цього тижня проводив вечори на Ukrainian Fashion Week

5 канал, «Час. Підсумки»

Історія, що шокувала

Надати адекватну медичну допомогу Юлії Тимошенко

Вояж до Білокам’яної розпочинається завтра

На допит викликали цілу вчену раду Інституту соціології

Російсько-грузинська війна закінчилася та поле бою лише розширюється

Українська мода

«Україна», «Події тижня з Андрієм Данилевичем»

Троє молодиків зґвалтували дівчину

Європейський суд у правах людини сказав своє перше слово

В українській політиці починаються гарячі дні

Гість тижня: туркменський президент Гурбангули Бердимухаммедов

Україна на цьому тижні чекала допомоги від Міжнародного валютного фонду

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».Засади моніторингу дивіться тут.

comments powered by Disqus